25 вересня 2013 року Справа № 920/239/13-г
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого : Кравчука Г.А.,
суддів: Дроботової Т.Б., Полянського А.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Виробничо-торгівельного колективного підприємства "Роменський меблевий комбінат"
на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 16.07.2013 р.
у справі господарського суду№ 920/239/13-г Сумської області
за позовомВиробничо-торгівельного колективного підприємства "Роменський меблевий комбінат"
доРоменської міської ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1
провизнання незаконними та скасування пунктів рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: Алфімов В.В., дов. № б/н від 27.06.2013 р.;
відповідача: не з'явились;
третьої особи:ОСОБА_3, дов. № 374 від 14.03.2011 р.;
У лютому 2013 р. Виробничо-торгівельне колективне підприємство "Роменський меблевий комбінат" (далі - Підприємство) звернулось до господарського суду Сумської області з позовною заявою, у якій просило визнати незаконним та скасувати пункти 8 та 8.1 рішення 33 сесії 4 скликання Роменської міської ради (далі - Рада) "Про розгляд земельних питань" від 21.03.2006 р.
Позовні вимоги Підприємство, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Земельного кодексу України (далі - ЗК України), Закону України "Про землеустрій", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Закону України "Про трубопровідний транспорт", обґрунтовувало тим, що спірне рішення Ради від 21.03.2006 р. прийнято з порушенням вимог земельного законодавства України та порушує його права та охоронювані законом інтереси як постійного землекористувача суміжної із наданою цим рішенням, приватному підприємцю ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) в оренду земельною ділянкою, оскільки встановлення та узгодження меж цієї ділянки із ним не проводилось, а висновком комісійної судової будівельно-технічної експертизи № 18 від 20.03.2012 р. встановлено, що в результаті співставлення конфігурацій земельної ділянки Підприємства із двома орендованими ОСОБА_1 земельними ділянками, їх контури не співпадають між собою, а перетинаються, що свідчить про помилки при складанні технічної документації із землеустрою, у зв'язку з чим, воно має бути визнано незаконним та підлягає скасуванню.
Рішенням господарського суду Сумської області від 27.05.2013 р. (колегія суддів: Зайцева І.В., Левченко П.І., Котельницька В.Л.) у задоволенні позовних вимог Підприємства відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.07.2013 р. (колегія суддів: Івакіна В.О., Бондаренко В.П., Медуниця О.Є.) рішення господарського суду Сумської області від 27.05.2013 р. залишено без змін.
Вказані рішення та постанова мотивовані тим, що оскаржуване рішення Ради прийнято у відповідності до вимог ч. 6 ст. 123 ЗК України, на підставі позитивного висновку державної землевпорядної експертизи № 105 від 16.02.2006 р. За заявою ОСОБА_1 помилки у технічній документації виправлено - проведено коригування контурів земельних ділянок, їх перетинання усунуто, про що внесено відповідні зміни до державного земельного кадастру.
Підприємство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.07.2013 р. і рішення господарського суду Сумської області від 27.05.2013 р. скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. Викладені у касаційній скарзі вимоги Підприємство обґрунтовує посиланням на обставини справи, ст.ст. 12, 73, 112, 123, 124, 184, 186, 198 ЗК України, ст.ст. 28, 30, 50, 51 Закону України "Про землеустрій", ст. 11 Закону України "Про трубопровідний транспорт", ст. 34 та п. 4 прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр".
ОСОБА_1 скористався правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Підприємства, у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.07.2013 р. - без змін. Викладені у відзиві вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова прийнята з урахуванням фактичних обставин справи та у відповідності до законодавства України.
Рада не скористалась правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу Підприємства до Вищого господарського суду України не надіслала, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.
У судовому засіданні 18.09.2013 р. розгляд справи було відкладено до 25.09.2013 р.
За розпорядженням заступника секретаря другої судової палати від 24.09.2013 р. розгляд справи у касаційному порядку здійснюється Вищим господарським судом України у складі колегії суддів: Кравчука Г.А. (головуючого), Дроботової Т.Б. та Полянського А.Г.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Підприємства підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи встановлено, що:
- пунктами 8, 8.1 рішення Ради від 21.03.2006 р. "Про розгляд земельних питань" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0460 га ОСОБА_1 для комерційного використання (роздрібної торгівлі та комерційних послуг) за адресою: АДРЕСА_1. Надано в оренду терміном на 5 років земельну ділянку площею 0,0460 га ОСОБА_1 для комерційного використання (роздрібної торгівлі та комерційних послуг) за адресою: АДРЕСА_1 із земель державної власності;
- згідно з повідомленням Державного інспектора з контролю за використанням і охороною земель у Сумській області № 17 від 22.01.2010 р., під час встановлення та узгодження меж земельних ділянок, які передавались у користування ОСОБА_1 24.03.2006 року, Радою не було проведено узгодження з Підприємством як суміжним землекористувачем;
- висновком № 18 від 20.03.2012 р., проведеної у справі господарського суду Сумської області № 11/127-10 за позовом Підприємства до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити дії, комісійної судової будівельно-технічної експертизи встановлено, що земельна ділянка ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 межує з будівлею Підприємства за адресою: АДРЕСА_3. Межа між будівлею Підприємства та земельною ділянкою ОСОБА_1 проходить по точках: 38, 8, 7, 6, 5, 1. В результаті співставлення конфігурацій земельної ділянки Підприємства, спірної межі по координатним точкам № 38, 8, 7, 6, 5, 1 та двох земельних ділянок площею 246 кв. м. та 164 кв. м., орендованих ОСОБА_1, експертами встановлено, що контури земельних ділянок не співпадають між собою, а перетинаються. Частина земельної ділянки, відведеної ОСОБА_1 у користування, знаходиться під будівлею Підприємства;
- Підприємство вважає, що рішення Ради від 21.03.2006 р. "Про розгляд земельних питань" не відповідає вимогам законодавства, порушує його права і охоронювані законом інтереси, як землекористувача на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії СМ № 00023 від 15.06.1998 р., зареєстрованого в Книзі записів актів на право постійного користування землею за № 23, у зв'язку із чим, звернулось до суду із даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Підприємства, місцевий господарський суд з висновками якого погодився господарський суд апеляційної інстанції, із посиланням на положення ст. 21 Закону України "Про державний земельний кадастр", ст. 26 Закону України "Про землеустрій" та п. 138-161 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ № 1051 від 17.10.2012 р., виходив із того, що за заявою ОСОБА_1 помилки у технічній документації виправлено - проведено коригування контурів земельних ділянок, їх перетинання усунуто, про що внесено відповідні зміни до державного земельного кадастру.
В обґрунтування прийнятих у справі судових рішень, господарські суди попередніх інстанцій також зазначили, що спірне рішення Ради прийнято у відповідності до вимог ч. 6 ст. 123 ЗК України, на підставі позитивного висновку державної землевпорядної експертизи № 105 від 16.02.2006 р. В затвердженій цим рішенням Ради проектній документації була наявна технічна помилка, і в цьому разі чинне законодавство не передбачає прийняття органом місцевого самоврядування нового рішення, оскільки розміри та місце її розташування не змінилися.
Між тим, на думку колегії суддів Вищого господарського суду України, в порушення ст. 43 ГПК України, вказані висновки місцевого та апеляційного господарських судів не відповідають в повній мірі обставинам справи, положенням законодавства та є передчасними з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до п. 34 ст. 26, п.2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.
Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Отже, чинним законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює права власника від імені українського народу, є прийняття рішення.
Порядок розгляду, затвердження та зміни землевпорядної документації врегульовано положеннями статті 186 ЗК України, частиною другою якої передбачено, що зміни до землевпорядних проектів та інших матеріалів з питань землеустрою вносяться за рішенням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або власників землі та землекористувачів, які затвердили ці проекти.
Відповідно до ст. 32 Закону України "Про Землеустрій", зміни до документації із землеустрою вносяться за рішенням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, які затвердили проекти землеустрою.
За приписами пункту 150 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ № 1051 від 17.10.2012 р. якщо за результатами розгляду повідомлення про виявлення технічної помилки Державним кадастровим реєстратором встановлено, що відомості Державного земельного кадастру відповідають інформації, що міститься в документах, які є підставою для їх внесення, але потребують виправлення у зв'язку з виявленням технічних помилок у таких документах, Державний кадастровий реєстратор повідомляє про це заявникові згідно з додатком 34 із зазначенням документів та технічних помилок у них, виправлення яких має передувати виправленню відповідних відомостей у Державному земельному кадастрі.
Виправлення технічних помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок наявності технічних помилок у документах, на підставі яких внесені такі відомості, здійснюється Державним кадастровим реєстратором після виправлення помилок у зазначених документах за заявою заінтересованої особи за формою згідно з додатком 35 відповідно до пунктів 140 - 148 цього Порядку.
До заяви додаються:
документи (або їх посвідчені копії), на підставі яких до Державного земельного кадастру внесені відомості, та ті, що містять технічні помилки;
документи з виправленими технічними помилками, які є підставою для виправлення відповідних технічних помилок у Державному земельному кадастрі.
Відповідно до пункту 153. наведеного Порядку, виправлення помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель, здійснюється після внесення змін до такої документації.
Згідно з пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр", у разі якщо після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки у визначенні площ та/або меж земельних ділянок (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у зв'язку із зміною методів підрахунку (округлення); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів), такі помилки за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель. Зміна меж земельної ділянки при виправленні вказаних помилок допускається за письмовим погодженням з особами, яким належить право власності (а щодо земель державної та комунальної власності - право користування) на суміжні земельні ділянки.
Правовий аналіз наведених вище положень законодавства свідчить про те, що порядок внесення змін (виправлень) до проектів землеустрою ставиться в залежність від того, де саме допущено відповідні помилки, зокрема:
- у разі виявлення помилок у затвердженому рішенням органу місцевого самоврядування проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки (паперових носіях) - за рішенням органу місцевого самоврядування які затвердили ці проекти;
- у разі виявлення помилок у відомостях Державного земельного кадастру (електронних носіях) - за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної та письмовим погодженням з особами, яким належить право власності (а щодо земель державної та комунальної власності - право користування) на суміжні земельні ділянки.
Як вбачається з оскаржуваних судових рішень та підтверджується матеріалами справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій обставини справи не дозволяють дійти однозначного висновку, що технічні помилки було допущено лише у відомостях Державного земельного кадастру чи вони містилися у матеріалах затвердженого спірним рішенням Ради проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Господарськими судами попередніх не досліджувалися обставини виправлення помилок у технічній документації ОСОБА_1 при коригуванні ПП "Ромземпроект" контурів земельних ділянок. Матеріали справи не містять ані відповідного рішення Ради про внесення змін до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1, ані письмового погодження Підприємства як постійного землекористувача суміжної земельної ділянки.
Між тим, з огляду на предмет спору у даній справі та наведені положення законодавства, вказані обставини мають істотне значення для правильного вирішення спору.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що виходячи зі змісту ст. ст. 47, 33, 43 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові акти прийняті з порушенням ст. ст. 47, 33 та 43 ГПК України, внаслідок чого фактичні обставини справи не були достовірно встановлені, у зв'язку з чим неможливо зробити висновки щодо обґрунтованості позовних вимог Товариства у даній справі.
Відповідно до частини першої ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Оскільки передбачені процесуальним законом (розділом XII1 "ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ У КАСАЦІЙНОМУ ПОРЯДКУ" ГПК України) межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права виправити помилки, допущені господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Харківського апеляційного господарського суду від 16.07.2013 р. та рішення господарського суду Сумської області від 27.05.2013 р. підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду Сумської області.
Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Виробничо-торгівельного колективного підприємства "Роменський меблевий комбінат" задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.07.2013 р. та рішення господарського суду Сумської області від 27.05.2013 р. у справі № 920/239/13-г скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Сумської області.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя Т.Б. Дроботова
Суддя А.Г. Полянський