24 вересня 2013 року Справа № 905/788/13-г
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Малетича М.М.,
суддів: Круглікової К.С. (доповідач),
Мамонтової О.М.
розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК
Донецькобленерго"
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.07.2013
у справі №905/788/13-г Господарського суду Донецької
області
за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК
Донецькобленерго"
до Обласного комунального підприємства
"Донецьктеплокомуненерго"
про стягнення 68 194,26 грн.
за участю представників сторін
позивача:.не з'явився,
відповідача: не з'явився,
Позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" про стягнення з останнього 3% річних у розмірі 48 994,90 грн., нарахованих за прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті електричної енергії, поставленої у січні, березні, квітні, травні, жовтні-грудні 2010 року, січні, грудні 2011 року, інфляційних втрат у розмірі 19 199,36 грн. нарахованих за прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті електричної енергії, поставленої у січні, грудні 2010 року, січні, лютому 2011 року.
У суді першої інстанції позивач подав заяву, в якій зазначив, що в прохальній частині позовної заяви було допущено описку та просив суд стягнути 3% річних у розмірі 48 994,90 грн. нарахованих за прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті електричної енергії поставленої у січні, березні, квітні, травні, жовтні-грудні 2010 року, січні, лютому 2011 року.
Рішенням господарського суду Донецької області від 09.04.2013р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.07.2013 року у справі №905/788/13-г, позовні вимоги позивача задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 48 994,90грн. - 3% річних та 19 106,61грн. - інфляційних. В задоволенні решти вимог відмовлено. Крім того, розстрочене виконання рішення на три місяці шляхом погашення суми боргу та судових витрат відповідно до наступного графіку: до 30.04.2013р. - 23 273,20 грн., до 31.05.2013р. - 23 273,20 грн., до 30.06.2013р. - 23 273,20 грн.
Не погоджуючись з рішеннями судів, ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.07.2013р. та рішення господарського суду Донецької області від 09.04.2013р. скасувати в частині надання відповідачу розстрочення виконання рішення з 30.04.2013р. до 30.06.2013р. та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити відповідачу у розстроченні виконання рішення суду першої інстанції .
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та відповідачем 28.11.2006р. був укладений Договір про постачання електричної енергії № 2354 (далі - Договір), за умовами якого позивач продає електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок відповідача з приєднаною потужністю 9863,7 кВт, а відповідач - оплачує позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Строк дії Договору неодноразово щорічно продовжувався, зокрема, на заявлений до стягнення період.
Пунктом 7 Додатку № 5 "Порядок розрахунків" до Договору сторони передбачили остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду - на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунку протягом 5 банківських днів з дня його отримання, якщо споживач здійснює оплату самостійно, та 10 банківських днів, якщо споживач здійснює оплату через свою головну структуру.
Судами попередніх судових інстанцій було встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, поставив відповідачу електричну енергію у січні, березні, квітні, травні, жовтні, листопаді, грудні 2010 року, а також у січні, лютому 2011 року і виставив відповідні рахунки для здійснення оплати, що підтверджується матеріалами справи, у тому числі актом приймання-передачі та рахунками за електроенергію, які було отримано представником відповідача.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати електричної енергії, позивач звертаючись до суду просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 48 994,90 грн., нарахованих за період з 13.02.2010 по 31.08.2012, інфляційні втрати у розмірі 19 199,36 грн., нараховані за період з 01.02.2010 до 31.03.2012 року.
Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний суд, вказав на те, що позивачем доведено належним чином факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, тому на користь позивача слід стягнути річні у сумі 48994,90 грн. та інфляційні у розмірі 19106,61 грн. (за перерахунком суду). Крім того, суди задовольнили клопотання відповідача та розстрочили виконання рішення на три місяці рівними платежами.
Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на таке.
Згідно ст. 43 Господарського кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як вже зазначалося вище, позивач на виконання умов укладеного договору поставив відповідачеві електричну енергію у січні, березні, квітні, травні, жовтні, листопаді, грудні 2010 року, а також у січні, лютому 2011 року і виставив відповідні рахунки для здійснення оплати, що підтверджується матеріалами справи, у тому числі актом приймання-передачі та рахунками за електроенергію, які було отримано представником відповідача.
Відповідачем не заперечувався факт споживання ним зазначеної кількості активної та реактивної електричної енергії у вказані періоди.
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" та п. 1.3 Правил користування електричною енергією, споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).
Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Аналогічна норма міститься і в ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
В матеріалах справи містяться копії банківських виписок, з яких вбачається факт несвоєчасної оплати відповідачем послуг з електропостачання за вказані періоди.
Крім того, рішенням господарського суду Донецької області від 11.12.2012 у справі № 24/253 стягнуто з Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" 3% річних за період з 16.03.2011 по 15.10.2011 у розмірі 564,51 грн., інфляційні втрати з 11.04.2011 по 30.06.2011 у розмірі 808,40 грн., нараховані за прострочення оплати отриманої у лютому 2011 році реактивної електроенергії.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Належних доказів на підтвердження здійснення своєчасної оплати виставлених позивачем рахунків за Договором № 2354 від 28.11.2006р. відповідачем суду не надано, тому колегія суддів вважає, що суди попередніх судових інстанцій правомірно стягнули на користь позивача річні у сумі 48 994,90 грн. та інфляційні, які перераховані судом, у розмірі 19 106,61 грн.
Що стосується задоволення клопотання відповідача стосовно розстрочення виконання рішення на три місяці рівними платежами, колегія суддів також погоджується в цій частині з висновками судів попередніх судових інстанцій та вважає вказати наступне.
Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд, який видав виконавчий документ, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок його виконання.
Відповідач надав до суду першої інстанції клопотання, в якому просив суд у разі задоволення позовних вимог надати розстрочку виконання рішення суду строком на 3 місяці.
Вказане клопотання мотивоване тим, що тарифи на теплову енергію встановлені на рівні, нижчому за собівартість її виробництва. Систематична несплата населенням послуг з теплопостачання робить неможливим своєчасне погашення заборгованості відповідачем перед кредиторами. На підтвердження важкого матеріального становища відповідачем надано баланс підприємства.
Отже, з огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок господарського суду про надання розстрочення виконання рішення за клопотанням відповідача, у зв'язку з наявністю в даному випадку виключних обставин, враховуючи статус відповідача по наданню населенню послуг з теплопостачання, сплату відповідачем основної суми заборгованості за спожиту за спірний період електроенергію, значний розмір стягнутої суми, що складається з 3% річних та інфляційних нарахувань, а також відсутність можливості у відповідача сплатити зазначену суму одразу.
Позивачем не надано доказів настання для нього негативних наслідків, спричинених саме невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за спірним Договором.
Крім того, на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції строк наданої розстрочки вже закінчився, дію судового акту в цій частині вичерпано.
Таким чином, попередні судові інстанції надали належну оцінку вказаним доказам, а відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 29.07.2013 року, ухваленої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.07.2013 року у справі № 905/788/13-г - без змін.
ГоловуючийМ. Малетич
Судді:К. Круглікова
О. Мамонтова