"25" вересня 2013 р. К/800/21063/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Ємельянової В.І.,
Олендера І.Я., Рецебуринського Ю.Й.,
за участю секретаря судового засідання Лосік Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 вересня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року по справі № 2а/0470/7791/12
за позовом ОСОБА_4
до Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду
державного майна України по Дніпропетровській області
(далі - Регіональне відділення)
про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного
прогулу,
У липні 2012 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Фонду державного майна України, Регіонального відділення, в якому просила визнати протиправними та скасувати накази Фонду державного майна України від 11 червня 2012 року № 76-р «Про звільнення ОСОБА_4.» та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від 13 червня 2012 року № 252-к «Про оголошення наказу ФДМУ про звільнення ОСОБА_4.», зобов'язати відповідачів поновити ОСОБА_4 на посаді заступника начальника регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області з 13 червня 2012 року; стягнути з Регіонального відділення на користь позивача заробітну плату за період з 14 червня 2012 року по день поновлення на посаді.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_4 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 з 20 листопада 2006 року займала посаду заступника начальника регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2011 року № 1184 «Про затвердження граничної чисельності працівників територіальних органів центральних органів виконавчої влади», Головою Фонду державного майна України видано наказ від 25 січня 2012 року № 9-р «Про затвердження граничної чисельності працівників регіональних відділень Фонду державного майна України», яким затверджено граничну чисельність працівників регіональних відділень Фонду державного майна України (а.с.23).
ОСОБА_4 2 квітня 2012 року була попереджена про звільнення з посади за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України. Одночасно відповідачем було запропоновано позивачу переведення на посаду начальника відділу організаційно-документального забезпечення роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (а.с.22).
5 червня 2012 року позивачу додатково запропоновано всі вакантні посади в Регіональному відділенні (а.с.163-165).
Заяви щодо призначення на запропоновані посади від позивача не надійшло.
6 червня 2012 року начальником Регіонального відділення до Фонду державного майна України направлено подання про звільнення ОСОБА_4 з посади заступника начальника регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області.
Наказом Фонду державного майна України від 11 червня 2012 року № 76-р «Про звільнення ОСОБА_4.» позивача з 13 червня 2012 року звільнено з посади заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області у зв'язку із скороченням штатної чисельності працівників відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.
Наказом регіонального відділення від 13 червня 2012 року № 252-к оголошено наказ Фонду державного майна України від 11 червня 2012 року №76-р.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про поновлення на посаді заступника начальника регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що наказ про звільнення позивача прийнято відповідачем у порядку та в межах наданих повноважень, у зв'язку із скороченням штатної чисельності працівників.
Пунктом 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Відповідно до статті 49-2 Кодексу законів про працю України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас, власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.
Як встановлено судами, ОСОБА_4 у зв'язку із скороченням посади, яку вона займала, 2 квітня 2012 року було запропоновано переведення на посаду начальника відділу організаційно-документального забезпечення роботи.
5 червня 2012 року позивачу додатково відповідачем запропоновано 23 вакантні посади в Регіональному відділенні (а.с.163-165).
Від переведення на запропоновані посади позивач відмовилась.
Наказом Фонду державного майна України від 11 червня 2012 року № 76-р «Про звільнення ОСОБА_4.» позивача з 13 червня 2012 року звільнено з посади заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області у зв'язку із скороченням штатної чисельності працівників відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.
Оскаржуючи наказ про звільнення з посади, позивач вказував на порушення відповідачем частини 2 статті 42 Кодексу законів про працю України, на її переважне право на залишення на роботі.
Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції виходить з наступного.
Стаття 42 Кодексу законів про працю України передбачає, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: сімейним - при наявності двох і більше утриманців; особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України; працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.
Як вбачається з матеріалів справи у зв'язку зі змінами у штатному розписі відбулося скорочення 4-х посади заступника начальника Регіонального відділення.
Постановляючи рішення про відмову у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що звільняючи ОСОБА_4 з посади, відповідач керувався частиною 1 статті 42 Кодексу законів про працю України, а тому при вирішенні питання щодо переважного права на заміщення посади заступника начальника Регіонального відділення, яка залишилася після штатного скорочення, роботодавцем приймались до уваги та оцінювались кваліфікація працівника та продуктивність його праці.
Відповідач, звільняючи з посади ОСОБА_4 виходив з того, що позивач не мала переваг з урахуванням кваліфікації і продуктивності праці працюючи на посаді заступника начальника Регіонального відділення та відмовилась від переведення на запропоновані їй посади.
Разом з тим, доводам ОСОБА_4 про те, що вона тривалий час працює в установі та більше 5 років займала посаду заступника начальника Регіонального відділення судами належної оцінки не надано.
Матеріалами справи встановлено, що наказом Фонду державного майна України від 17 листопада 2006 року № 356-р «По особовому складу» ОСОБА_4 з 20 листопада 2006 року призначена на посаду заступника начальника Регіонального відділення (а.с.19).
Наказом Фонду державного майна України від 25 січня 2012 року № 9-р «Про затвердження граничної чисельності працівників регіональних відділень Фонду державного майна України» затверджено нову структуру регіональних відділень Фонду державного майна України (а.с.23).
Регіональним відділенням по Дніпропетровській області наказом від 1 березня 2012 року № 57-к з 1 березня 2012 року введено в дію новий штатний розпис Регіонального відділення (а.с.25-29).
ОСОБА_4 2 квітня 2012 року попереджено про звільнення з посади у зв'язку з скороченням посади, яку вона займала (а.с.22).
Наказом Фонду державного майна України від 11 червня 2012 року № 76-р «З особового складу» позивача з 13 червня 2012 року звільнено із посади у зв'язку із скороченням кількості посад заступників начальника Регіонального відділення (а.с.20).
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не доведено правомірність прийняття рішення про звільнення позивача із займаної посади.
Відповідно до частини 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Судами не було досліджено штатних розписів Регіонального відділення, які діяли до та після 1 березня 2012 року.
Згідно попередження позивачу запропоновано посаду начальника відділу організаційно-документального забезпечення. Однак, як і на час прийняття рішення щодо змін до штатного розпису Регіонального відділення так і при вирішенні питання про надання згоди на її звільнення вакантною була посада начальника відділу правового забезпечення, яка відповідала спеціальності позивача.
Крім того, як вказують сторони, в Регіональному відділенні начальник мав 4 заступника.
Суди не перевірили дотримання вимог частини 1 статті 42 Кодексу законів про працю України про переважне право на заміщення посади відносно інших заступників начальника.
Перевіряючи питання щодо переважного права на заміщення вакантної посади між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, суди не навели доводів щодо стажу роботи на посаді заступника начальника відділення, оскільки за матеріалами справи позивач на вказаній посаді працює з 2006 року, а ОСОБА_5 з січня 2012 року.
Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 вересня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Ємельянова В.І.
Судді Олендер І.Я.
Рецебуринський Ю.Й.