23 вересня 2013 року м. Київ К/800/12139/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Моторного О.А. - головуючого,
Борисенко І.В.,
Кошіля В.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби
на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.10.2012
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013
у справі № 2а/2570/2977/2012
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Земледар 2020"
до Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.10.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013, задоволено позовні вимоги: скасовано податкові повідомлення-рішення від 07.07.2012 №0000242210, №0000252210, №0000262210, №0000272210.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 07.12.2010 по 31.03.2012, складено акт від 21.06.2012 №202/22/37400692, в якому зафіксовано порушення позивачем:
- пп. 134.1.1 п.134.1 ст. 134, ст. 135, п. 137.1, п. 137.4 ст. 137, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.6, п. 138.8 ст. 138 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток на 227750,00 грн.;
- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, ст. 200 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 650681,00 грн.
На підставі акта перевірки, відповідачем 07.07.2012 були прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 0000242210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 227750, 00 грн.;
- №0000252210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 813351,25 грн. (за основним платежем - 650681,00 грн., за штрафними санкціями - 162670,25 грн.);
- №0000262210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 170,00 грн. (штрафні санкції);
- №0000272210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 510,00 грн. (штрафні санкції).
Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування спірних повідомлень-рішень, враховуючи наступне.
Як було вірно встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, в період з 01.07.2011 по 31.12.2011 позивач був зареєстрований платником єдиного податку з юридичних осіб. Для ведення господарської діяльності, позивачем було укладено 409 договорів оренди земельних часток (паїв), п. 4.4 яких передбачено, що за домовленістю сторін орендна плата може сплачуватися у натуральній формі, або відробітковій формі по діючим цінам на продукцію, роботи, послуги. Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформлюється відповідними актами.
У серпні та вересні 2011 року орендна плата за земельні ділянки фізичним особам вносилась позивачем в натуральній формі (цукром, кукурудзою, вівсом та ін.), відповідно до звітів по бухгалтерському рахунку 271 «Готова продукція», даних журналу-ордеру №11 за серпень 2011 року, ТОВ «Земледар 2020» в рахунок паю видано 234,57 т зернових культур загальною вартістю 164199 грн. без ПДВ.
Відповідно до п.181.1 ст.181 Податкового кодексу України, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.
Згідно зі ст. 1 Указу Президента від 03.07.1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин), суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним податком, не мають права застосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію крім готівкового та безготівкового розрахунків коштами.
Відповідно до ст. 5 зазначеного Указу Президента, у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
Як було вірно встановлено судами, укладені позивачем договори оренди землі не передбачають передачі у власність будь-якого товару, продукції чи послуги, що в свою чергу, не зобов'язує позивача проводити розрахунки за такими договорами виключно коштами у готівковій або безготівковій формах. Позивач не здійснював бартерні операції, оскільки розрахунок з орендодавцями було вчинено за отримані в строкове платне користування земельні ділянки для задоволення господарських потреб та інтересів позивача.
Крім того, Законом України «Про оренду землі» визначено, що орендна плата може справлятися не тільки у грошовій, а й у натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що висновок податкового органу щодо порушення позивачем вимог Указу Президента України від 03.07.1998 р. №727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" та Податкового кодексу України є помилковим, у зв'язку із чим спірні податкові повідомлення-рішення від 07.07.2012 підлягають скасуванню.
Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби - відхилити.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.10.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний
Судді(підпис) І.В. Борисенко
(підпис) В.В. Кошіль