10 вересня 2013 року м. Київ К/800/33189/13
суддя Вищого адміністративного суду України Амєлін С.Є., перевіривши виконання вимог законодавства при подачі касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 липня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року в справі за його позовом до 19 фінансового відділу Міністерства оборони України про стягнення коштів,
21 червня 2013 року, з пропуском встановленого законом строку, позивач подав касаційну скаргу.
Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2013 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків протягом тридцяти днів з моменту отримання даної ухвали, які полягали у необхідності додати заяву про поновлення строку касаційного оскарження з обґрунтуванням поважності причин його пропуску, а також надати оригінал квитанції про сплату судового збору.
На виконання вимог ухвали судді позивач надав оригінал квитанції про сплату судового збору, а також додав заяву про поновлення строку касаційного оскарження, в якій у обґрунтування причин пропуску процесуального строку зазначав, що копію оскаржуваного рішення апеляційного суду було направлено на його адресу 30 травня 2013 року, що підтверджується копією поштового конверту.
Відповідно до частини 2 статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визначає порядок і строки касаційного оскарження, касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Виходячи з того, що позивач був позбавлений можливості вчасно ознайомитися з оскаржуваним рішенням та виготовити касаційну скаргу, приходжу до висновку про те, що підстави пропуску строку касаційного оскарження слід визнати поважними.
Відповідно до положень пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 липня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено у зв'язку з тим, що у позивача відсутні правові підстави для отримання щомісячної 100% надбавки та надбавки за безперервну військову службу.
З оскаржуваних судових рішень вбачається, що при їх ухваленні, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли бути підставою для скасування чи зміни ухвалених судових рішень, відсутні такі підстави і в обґрунтуванні касаційної скарги.
Правова позиція Вищого адміністративного суду України у цій категорії адміністративних справ полягає у тому, що постановою Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» встановлені нові умови оплати праці працівників прокуратури та нові розміри посадових окладів, у зв'язку з чим не допускається перерахунок грошового забезпечення з урахуванням нових розмірів посадових окладів та зі збереженням раніше виплачуваних видів грошового забезпечення, які з 1 квітня 2006 року не застосовуються до осіб офіцерського складу військових прокуратур. Виплати, встановлені Указом Президента України від 23 лютого 2002 року № 173 «Про посилення захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» та Указом Президента України від 5 травня 2003 року № 389 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони країни», стосувалися лише військовослужбовців Збройних Сил України і не застосовувалися щодо працівників військових прокуратур після 1 квітня 2006 року.
Суди попередніх інстанцій постановили рішення з урахуванням правової позиції та судової практики Вищого адміністративного суду України.
З наведеного вбачається, що касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,
Підстави пропуску ОСОБА_1 строку касаційного оскарження постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 липня 2012 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року визнати поважними.
Відмовити у відкритті касаційного провадження в справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 липня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя
Вищого адміністративного суду України С.Є. Амєлін