"23" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/66979/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Моторного О.А.,
Суддів Борисенко І.В.,
Кошіля В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.02.2011
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012
у справі № 2а-11907/10/1370
за позовом Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова
до ОСОБА_2
про стягнення податку з власників транспортних засобів, -
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28.02.2011, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012, задоволено позовні вимоги: стягнуто з ОСОБА_2 податок з власників транспортних засобів в сумі 19050,00 грн.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на прийняття судами незаконних та необґрунтованих рішень.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно реєстраційної справи та даних Управління Державтоінспекції на ім'я ОСОБА_2 зареєстровано автомобіль «Пежо», державний номерний знак НОМЕР_1, 2000 року випуску.
Згідно розрахунку суми податку з власників транспортних засобів, під час здійснення першої реєстрації транспортних засобів в Україні, сума податку, що підлягає сплаті відповідачем, становить 19050,00 грн.
Відповідно до інформації Львівського ВРЕР ДАІ ОСОБА_2 здійснила першу реєстрацію транспортного засобу - автомобіля «Пежо», державний номерний знак НОМЕР_1, 2000 року випуску, квитанція про сплату податку з власників ТЗ відсутня.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що сума податку з власників транспортних засобів, яка мала б бути сплачена відповідачем під час першої реєстрації до бюджету, на єдиний казначейський рахунок державного бюджету не зарахована, а тому відповідач не виконав обов'язку зі сплати податку.
Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.
Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.1 Закону України від 11 грудня 1991 року № 1963-ХІІ ,,Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), платниками цього податку є, в тому числі, громадяни України, які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування, зокрема: автомобілі, призначені для перевезення не менше 10 осіб, включаючи водія, - код 8702; автомобілі легкові - код 8703; автомобілі вантажні - код 8704.
Колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи, крім довідки «Розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів при першій реєстрації транспортного засобу» від 03.11.2010 №29906/9/19-023/1465 за підписом працівників позивача, відсутні будь-які докази про те, що на ім'я ОСОБА_2 проведено першу реєстрацію автомобіля «Пежо», державний номерний знак НОМЕР_1, 2000 року випуску.
Слід зазначити, що статтею 5 Закону № 1963-ХІІ передбачено, що податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується фізичними особами перед проведенням першої реєстрації в Україні.
Отже, реєстрація автомобіля марки «ПЕЖО» 2000 р.в. д.н.з. НОМЕР_1 працівниками ВРЕР ДАІ ГУМВС України у Львівській області проведена на ім'я ОСОБА_2 незаконно, в порушення вимог вказаного Закону.
Крім того, на момент розгляду справи в суді першої інстанції, в провадженні слідчого відділу прокуратури Львівської області перебувала кримінальна справа порушена щодо службових осіб Львівського ВРЕР ДАІ ГУМВС України у Львівській області за ознаками злочинів, передбачених ч.3 ст. 364, ч.1 ст. 365 КК України, за аналогічними фактами незаконної першої реєстрації автомобілів без сплати відповідного податку.
На момент розгляду справи Львівським апеляційним адміністративним судом, вказана вище кримінальна справа вже перебувала у провадженні СУ ГУМВС України у Львівській області, в межах якої ОСОБА_2 була допитана та визнана потерпілою (постанова від 28.09.2012).
По даній справі суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили наявність чи відсутність обставин, на які посилається позивач на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а саме, чи дійсно на ім'я ОСОБА_2 проведено першу реєстрацію автомобіля «Пежо», державний номерний знак НОМЕР_1, 2000 року випуску. А також, чи правомірно взагалі було проведено першу реєстрацію автомобіля «Пежо», державний номерний знак НОМЕР_1, 2000 року випуску, на ім'я ОСОБА_2
Згідно з ч. 5 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій мали можливість витребувати належні докази на підтвердження чи спростування фактів, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, що не було ними зроблено.
Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.
Відповідно до ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.02.2011, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012 скасувати.
Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний
Судді(підпис) І.В. Борисенко
(підпис)В.В. Кошіль