"26" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/31521/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М. О.
розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламно-інформаційне агентство "Гаур" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Рекламно-інформаційне агентство "Гаур" (далі - ТОВ "Рекламно-інформаційне агентство "Гаур") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі - ДПІ у Печерському районі м. Києва) в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2011 року позов ТОВ "Рекламно-інформаційне агентство "Гаур" задоволено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року апеляційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2011 року - без змін.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у Печерському районі м. Києва подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Рекламно-інформаційне агентство "Гаур" у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.
ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ "Аммо" та ТОВ "ВБК Стандарт-Сервіс" за період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року. За результатами перевірки складено акт від 30.08.2011 року №1206/23-10/35632959.
Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" та порушення позивачем пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість".
На підставі акта перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва 16.09.2011 року винесені податкові повідомлення-рішення №00081823/0, відповідно до якого позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 49806,00 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 122814,00 грн., всього на суму 621020,00 грн. та №00081923/0, відповідно до якого позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 248173,00 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 38151,00 грн., всього на суму 286324,00 грн.
Щодо скасування податкового повідомлення-рішення №00081923/0 від 16 вересня 2011 року, суди попередніх інстанцій зазначили наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем та ТОВ "Аммо" було укладено Договір від 01.08.2010 року №100801/02, відповідно до якого ТОВ "Аммо" надало позивачу рекламні послуги і виконання робіт з розробки і виготовлення рекламних матеріалів та здійснення рекламної кампанії. Крім того, встановлено, що між позивачем та ТОВ "ВБК Стандарт-Сервіс" було укладено Договір від 01.07.2010 року №100701/01, відповідно до якого ТОВ "ВБК Стандарт-Сервіс" надало позивачу рекламні послуги і виконання робіт з розробки і виготовлення рекламних матеріалів та здійснення рекламної кампанії. Реальність та виконання зазначених договорів підтверджується документами, які знаходяться в матеріалах справи.
Підпунктом 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).
Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що оскільки податкові накладні, видані постачальником товару (платником ПДВ), оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, здійснення та оплата наданих послуг підтверджується належним чином оформленими первинними документами, то у відповідача відсутні підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.
Щодо скасування податкового повідомлення-рішення №00081823/0 від 25 вересня 2011 року, суди попередніх інстанцій зазначили наступне.
ТОВ "Аммо" та ТОВ "ВБК Стандарт-Сервіс" на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи, мали статус платників ПДВ.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Відповідно до пп. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.
Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що оскільки витрати позивача за вищевказаними договорами підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, то висновок відповідача про порушення позивачем пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 3.1 ст. 3, п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є необґрунтованим та безпідставним.
Щодо висновку відповідача про нікчемність договорів, укладених позивачем, суди попередніх інстанцій зазначили наступне.
Частиною 1 ст.203 ЦК України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що зміст зазначених правочинів не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ТОВ "Рекламно-інформаційне агентство "Гаур".
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді С.Е. Острович
О.І. Степашко
М. О. Федоров