"25" вересня 2013 р. м. Київ К-31062/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.
розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного виробничо - комерційного підприємства «Будмет» на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2010 по справі №2а-40111/09/2070 за позовом Приватного виробничо - комерційного підприємства «Будмет» до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2009 позовні вимоги Приватного виробничо - комерційного підприємства «Будмет» (далі - ПВКП «Будмет», позивач) до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова (далі - ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, відповідач) - задоволено. Скасовано в повному обсязі податкові повідомлення - рішення від 06.03.2009 №0000151800/0, від 29.04.2009 №0000151800/1, від 06.03.2009 №0000161800/0, від 29.04.2009 №0000161800/1. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПВКП «Будмет» витрати по оплаті судового збору (державного мита) в сумі 3,40грн.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2010 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2009 скасовано, прийнято нову постанову, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що наявні в матеріалах справи первинні документи не підтверджують реальність виконання спірних господарських операцій.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач 01.10.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 15.11.2010 прийняв її до свого провадження.
В касаційній скарзі позивач просив скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2010 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон України №168/97-ВР), п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закон України №334/94-ВР), ст. 203, ст.204, ст. 215, ст.216, 218 Цивільного кодексу України.
Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту перевірки №525/18-007 від 20.02.2009, складеного за результатами невиїзної документальної позапланової перевірки ПВКП «Будмет» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Альвейськ 07» за період з 01.11.2007 по 3.10.2008, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.03.2009 №0000151800/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2081,00грн. (основний платіж - 1601,00грн.; штраф - 480,00грн.) та №0000161800/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1922,00грн. (основний платіж - 1281,00грн.; штраф - 641,00грн.).
За результатами адміністративного оскарження прийнято податкові повідомлення - рішення від 29.04.2009 №0000151800/1 та №0000161800/1, якими визначені суми податкових зобов'язань залишено без змін.
Підставою для визначення податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.5.1, п.п.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України №334/94-ВР та п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР, внаслідок безпідставного формування валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями позивача з ТОВ «Альвейськ 07» з огляду на їх нікчемність, як таких, що не були спрямовані на реальне настання наслідків. При цьому, податковий орган виходив з того, що від імені ТОВ «Альвейськ 07» первинні документи підписані не уповноваженою особою, а також з відсутності у ТОВ «Альвейськ 07» трудових ресурсів, незнаходження останнього за місцем реєстрації, відсутності у ПВКП «Будмет» угод на здійснення транспортних перевезень та товарно-транспортних накладних на здійснення транспортних послуг з перевезення товару, придбаного у ТОВ «Альвейськ 07».
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для висновку податкового органу про фіктивність операцій з ТОВ «Альвейськ 07», з огляду на відсутність доказів підробки документів з метою одержання доходу винятково або переважно за рахунок податкової вигоди.
Відповідно до п.п. 5.1 ст. 5 Закону України №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
За змістом п.п. 5.2.1 п. 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
В силу вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 вказаної статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.
Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.
При цьому, слід зазначити, що встановлене законодавцем правило, що податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку (частина друга ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не означає, співпадання правил щодо ведення податкового і бухгалтерського обліків. Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.
Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.
Враховуючи вищезазначене та за встановлених судом апеляційної інстанції обставин щодо відсутності доказів транспортування, приймання по кількості та якості товару, а також з огляду на те, що позивачем в свою чергу, не зазначено достатньо переконливих доводів про порушення апеляційним судом правил оцінки доказів під час прийняття оскаржуваної постанови, висновок суду апеляційної інстанції щодо правомірності визначення позивачеві податкових зобов'язань є правильним.
Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -
Касаційну скаргу Приватного виробничо - комерційного підприємства «Будмет» залишити без задоволення, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2010 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна
Судді: __________________ Л.І. Бившева
__________________ А.М. Лосєв