"26" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/40482/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Цуркана М.І. (головуючий);
Зайця В.С. Черпіцької Л.Т.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новгородський комбінат комунального господарства» про стягнення коштів, що переглядається за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Новгородський комбінат комунального господарства» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 1 квітня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2011 року,
У січні 2011 року Державна інспекція з контролю за цінами в Донецькій області (Інспекція) звернулася до суду з позовом до ТОВ «Новгородський комбінат комунального господарства» (Товариство) про стягнення економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.
Зазначали, що рішенням Інспекції від 4 листопада 2010 року № 442 вирішено вилучити у позивача в дохід бюджету суму необґрунтовано отриманої виручки у розмірі 107 129,04 грн та штраф у розмірі 204 258,08 грн.
Посилаючись на невиконання цього рішення позивачем в добровільному порядку, просили стягнути з останнього (з урахуванням уточнення позовних вимог 317 581,17 грн).
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 1 квітня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2011 року, позов задоволено.
У касаційній скарзі Товариство, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.
Судами встановлено, що проведеною перевіркою Товариства (Акт № 719 від 28 жовтня 2010 року) зафіксовано порушення законодавства та необґрунтоване отримання виручки внаслідок: включення до вартості послуг з централізованого опалення фактично не виконаних послуг, а також застосування тарифів на ці послуги для бюджетних організацій з рентабельністю, рівень якої перевищує встановлений граничний - на суму 72 716,53 грн; застосування тарифів на послуги з водопостачання релігійним організаціям в розмірі, що перевищує встановлений тариф для відповідної категорії споживачів, - на суму 27,47 грн; включення до вартості послуг з утримання будинків фактично не наданих послуг з дератизації та дезінсекції - на суму 25 082,60 грн; включення до вартості послуг з вивезення твердих побутових відходів фактично невиконаних послуг з розміщення відходів на полігоні - на суму 8 061,26 грн; включення до вартості послуг з користування електроенергією мешканцями гуртожитку кількості електроенергії за тарифом, що перевищує граничний, - на суму 79,74 грн; включення до вартості послуг, ціни на які регулюються, витрат понад встановлені розміри, а саме завищення затверджених норм утворення твердих побутових відходів для певних категорій споживачів - на суму 1 164,44 грн.
Рішенням Інспекції від 4 листопада 2010 року № 442 вирішено вилучити у позивача в дохід бюджету суму необґрунтовано отриманої виручки у розмірі 107 129,04 грн та штраф у розмірі 204 258,08 грн.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з таким висновком, виходили з того, що рішення Інспекції відповідачем не оскаржувалось, а значить є чинним, та є підставою для стягнення коштів.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України з такими висновками судів не погоджується, оскільки вважає їх передчасними.
Відповідно до частини першої статті 14 Закону України від 3 грудня 1990 року № 507-ХІІ «Про ціни і ціноутворення» (чинний на момент винесення рішення Інспекції про застосування санкцій) вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.
Законодавчий припис щодо стягнення відповідних коштів виключно у судовому порядку означає обов'язок суду належно дослідити обставини отримання необґрунтованої виручки та правомірність визначення її розміру.
Сам по собі факт не оскарження рішення про застосування санкцій не може бути підставою для стягнення спірної суми.
Проте, як вбачається з оскаржуваних рішень судів, доводи відповідача щодо неправильності нарахування суми економічних санкцій не були досліджені та оцінені.
Крім того, судами не досліджені обставини вчинення порушень; нормативні акти, які регулюють ціноутворення у відповідній сфері регулювання; правова природа порушень (порушення державної дисципліни цін, що має наслідком застосування економічних санкцій, або невиконання умов договору, що тягне цивільну відповідальність); право Інспекції застосовувати економічні санкції за відповідні порушення.
За правилами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З викладеного вбачається, що оскаржувані судові рішення не можна вважати обґрунтованими, оскільки суди не вчинили належних дій для повного та всебічного вивчення обставин справи.
Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новгородський комбінат комунального господарства» задовольнити.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 1 квітня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2011 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді М.І.Цуркан
В.С.Заяць
Л.Т.Черпіцька