"12" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/20887/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Степашка О.І.
Суддів Островича С.Е.
Федорова М.О.
за участю:
секретаря судового засідання Бовкуна В.В.
представника прокуратури Клюге Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Сумихімпром»
на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.01.2011
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011
у справі № 2а-8305/10/1870
за позовомДержавної податкової інспекції в м. Суми
доВідкритого акціонерного товариства «Сумихімпром»
за участю Прокуратури Сумської області
простягнення заборгованості
Державна податкова інспекція в м. Суми (далі по тексту - позивач, ДПІ в м. Суми) звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Сумихімпром» (далі по тексту - відповідач, ВАТ «Сумихімпром») про стягнення заборгованості зі сплати податку з доходів фізичних осіб в сумі 8741634,94 грн.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 13.01.2011, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011, позов задоволено.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що з 14.07.2010 по 27.07.2010 ДПІ в м. Суми було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ВАТ «Сумихімпром» щодо правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та державного мита за період з 01.07.2009 по 30.06.2010, за результатом якої був складений акт № 17-1208-05766356-265 від 29.07.2010, яким встановлено наступні порушення: пп. 4.3.20 п. 4.3 ст. 4, абз. «е» пп. 6.3.3 п. 6.3 ст. 6, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 та п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Сума заборгованості до бюджетного фонду (податок з доходів фізичних осіб) по ВАТ «Сумихімпром» складає 11911569,12 грн.
У зв'язку з частковою сплатою заборгованості по податку з доходів фізичних осіб ВАТ «Сумихімпром» на загальну суму 3169934,18 грн., позивачем зменшено позовні вимоги та заявлено до стягнення з відповідача заборгованості по податку з доходів фізичних осіб в сумі 8741634,94 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідно до норм Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податку має право на самостійне визначення призначення платежу при проведенні розрахунків через банківські установи, тому зарахування сплачених відповідачем сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до вказаних самим платником податку призначень платежів, а не у порядку календарної черговості виникнення боргу, є правомірним.
Колегія суддів вважає такий висновок судів попередніх інстанцій правомірним, виходячи з наступного.
Як вбачається зі змісту пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.
Відповідно до пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Пунктом 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено принцип рівності бюджетних інтересів та встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 N 22, встановлено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема копій платіжних доручень, датованих липнем - груднем 2010 року, ВАТ «Сумихімпром» було здійснено платежі у загальній сумі 11492535,75 грн. на рахунок ГУДКУ у Сумській області, в яких платником самостійно встановлено призначення платежу податок з найманих працівників із заробітної плати за березень - грудень 2010 року. Заборгованість відповідача, встановлена актом перевірки від 29.07.2010 відповідно до зазначених платіжних доручень погашена в сумі 3169934,18 грн.
Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів відсутня зміна призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
З наведеного вбачається, що право самостійно визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, натомість податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати будь-яким чином призначення платежу, якщо таке встановлено платником податків.
Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем при проведенні розрахунків зі сплати податку з найманих працівників за період березня - грудня 2010 року через банківську установу було реалізовано надане йому законом право на встановлення призначення платежу, тому у податкового органу відсутні будь-які підстави самостійно його змінювати, а відтак, і спрямовувати отримані кошти на погашення заборгованості в порядку календарної черговості її виникнення.
Посилання відповідача на ст. 87 чинного на час розгляду справи судом першої інстанції Податкового кодексу України, відповідно до якої у разі наявності у платника податкового боргу, органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податку, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення, незалежно від напряму сплати, визначеному платником податку, колегія суддів відхиляє як безпідставні. Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 N 2755-VI, цей кодекс набирає чинності з 01.01.2011, крім окремо встановлених положень. На час виникнення спору між сторонами по справі, норми зазначеного кодексу не набрали законної сили, зворотної дії в часі вони не мають, відтак застосування їх під час вирішення справи судом є неправомірним.
Крім того, безпідставними є доводи відповідача щодо повного погашення заборгованості, яка була відображена у акті перевірки, оскільки відповідно до наявних у матеріалах справи платіжних доручень, датованих липнем - груднем 2010 року, зазначено призначення платежу податок з доходів фізичних осіб за місяці, що не були охоплені перевіркою, а саме: липень 2010 року, вересень 2010 року, тому такі платежі не можуть бути враховані в погашення заборгованості, визначеної в акті перевірки, оскільки є поточними платежами.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Сумихімпром» залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.01.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)С.Е. Острович
(підпис)М.О. Федоров
З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова