"25" вересня 2013 р. м. Київ К-31568/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.
розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010 по справі №2а-690/09/2670 за позовом Закритого акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:
На розгляд суду передано вимоги (з урахуванням уточнень позовних вимог) Закритого акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» (далі - ЗАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи», позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків (далі - СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 27.09.2004 №0000861602/0; від 01.10.2004 №0000861602/1; від 13.01.2005 №0000861602/2; від 25.03.2005 №0000861602/3; від 25.03.2005 №0000181602/3 та рішення Державної податкової адміністрації України (далі - ДПА України) про результати розгляду скарги від 17.03.2005 №2236/6/25-2215.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.12.2008 рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2005 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2006 скасовано частково, а саме: в частині визнання недійсними податкових повідомлень - рішень №0000861602/0 від 27.09.2004, №0000861602/1 від 01.10.2004, №0000861602/2 від 13.01.2005, №0000861602/3 від 25.03.2005 та рішення ДПА України від 17.03.2005 №2236/6/25-2215 про результати розгляду скарги щодо пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності (далі - ЗЕД) на суму 26249,76грн. і в цій частині справа направлена на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва. В решті судові рішення залишено без змін.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення №0000861602/0 від 27.09.2004, №0000861602/1 від 01.10.2004, №0000861602/2 від 13.01.2005, №0000861602/3 від 25.03.2005 в частині нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД на суму 17350,16грн.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано пропуском строку давності щодо притягнення позивача до відповідальності за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, з моменту вчинення яких минуло більше 1 року.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач 08.10.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 10.11.2010 прийняв її до свого провадження.
В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.117 Конституції України, ст. ст. 1,2 , ч.5 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі-Закон України №185/94-ВР), ст. 250 Господарського кодексу України, п.п. 2.5 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001 №110 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 23.03.2001 за №268/5459 (далі - Інструкція).
Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту перевірки №655/16-2/24364528 від 23.09.2004, складеного за результатами планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ЗАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» за період з 01.10.2000 по 01.10.2003, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000861602/0 від 27.09.2004, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 26814,59грн. згідно з ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 4 Закону України №185/94-ВР та п. 6.3, п. 8 Інструкції.
За результатами адміністративного оскарження, зазначене податкове повідомлення - рішення залишено без змін та СДПІ по роботі з ВПП винесені податкові повідомлення - рішення №0000861602/1 від 01.10.2004, №0000861602/2 від 13.01.2005, №0000861602/3 від 25.03.2005.
Зі змісту вищезазначеного акту вбачається, що за результатами перевірки податковим органом було встановлено факт порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД за експортним контрактом №146-00-Ц від 01.07.2000, укладеним між позивачем та фірмою JSC, Ltd (Литва, м.Вільнюс), відповідно до якого ЗАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» надавало послуги на користь нерезидента з перевезення вантажу у міжнародному сполученні (за попереднім замовленням нерезидента) на загальну суму 4325,00дол.США; валютна виручка за вищезазначеним контрактом надійшла на рахунок ЗАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» не в повному обсязі та з порушенням термінів розрахунків, а саме термін прострочення з 09.10.2000 по 13.10.2000 (5 днів), з 09.10.2000 по 13.10.2000 (5 днів), з 09.10.2000 по 13.10.2000 (5 днів), з 23.10.2000 по 28.11.2000 (37 днів), з 23.10.2000 по 01.10.2003 (1074 дні), з 24.10.2000 по 01.10.2003 (1073 дні), з 01.01.2001 по 01.10.2003 (1004 дня), внаслідок чого сума нарахованої пені становить 26249,76грн.
Виходячи із змісту ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України, санкції, передбачені за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, є адміністративно-господарськими санкціями.
Пеня, стягнення якої передбачено ст. 4 Закону України №185/94-ВР за порушення резидентом термінів, визначених у ст. 1 та ст. 2 цього Закону, належить до адміністративно-господарських санкцій (статті 239, 241 Господарського кодексу України), порядок нарахування і стягнення яких не регулювалися Законом України від 21.12.2000 №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон України №2181-III) (чинним на час виникнення спірних відносин).
Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені ст. 250 Господарського кодексу України, згідно із якою адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Отже, уповноважений орган державної влади при виявленні факту порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема порушення термінів зарахування валютної виручки на валютні рахунки, мав дотримуватися наведених положень законодавства, у зв'язку з чим міг прийняти рішення про застосування такого виду адміністративно-господарських санкцій, як штрафні санкції, протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Закінчення будь-якого із встановлених ст. 250 Господарського кодексу України строків виключає застосування таких санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.
З огляду на те, що порушення, за які відповідачем застосована пеня мали місце у 2000 - 2003 роках, а адміністративно-господарські санкції спірним рішенням застосовано податковим органом 27.09.2004, тобто пізніш як через один рік з дня такого порушення, спірне рішення уповноваженого органу державної влади - державної податкової інспекції є протиправним.
Крім того, судами попередніх інстанцій вірно було зазначено, що Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не регулює питання застосування та стягнення пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, а обов'язок позивача зі сплати пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД не належить до категорії податкового зобов'язання в розумінні Закону України №2181-III, оскільки пеня застосована до позивача не за порушення правил оподаткування
Таким чином, у податкового органу не було законних підстав для визначення оспорюваними податковими повідомленнями - рішеннями суми пені за порушення термінів, передбачених ст. 1 Закону України №185/94-ВР сумою податкового зобов'язання.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна
Судді: __________________ Л.І. Бившева
__________________ А.М. Лосєв