"18" вересня 2013 р. м. Київ К-27171/10
колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Юрченка В.В.,
суддів: Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г.,
розглянувши в порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про визнання дій неправомірними за касаційною скаргою управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2010 року,
В квітні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що в липні 1990 року позивача в складі оперативно-військової групи було відряджено в Академію МВС СРСР у м. Москві для перепідготовки особового складу з подальшим відрядженням до Нагірно-Карабахської автономній області на території Азербайджанської СРСР строком на три місяці для врегулювання етнічних конфліктів, що супроводжувались збройними сутичками, та виконував бойові завдання з метою захисту мирного населення. В 1990 - 1992 роках ОСОБА_1, перебуваючи на посаді старшого інспектора ДПС ДАІ УМВС Житомирського облвиконкому, тричі виконував службові обов'язки в складі оперативно-військової групи на територіях Нагірно-Карабахської автономної області, Північної Осетії та Придністров'я. Зазначав, що виконував спеціальні завдання з нормалізації обстановки, відновленні законності та правопорядку в умовах надзвичайного стану із застосуванням зброї та піддавав ризику своє життя і здоров'я. На думку позивача, він має право на отримання статусу учасника бойових дій, проте відповідач відмовив йому у встановленні зазначеного статусу. Просив визнати недійсним рішення комісії УМВС України в Житомирській області з питань визнання учасниками бойових дій, оформлене листом від 18 лютого 2009 року за № 11/П-1019, про відмову у визнанні позивача учасником бойових дій; зобов'язати комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій УМВС України в Житомирській області визнати ОСОБА_1 учасником бойових дій та видати йому посвідчення встановленого зразка.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 травня 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2010 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 травня 2009 року скасовано. Винесено нову постанову, якою визнано неправомірними дії УМВС України в Житомирській області. Визнано недійсним рішення комісії УМВС України в Житомирській області з питань встановлення статусу учасника бойових дій від 17 лютого 2009 року про неможливість визнання ОСОБА_1 учасником бойових дій. Зобов'язано комісію УМВС України в Житомирській області з питань встановлення статусу учасника бойових дій визнати ОСОБА_1 учасником бойових дій і видати посвідчення встановленого зразка.
Вказуючи на допущені, на думку УМВС України в Житомирській області, судом апеляційної інстанції порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до постановлення неправильного судового рішення, відповідач просить скасувати постановлене судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено, що ОСОБА_1 після навчання в Академії МВС СРСР у м. Москві в період з 15 липня 1990 року по 17 жовтня 1990 року був у відрядженні в Нагірно-Карабахській автономній області на території Азербайджанської СРСР, де брав участь у врегулюванні етнічних конфліктів, що супроводжувались збройними сутичками, та виконував бойові завдання з метою захисту мирного населення. У 1990 - 1992 роках позивач, перебуваючи на посаді старшого інспектора ДПС ДАІ УМВС Житомирського облвиконкому, тричі виконував службові обов'язки в складі оперативно-військової групи на територіях Нагірно-Карабахської автономної області, Північної Осетії та Придністров'я. Позивач звернувся до УМВС України в Житомирській області із заявою про визнання його учасником бойових дій. Позивачу було відмовлено у встановленні статусу учасника бойових дій.
Відповідно до положень пункту 2 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій визнаються учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів). Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 8 лютого 1994 року №63 затверджено перелік держав, яким надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки та осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ, військовослужбовців Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, і періодів бойових дій на їх території, де також міститься вказівка, що бойові дії велися і в інших країнах після грудня 1979 року, але інформацію про участь в них надає Генеральний штаб Збройних Сил колишнього Союзу РСР відносно військових фахівців.
Території Нагірно-Карабахської автономної області, Північної Осетії та Придністров'я, де позивач виконував службові обов'язки в складі оперативно-військових груп, до зазначеного Переліку не віднесені.
Відповідно до пункту 6 приміток до Переліку можливість визнання осіб учасниками бойових дій, якщо такі мали місце в інших країнах після грудня 1979 року, та не названі у Переліку, поширюється лише на військових фахівців, які направлялися Генеральним штабом Збройних Сил колишнього Союзу РСР в країни, на території яких велися бойові дії, але Генеральний штаб Збройних Сил України не володіє такою інформацією. Військовим фахівцям у таких випадках пільги надавалися на підставі довідок 10 Головного управління Генерального штабу Збройних Сил СРСР про їх особисту участь у бойових діях.
У даному випадку судами не встановлено юридичних фактів, з якими чинне законодавство пов'язує право особи на визнання її учасником бойових дій.
Таким чином, комісією УМВС України в Житомирській області з розгляду питань, пов'язаних з встановленням статусу учасника бойових дій та учасника війни, зроблено правильний висновок щодо відсутності правових підстав для встановлення позивачу статусу учасника бойових дій.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з положеннями статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому скасовано судом апеляційної інстанції помилково.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області задовольнити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2010 року скасувати, залишивши в силі постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 травня 2009 року.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий Юрченко В.В.
Судді Амєлін С.Є.
Кобилянський М.Г.