"25" вересня 2013 р. м. Київ К-33540/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.
розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29.01.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2010 по справі №2а-31890/08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Надра Інвест» до Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:
На розгляд суду передано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Надра Інвест» (далі - ТОВ «Надра Інвест», позивач) до Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області (Володарсько-Волинської МДПІ, відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 30.05.2008 за №0000132301/0 та від 10.03.2009 №000041501/0.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 29.01.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2010, позов задоволено частково. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.05.2008 №000132301/0 в частині донарахування податку на прибуток в сумі 86321,00грн. (в тому числі за основним платежем - 29644,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 56677,00грн.). Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.03.2009 №000041501/0 про донарахування ТОВ «Надра Інвест» податку на прибуток в сумі 316258,00грн. (в тому числі за основним платежем - 301198,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 15060,00грн.).
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано безпідставністю нарахування податкового зобов'язання, з огляду на відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів ст. 12 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон України №334/94-ВР), а також з огляду на правомірність формування позивачем валових витрат за спірними господарськими операціями, як таких, що підтверджені належним чином оформленими первинними документами. Крім того, суди вказали на неправомірність застосування податковим органом положень п.6.1 ст.6 Закону України №334/94-ВР, оскільки податкове зобов'язання визначене податковим повідомленням-рішенням від 30.05.2008 №000132301/0 оскаржено в судовому порядку та є неузгодженим.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач 21.10.2010 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 13.12.2010 прийняв її до свого провадження.
В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29.01.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2010 в частині задоволення позовних вимог, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону №334/94-ВР та пп.5.2.3 п.5.2 ст.5 Закону України 21.12.2000 №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон №2181-III).
Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту перевірки №13/5/23-07/33093694 від 23.05.2008, складеного за результатами виїзної планової документальної перевірки ТОВ «Надра Інвест» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.01.2005 по 31.12.2007, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.05.2008 №0000132301/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 86388,00грн., з яких 29684,00грн. - за основним платежем та 56704,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Фактичною підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань, слугував висновок податкового органу про порушення позивачем, зокрема п.п.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України №334/94-ВР, а саме, позивачем не було збільшено валові доходи на суму непогашеної заборгованості, в результаті чого занижено валові доходи за перевіряємий період на суму 1060244,00грн.; пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України №334/94-ВР, а саме, товариством до складу валових витрат віднесено вартість послуг по оренді обладнання отриманого від ТОВ «Ліваком», відповідно до актів наданих послуг, які оформленні з порушенням п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, в результаті чого завищено валові витрати за перевіряємий період на 251883,00грн.
Також судом встановлено, що податковим органом було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток ТОВ «Надра Інвест», про що складено акт №49/15-35 від 27.02.2009, на підставі якого відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.03.2009 №0000041501, яким позивачу визначено податкове зобов'язання із податку на прибуток на загальну суму 316258,00грн., з яких 301198,00грн. - за основним платежем та 15060,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, за порушення п. 6.1 ст.6 Закону України №334/94-ВР, яке було встановлено виїзною плановою документальною перевіркою ТОВ «Надра Інвест» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.01.2005 по 31.12.2007, про, що було зазначено в акті перевірки №13/5/23-07/33093694 від 23.05.2008.
Судом встановлено, що ТОВ «Надра Інвест» отримувало послуги по оренді обладнання від ЗАТ «ВФ «Єврокомплекс», ТОВ «Лавіком» та ТОВ «Вимпел». Згідно умов договорів оренди оплата за надані послуги здійснюється на протязі 5-ти банківських днів з моменту отримання відповідного рахунку на оплату.
Також, з матеріалів справи вбачається, що згідно накладної №РН-0000009 від 17.09.2006 ТОВ «Надра Інвест» отримало запчастини від ЗАТ «ВФ «Єврокомплекс», оплату яких зобов'язане було здійснити протягом 180 днів з дня отримання товару. Проте, станом на 31.12.2007 оплата за вказаний товар ТОВ «Надра Інвест» не здійснювалась.
У зв'язку з чим на думку податкового органу, занижено валові доходи за перевіряємий період на суму 1060244,00грн.
У відповідності до пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України №334/94-ВР платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Положеннями зазначеної статті Закону України №334/94-ВР визначено порядок врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості. З їхнього змісту вбачається, що в цьому випадку йдеться не про будь-яку прострочену заборгованість, а тільки про визнану в порядку досудового врегулювання спору або судом, чи за виконавчим написом нотаріуса.
Таким чином, згідно з приписами указаної норми зобов'язання у покупця збільшити валовий дохід виникає лише за наявності відповідних юридичних фактів, а саме: підстави для збільшення валового доходу (визнання покупцем претензії в порядку досудового врегулювання; ненадання покупцем відповіді на претензію у строк, встановлений законодавством; визнання заборгованості судом; виконавчий напис нотаріуса); настання моменту збільшення валового доходу, визначеного в абзацах «а», «б» п.п. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 зазначеного Закону.
Проте, наявність обставин, що свідчать про досудове врегулювання спору між ТОВ «Надра Інвест» та ЗАТ «ВФ «Євро комплекс», ТОВ «Лавіком» і ТОВ «Вимпел» податковим органом в ході перевірки не перевірено та суду не надано.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що нарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток за порушення позивачем пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України №334/94-ВР є безпідставним.
Також підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств став висновок перевіряючи про те, позивач завищив валові витрати на суму 251883,00грн.
Відповідно до пунктом 5.1 статті 5 Закону України №334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Отже, аналіз наведених приписів дає підстави для висновку про те, що обов'язковою умовою виникнення у платника права віднесення до валових витрат підприємства витрат на придбання товарів (робіт, послуг) є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства.
За змістом підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено з метою бухгалтерського обліку, в першу чергу є первинні документи. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документом є документ, документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як вбачається з матеріалів справи, акти виконаних робіт за своїм змістом та формою не суперечать вищезазначеним вимогам Закону, оскільки мають всі передбачені Законом реквізити. Крім того факт виконання робіт, вказаних в спірних актах, підтверджується іншими фінансовими документами, чого відповідач не заперечує.
Таким чином, визначене податкове зобов'язання в частині порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України №334 є протиправним.
Також, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновоку щодо протиправності та скасування податкового повідомлення-рішення №0000041501 від 10.03.2009, оскільки воно ґрунтується на відомостях про існування у ТОВ «Надра Інвест» податкових зобов'язань з податку на прибуток, визначених у податковому повідомленні-рішенні Володарсько-Волинської МДПІ №0000132301/0 від 30.05.2008, яке було оскаржене в судовому порядку та вважається неузгодженим до розгляду справи в суді.
У зв'язку з цим відповідач не мав права застосовувати до позивача положення п.6.1 ст.6 Закону України №334/94-ВР.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права при встановленні фактичних обставин справи.
Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -
Касаційну скаргу Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29.01.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2010 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна
Судді: __________________ Л.І. Бившева
__________________ А.М. Лосєв