"26" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/65584/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Цуркана М.І. (головуючий);
Зайця В.С. Черпіцької Л.Т.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області про зобов'язання вчинити дії, що переглядається за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області на рішення Бородянського районного суду Київської області від 17 вересня 2010 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 9 серпня 2011 року,
У вересні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області (Управління ПФ) про перерахунок пенсії.
У позові зазначав, що він, як інвалід IІ групи внаслідок захворювання пов'язаного з аварією на Чорнобильській АЕС, отримує пенсію, передбачену статтею 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (Закон № 796-ХІІ).
Посилаючись на те, що розміри виплат не відповідають розмірам, передбаченим Законом № 796-ХІІ і на відмову Управління ПФ привести їх у відповідність з вимогами Закону, просив суд зобов'язати відповідача перерахувати цю пенсію та в подальшому проводити в виплату в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 17 вересня 2010 року, ухваленим в порядку цивільного судочинства позов задоволено частково.
Зобов'язано Управління ПФ провести перерахунок пенсії позивача за період з 10 вересня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року, встановивши її в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, та стягнувши з Управління ПФ заборгованість в розмірі 81 500,45 грн.
Постановою Апеляційного суду Київської області від 9 серпня 2011 року рішення суду першої інстанції змінено, а з його резолютивної частини виключено посилання на конкретну суму виплат. В решті рішення залишене без змін.
У касаційній скарзі Управління ПФ, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку матеріалів справи та рішень судів в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
Справа розглядалась судами в порядку цивільного судочинства, а касаційний перегляд здійснюється в порядку адміністративного судочинства, оскільки зміни до КАС України, внесені пунктом 2 розділу I Закону України від 18 лютого 2010 року N 1691-VI, щодо передачі до цивільної підсудності цієї категорії справ, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09 вересня 2010 року N 19-рп/2010.
Судами встановлено, що позивач є інвалідом IІ групи, віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та одержує пенсію по інвалідності на підставі статті 54 Закону №796-ХІІ.
Розрахунок пенсії позивачу Управлінням ПФ проведено виходячи із розміру, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» та від 16 липня 2008 року N 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян».
Задовольнивши позов частково, суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з таким висновком, виходили з того, що при розрахунку державної пенсії, передбаченої статтею 54 Закону України № 796-ХІІ застосуванню при її обчисленні підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком. Оскільки зазначені виплати проведені у меншому розмірі, права позивача є порушеними та підлягають відновленню. Змінивши рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що визначення конкретного розміру належних до виплати коштів є компетенцією Управління ПФ.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, таких висновків судів не спростовують.
Статтею 49 Закону №796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини четвертої статті 54 Закону № 796-ХІІ, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по IІ групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної пенсії виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Щодо правил постанов Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» та від 16 липня 2008 року N 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», то ними встановлені розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, які не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком та суперечать положенням статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ.
Тому, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, дії Управління ПФ з виплати державної пенсії у розмірі, меншому ніж встановлено Законом № 796-ХІІ, є протиправними, а права позивача, порушені такими діями, підлягають поновленню.
Колегія суддів зазначає, що вищенаведена редакція Закону № 796-ХІІ є чинною, оскільки зміни внесені до цього Закону підпунктом 15 пункту 28 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року N 107-VI визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008.
Положення частини третьої статті 28 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області залишити без задоволення, а постанову Апеляційного суду Київської області від 9 серпня 2011 року та змінене нею рішення Бородянського районного суду Київської області від 17 вересня 2010 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді М.І.Цуркан
В.С.Заяць
Л.Т.Черпіцька