"26" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/31085/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М. О.
розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2012 року у справі за позовом Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафу з конфіскацією майна, -
Північна міжрайонна державна податкова інспекція у м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі - Північна МДПІ у м. Кривому Розі) звернулась до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФО-П ОСОБА_1) в якому просить стягнути штраф з конфіскацією майна.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року у задоволенні позову Північної МДПІ у м. Кривому Розі відмовлено.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2012 року апеляційну скаргу Північної МДПІ у м. Кривому Розі залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року - без змін.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2012 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Північної МДПІ у м. Кривому Розі.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.
Північною МДПІ у м. Кривому Розі 18.02.2010 року проведено перевірку комп'ютерного клубу «Арізона» за дотриманням суб'єктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій. За результатами перевірки складено акт №004303 від 18.02.2010 року.
Перевіркою встановлені порушення: п. 1.2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; ст. 2 Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні»; п. 4.6 Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 року №614.
Статтею 2 Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» визначено, що в Україні забороняється гральний бізнес та участь в азартних іграх.
Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» гральним бізнесом є діяльність з організації та проведення азартних ігор у казино, на гральних автоматах, у букмекерських конторах та в електронному (віртуальному) казино, що здійснюють організатори азартних ігор з метою отримання прибутку.
Згідно п.2 ч.1 Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» азартна гра, - це будь-яка гра, умовою участі в якій є внесення гравцем ставки, що дає змогу отримати виграш (приз), і результат якої повністю або частково залежить від випадковості.
Стаття 1 Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» наводить тлумачення поняття організації азартних ігор та передбачає, що організатори азартних ігор - фізичні та юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють діяльність з організації і проведення азартних ігор з метою отримання прибутку.
Тобто, для класифікації діяльності як грального бізнесу необхідна наявність одночасно трьох умов:
- діяльність по організації та проведення азартних ігор;
- така діяльність здійснюється організаторами азартних ігор суб'єктами підприємницької діяльності;
- метою такої діяльності є отримання прибутку.
Судами попередніх інстанцій зазначено, що позивачем не доведено приймання готівкових коштів в сумі зазначеної у акті перевірки у відвідувачів для надання послуг грального бізнесу (азартних ігор) за допомогою комп'ютерів. Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що в акті не зазначено ким, коли, від кого приймалися грошові кошти за надання послуг грального бізнесу, або інша інформація, яка б свідчила про здійснення забороненої діяльності.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог Північної МДПІ у м. Кривому Розі.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді С.Е. Острович
О.І. Степашко
М. О. Федоров