"27" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/33220/12
колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Юрченка В.В.,
суддів: Заїки М.М., Кобилянського М.Г.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на публічній службі та відшкодування грошового забезпечення за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року,
8 лютого 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 1 вересня 1997 року по 30 листопада 2009 року проходив військову службу в Збройних Силах Україні. З 18 листопада 2002 року по 30 листопада 2009 року позивач виконував обов'язки помічника командира з правової роботи у військовій частині А2215. Наказом Міністра оборони України від 11 вересня 2009 року №461 майора юстиції ОСОБА_1 позбавлено військового звання за порушення вимог статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та пункту 2.9 Інструкції з організації представництва інтересів міністерства оборони України під час розгляду справ судами загальної юрисдикції, ведення претензійно-позовної роботи та виконання рішень судів, затвердженої наказом Міністра оборони України від 14 грудня 2007 року №686. Позивач вважає, що наказ Міністра оборони України від 11 вересня 2009 року №461 видано з порушенням вимог чинного законодавства. З урахуванням уточнень позовних вимог просив поновити строк звернення до суду; визнати незаконним та скасувати акт службового розслідування від 13 вересня 2009 року; визнати незаконним та скасувати наказ Міністра оборони України від 11 вересня 2009 року №461; поновити позивача у військовому званні майор юстиції; поновити позивача на посаді юрисконсульта військової частини А2215; зобов'язати визнати прогул з 30 листопада 2009 року по сьогоднішній день вимушеним та зобов'язати зарахувати його до загального строку військової служби; зобов'язати виплатити позивачу грошове забезпечення за останньою штатною посадою у військовій частині А2215 за весь період вимушеного прогулу з 30 листопада 2009 року по сьогоднішній день.
Ухвалою окружного адміністративного суду м. Києва від 2 червня 2011 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2.
Ухвалою окружного адміністративного суду м. Києва від 10 лютого 2011 року відмовлено у відкритті провадження в частині визнання незаконним та скасування акту службового розслідування від 13 серпня 2009 року згідно пункту 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України (заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства).
Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 14 липня 2011 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ Міністра оборони України від 11 вересня 2009 року №461. Поновлено ОСОБА_1 у військовому званні майор юстиції. Поновлено ОСОБА_1 на посаді юрисконсульта військової частини А2215. Визнано вимушеним прогул з 30 листопада 2009 року по 14 липня 2011 року та зараховано його до загального строку військової служби. Зобов'язано сплатити грошове забезпечення за останньою штатною посадою у військовій частині А2215 за весь період вимушеного прогулу з 30 листопада 2009 року по 14 липня 2011 року в розмірі 50221,25 грн.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України задоволено частково. Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 14 липня 2011 року скасовано. Позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Вказуючи на допущені, на думку ОСОБА_1, апеляційним судом неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного процесуального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, позивач просить скасувати постановлене судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до частини 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, чинній на момент звернення позивача з цим позовом до адміністративного суду, для захисту прав, свобод та інтересів особи строки для звернення до адміністративного суду обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
За правилами частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи позов без розгляду, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що позивач, ознайомившись із наказом Міністра оборони України від 11 вересня 2009 року №461 11 вересня 2009 року (що не заперечує і сам позивач), звернувся до суду із позовом лише 8 лютого 2011 року, тобто з пропуском встановленого місячного строку для звернення до суду.
В касаційній скарзі позивач зазначив, що строк звернення до суду ним пропущений з поважних причини, оскільки він спочатку використав всі можливі та доступні способи досудового порядку вирішення спору (звертався до Міністра оборони України, голови підкомітету з питань законодавчого забезпечення антикорупційної політики, контролю за дотриманням прав громадян, взаємодії з громадськими та іншими організаціями комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією), крім того очікував результату прокурорської перевірки військової прокуратури Центрального регіону України та органу дізнання - служби військового порядку Збройних Сил України, а також у зв'язку із сімейними обставинами - народження 2 травня 2010 року другої дитини, пошуком роботи та заробітку для утримання родини.
Судом апеляційної інстанції також встановлено, що в обґрунтування поважності причин пропуск строку звернення до суду позивач зазначав, що раніше подавав до суду позов про визнання незаконним та скасування наказу Міністра оборони України №461 від 11 вересня 2009 року, який ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2010 року залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку із відкликанням позивачем позовної заяви, і пізніше до окружного адміністративного суду м. Києва, який ухвалою від 24 грудня 2010 року залишив позов без розгляду згідно статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зазначені обставини, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, не позбавляли позивача можливості своєчасного, у тому числі і повторного, звернення до суду у встановленому процесуальним законом порядку та у межах встановлених процесуальних строків і свідчать про те, що позивач без поважних причин пропустив встановлений місячний строк для звернення до суду.
За правилами статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції постановлено з дотриманням норм процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для його скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.
Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Юрченко В.В.
Судді Заїка М.М.
Кобилянський М.Г.