12.09.2013
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-797/2315/2013р. Головуючий у першій
інстанції Гаркуша О.М.
Категорія 31 Доповідач у апеляційній
інстанції Єфімова В.О.
12 вересня 2013 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого: Єфімової В.О.,
суддів: Моцного М.В., Саліхова В.В.,
при секретарі: Івченко М.О.,
за участю: представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 20 березня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення заподіяної шкоди внаслідок вчинення злочину,
У грудні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, у якому просила стягнути з відповідача на її користь у відшкодування матеріальної шкоди 5 720 грн. та 500 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Вимоги позову мотивовані тим, що у результаті неналежного виконання ОСОБА_5 своїх зобов'язань у якості посадової особи ПП «Крим для тебе» від удару електричного струму загинув син позивача ОСОБА_7 У встановленому законом порядку позивач визнана потерпілою у кримінальній справі, порушеної відносно відповідача, однак постановою Балаклавського районного суду м.Севастополя від 26 вересня 2012 року останнього звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із застосуванням Закону України «Про амністію у 2011 році».
Рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 20 березня 2013 року позов ОСОБА_3 задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача матеріальний збиток у сумі 5 720 грн. та 100 000 грн. у відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання про судові витрати.
ОСОБА_5 з рішенням суду не погодився, подав апеляційну скаргу, у якій ставить питання про його скасування з підстав порушення норм матеріального і процесуального права, та ухвалення нового про залишення позовних вимог ОСОБА_3 без задоволення у повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що остання підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно із ч.2 ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові(дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам,які проживали разом із нею однією сім'єю.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що постановою Балаклавського районного суду у м.Севастополя від 26 вересня 2012 року ОСОБА_5 на підставі п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2011 році» звільнено від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.367 КК України із закриттям провадження у кримінальній справі (справа № 2701/3337/2012).
Вказаною постановою встановлено, що останній будучи посадовою особою Приватного підприємства «Крим для тебе», неналежним чином виконував свої посадові обов'язки, внаслідок недобросовісного відношення до них та в порушення пункту 4.5.5. Договору оренди від 01 квітня 2009 року та пункту 1.3.1. Правил безпечної експлуатації електрообладнання споживачів, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політки № 4 від 01 січня 1998 року, не забезпечив виконання названих правил, у тому числі ретельний нагляд за обладнанням та мережами шляхом огляду, випробувань та вимірювань, проведення профілактичних випробувань, технічного дослідження, що призвело 20 червня 2009 року до загибелі ОСОБА_7, сина ОСОБА_3, на території бази відпочинку «Ізумруд».
Свою вину ОСОБА_5 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, визнав у повному обсязі, заявив клопотання про застосування до нього акту амністії.
Ухвалою Апеляційного суду м.Севастополя від 12 березня 2013 року постанова Балаклавського районного суду м.Севастополя від 26 вересня 2012 року залишена без змін, набрала законної сили та відповідачем не оскаржувалась.
Застосування до особи акту амністії не звільняє від відповідальності та від обов'язку відшкодувати заподіяні злочином збитки, спричинені винними особами (ст.86 КК України та ч.2 ст.14 Закону України «Про амністію у 2011 році»), а звільняє лише від покарання.
На підставі викладеного, а також враховуючи те, що відповідач звільнений від покарання у зв'язку із застосуванням до нього акту амністії, тобто з нереабілітуючих підстав, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність належними доказами того факту, що ОСОБА_5 скоїв злочин, у результаті якого загинув син позивача, а відтак він є заподіювачем шкоди у розумінні вимог ст.ст.1166, 1167 ЦК України, а саме матеріальної шкоди у вигляді витрат, що були понесені позивачем у зв'язку з похованням сина, у розмірі 5 720 грн. та моральної шкоди у розмірі 100 000 грн.
Встановлюючи розмір матеріальної шкоди, який відповідачем фактично не оспорюється, суд першої інстанції правильно виходив із того, що витрати позивача на поховання сина, підтверджені нею належними доказами.
Також, врахувавши характер та обсяг душевних страждань, зазнаних позивачем в результаті смерті близького родича (сина), втрату назавжди родинних зв'язків, суд першої інстанції правильно визначив розмір моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги, про те, що судом при покладенні на відповідача обов'язку щодо відшкодування позивачу матеріальної та моральної шкоди не враховані обставини, які свідчать про винну поведінку ОСОБА_7, яка сприяла його загибелі, колегією суддів до уваги прийняти бути не можуть оскільки факт скоєння відповідачем злочину, у результаті якого загинув син позивача, підтверджується постановою про закриття провадження у кримінальній справі у зв'язку із застосуванням акту амністії, відповідач під час розгляду кримінальної справи свою вину у скоєнні злочину визнав у повному обсязі.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції помилково послався на ч.4 ст.61 ЦПК України, оскільки постанова про звільнення ОСОБА_5 від відповідальності у зв'язку із застосуванням акту амністії не є преюдиціальною для цієї справи, проте зазначена помилка не призвела до неправильного вирішення справи, оскільки вина відповідача доведена іншими дослідженими та оціненими судом доказами.
Рішення відповідає вимогам закону, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить, а тому воно відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.303, 305, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 20 березня 2013 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законну силу з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня оголошення.
Головуючий: /підпис/ В.О.Єфімова
Судді: /підпис/ М.В.Моцний
/підпис/ В.В.Саліхов
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного
суду м.Севастополя В.О.Єфімова