№ 415/3608/13-к
№ 1-кп/415/322/13
16.09.2013 року Лисичанський міський суд Луганської області
у складі головуючого судді Березіна А.Г.
за участю секретаря Болотової І.В.
прокурора Хмеленко Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Лисичанськ Луганської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не працюючого, судимого
29.07.2009 року Лисичанським міським судом за ст.164 ч.1 КК України до 1 року обмеження волі на підставі ст.75 КК України з іспитом на 1 рік;
03.06.2010 року Лисичанським міським судом за ст.ст.164 ч.2, 71 КК України до 2 років 1 місяця обмеження волі, звільнений від 04.10.2011 року умовно-достроково на невідбутий строк 10 місяць 11 днів,
зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2
у скоєнні злочину, передбаченого ст.164 ч.2 КК України,-
Обвинувачений ОСОБА_1 згідно рішення Лисичанського міського суду від 20.03.2009 року був позбавлений батьківських прав по відношенню малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6 та по виконавчому листу №2-501/2009 від 20.03.2009 року, зобов'язаний сплачувати на користь особи, чи учбового закладу, де буде знаходитись ОСОБА_2, аліменти на його утримання у розмірі ? частини від всіх видів доходів щомісячно встановленого для дитини відповідного віку.
Знаючи про рішення суду, маючи можливість його виконувати, ОСОБА_1, будучи особою, яка раніше була засуджена за ст.164 КК України, маючи умисел на злісне ухилення від сплати аліментів, став злісно ухилятися від їх сплати: на обліку в Лисичанському центрі зайнятості не стоїть, не працює, добровільної матеріальної допомоги на дітей не здійснює, внаслідок чого, починаючи з 05.10.2011 та станом на 20.05.2013 року за ним утворилась заборгованість за 19 місяців 17 днів, тобто 12269,28 грн.
Обвинувачений ОСОБА_1 вину у скоєнні злочину визнав повністю та поясни що, йому відомо про рішення суду з 20 березня 2009 року, але будь-якої матеріальної допомоги на утримання сина він не оказував, ні якого інтересу до нього не проявляв, не спілкувався з ним, виховних робіт не проводив, а також ніяких подарунків не передавав. На прохання ОСОБА_3, про виплату їй аліментів не реагував, у зв'язку з чим у нього скопилась заборгованість по виплаті аліментів. У результаті чого він був засуджений 29.07.2009 року Лисичанським міським судом по ст.164 КК України до 1 року іспитового строку, але продовжував ухилятись від виплати аліментів на утримання сина та 03.06.2010 року був повторно засужений за ст.164 ч.2 на 2 роки та 1 місяць обмеження волі. Після звільнення з мість позбавлення волі, він ніяких грошових коштів, продуктів харчування ОСОБА_3 не передавав на утримання сина. На цей час ніде не працює, але робить все для того, щоб це виправити.
Крім повного визнання провини обвинуваченим, його провина у скоєнні кримінального правопорушення, викладеного у вироку, знайшла своє повне підтвердження в судовому засіданні.
Потерпіла ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що вона є опікуном неповнолітнього онука ОСОБА_2, так як її донька ОСОБА_4 мати дитини, у даний час перебуває у місцях позбавлення волі, а ОСОБА_1 за рішенням суду був позбавлений батьківських прав. Аліменти він не виплачує та з дитиною не спілкується.
Крім того, провину підсудного підтверджує копія виконавчого листа від 20 березня 2009 року, видана на підставі рішення Лисичанського міського суду Луганської області, згідно якої підсудний зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання неповнолітнього сина (а.с.32), заборгованість по аліментам визначається відомістю та довідкою (а.с.33-34).
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінальної справи, що характеризують його особу, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у скоєнні злісного ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), скоєним особою, яка раніше судима за злочин, передбачений ст.164 КК України, доведено та кваліфікує його дії за ст.164 ч.2 КК України.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості злочину, а також дані про особу винного: за місцем мешкання характеризується позитивно, не працює.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_1, суд визнає щире каяття, визнання вини.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, суд не визнає.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 скоїв злочин невеликої тяжкості, особу винного, суд дійшов висновку, що покарання підсудному ОСОБА_1 необхідно призначити у вигляді обмеження волі, так як він раніше був судимий за аналогічний злочин, що, на думку суду, буде достатнім заходом для досягнення цілі виправлення та попередження нових злочинів.
Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.164 ч.2 КК України, і призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 (три) роки.
На підставі ст.71 КК України к призначеному покаранню частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 03.06.2010 року у виді обмеження волі строком на 6 (шість) місяців, остаточно призначивши покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (роки) роки 6 (шість) місяців.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не буде подано.
На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя: