Справа № 477/1870/13-ц
Провадження № 2/477/920/13
30 вересня 2013 року Жовтневий районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого - судді Семенової Л.М.,
при секретарі - Федоровській Л.А.,
розглянувши в м. Миколаєві у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду Миколаївської області цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
10 липня 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 34277, 23 грн.
В позовній заяві зазначав, що 15.11.2006 року між сторонами був укладений договір кредиту №NKНRХ04690011 на суму 1501, 50 грн.
Посилаючись на те, що за час користування кредитом відповідач не виконував його умови та не сплачував кредитні платежі, через що станом на 27.06.2013 року за ним утворилася загальна заборгованість в сумі 34277,23 грн., тому просив стягнути її з відповідача на свою користь та понесені судові витрати.
В судове засідання представник позивача не з'явилася, надала заяву з проханням розглядати справу без її участі, позов просила задовольнити, не заперечувала проти винесення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» не визнав та просив застосувати строки позовної давності, справу просив розглянути у його відсутність.
Суд, вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності сторін, оскільки наявних в ній матеріалів достатньо для її вирішення по суті.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом було встановлено, що 15 листопада 2006 року між позивачем та відповідачем був укладений в письмовій формі кредитний договір (далі - Договір), в якому сторони узгодили всі його умови (а.с. 22).
Відповідно до Договору акціонерне товариство «ПриватБанк» (далі - Банк), що на той час мало статус закритого акціонерного товариства, зобов'язалося надати позичальнику, тобто відповідачу, споживчий кредит в сумі 1501, 50 грн. строком до 15 листопада 2007 року.
На підтвердження укладення Договору між сторонами були складені та підписані анкета-заявка і умови надання споживчого кредиту фізичним особам «Розстрочка».
За користування кредитом позичальник зобов'язувався сплачувати Банку проценти в розмірі 12 % на рік (1% на місяць) та щомісячну винагороду за надання фінансового інструменту в розмірі 24,02 грн.
Також, відповідно до розділу 5 Умов надання споживчого кредиту, що є складовою Договору, передбачена відповідальність позичальника за невиконання умов щодо повернення кредиту.
Згідно п.п.5.1 Умов, позичальник зобов'язався сплатити Банку пеню в сумі 0,15 % від суми простроченого платежу, а відповідно до п.п. 5.3 Умов, при порушенні строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених Договором більш як на 30 днів, - сплатити штраф у розмірі 500 грн. та 5% від суми заборгованості (а.с. 11-12).
До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.
Так, відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049, ч. 1 ст. 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцю кредит у строк та в порядку, що встановлені договором.
В разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання та повинен сплатити суму боргу та процентів, передбачених договором.
З матеріалів справи вбачається, що Банк повністю виконав взяті на себе зобов'язання (а.с. 9-10), а позичальник навпаки, порушив умови Договору в частині вчасного повернення кредиту, а також процентів за користування ним, в зв'язку з чим станом на 27.06.2013 року за ним рахується заборгованість за кредитним договором.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Постанова № 5 від 30.03.2012 року), враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.
Підпунктом 5.5 Умов надання споживчого кредиту, сторони узгодили, що строк позовної давності за вимогами про повернення кредиту, оплати процентів, винагороди, неустойки, складатиме 5 років
Отже за положеннями ст.ст. 256-257 ЦК України та умовами вищевказаного Договору, строк пред'явлення вимог до відповідача минув в листопаді 2012 року, тоді як вказаний позов позивачем було надіслано до суду лише в липні 2013 року.
Більш того, про застосування строку позовної давності просив відповідач, що за встановлених обставин, є підставою для відмови у задоволенні вищевказаного позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором від 15 листопада 2006 року №NKНRХ04690011, відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Жовтневий районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а стороною у справі, що не була присутня при його оголошенні - в той самий строк, з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Л.М. Семенова