2/258/4/13 2-148/11
Провадження № 2/258/4/13
КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДОНЕЦЬКА
24 липня 2013 року м. Донецьк
в складі: головуючого судді Іванова О.Г.
при секретарі Моісеєнко В. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ЗАТ КБ « Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ЗАТ КБ « Приватбанк» про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту, -
До Кіровського районного суду м. Донецька звернувся позивач - ЗАТ КБ «Приватбанк» із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №DODWAU1010105s від 20.07.2007р. Відповідно до заяви про уточнення позовних вимог від 14.01.2010р. позивач просив стягнути з відповідача борг в сумі 155388,26грн. (19428,39 дол.США) яка складається із наступного:
127946,27грн. (16013,30дол.США) - заборгованість за кредитом;
19137,85грн. (2392,83 дол.США) - заборгованість по процентам за користування кредитом;
3435,38грн. (429,96 дол.США) - заборгованість по комісії за користування кредитом;
4732,48 грн. (592,30 дол.США) - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на умови договору №DODWAU1010105s від 20.07.2007р. про надання споживчого кредит, який укладався з метою з метою придбання автомобіля, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 8.04% річних з кінцевим терміном повернення 17.07.2017р.
Відповідач заявлені позові вимоги не визнав, обґрунтувавши свою позицію тим, що вважає неправомірними та необґрунтованими умови договору та дії банку щодо збільшення відсоткової ставки за користування кредитом з 8.04% до 10%, нарахування додаткових відсотків на прострочену заборгованість в розмірі 25,085% річних, щомісячної комісії 0.31% від суми кредиту, окремої винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 151,16дол. США, включення до тіла кредиту додаткових страхових платежів на загальну суму 6418,51 дол. США, про які йому не повідомлялось завчасно на момент прийняття рішення про кредтування.
Відповідач по справі заявив зустрічний позов. Відповідно до заяви від 18.06.2012р., якою були уточнені вимоги за зустрічним позовом, відповідач просив визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту №DODWAU1010105s від 20.07.2007р., визнати недійсним договір застави рухомого майна №DODWAU1010105s від 20.07.2007р., застосувати до правовідносин сторін наслідки визнання правочину недійсним у формі двосторонньої реституції.
Заявлені вимоги щодо недійсності правочинів відповідач обґрунтував із посиланням на положення ст.ст.1-11,15,19 Закону України «Про захист прав споживачів», Постанову Правління Національного банку України №168 від 10.05.2007р. «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», Директиву 87/102/ЄЕС від 22 грудня 1986р. Ради Європейського Співтовариства щодо наближення законодавства, регулятивних положень і адміністративних розпоряджень Держав-членів стосовно споживчого кредиту із наступними змінами і доповненнями, внесеними Директивами від 22 лютого 1990р. №90/88/ ЄЕС та від 16 лютого 1998р. №98/7/ ЄЕС. Умови цієї Директиви також передбачають, що держави-учасники, до складу яких належить й Україна, мають забезпечити певний рівень захисту споживачів у сфері споживчого кредиту, оскільки споживач повинен отримувати адекватну інформацію про умови і вартість кредиту та свої обов'язки. Зокрема відповідно до ст.4 Директиви у кредитній угоді у разі можливості також вказується загальна сума всіх платежів здійснених позичальником.
На думку відповідача зміст кредитного договору не відповідає вимогам діючого законодавства, так як договір про надання споживчого кредиту не містить наступних обов'язкових умов:
- відсутні відомості щодо абсолютного значення подорожчання кредиту, що для споживача, як для непрофесійного учасника фінансових відносин, є показником реальної вартості кредиту;
- відсутній детальний графік погашення кредиту (графік погашення кредиту не складався та не підписувався сторонами взагалі), відповідно, банк не повідомив позичальника яка саме сума щомісяця буде скеровуватись на погашення тіла кредиту, відсотків, комісій тощо.
На думку відповідача банк є професійним учасником фінансових відносин, у зв'язку з чим він зобов'язаний забезпечити відповідність складених кредитних документів вимогам діючого законодавства. Відповідач вважає, що адміністрація банку має знати та дотримувати всі вимоги діючого законодавства при видачі кредитів споживачам. За таких підстав на думку відповідача, банк навмисно не зазначив в кредитному договорі вищезазначених умов з тією метою, щоб показати свої умови кредитування більш привабливими, та в наслідок чого залучення більшої кількості клієнтів-позичальників і укладання більшої кількості договорів про надання споживчих кредитів. Умови, кредитування, викладені в спірному кредитному договорі, на думку відповідача не дають об'єктивної та повної інформації щодо вартості кредитних коштів.
Відповідач вважає неправомірним та незрозумілим, укладені умови кредитування відповідно до яких він в продовж тривалого часу добросовісно сплачував кредит, при цьому заборгованість за тілом кредиту яка на момент укладення спірного договору становила 15115,12дол.США зросла до заявлених банком в розрахунку 16013,30дол. США.
У судовому засіданні представник відповідача додатково пояснила, що на момент прийняття рішення про кредитування банк повідомляв ОСОБА_1 про інші умови кредитування, зокрема, строк кредитування 7 років (84 платежа) по 289,39дол. США. Проте, в кредитний договір був складений банком та підписаний сторонами строком кредитування 10 років (120 платежів) по 289,39дол.США.
Зазначені факти порушення законодавства на думку відповідача є підставою вважати, що банк при укладанні спірного кредитного договору використовував нечесну підприємницьку практику, що відповідно до положень Закону України «Про захист прав споживачів» є окремою підставою для визнання кредитного договору недійсним. Згідно із ст. 19 Закону України «По захист прав споживачів» Нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає:
1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції;
2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.
Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
На думку відповідача відсутність в договорі умов щодо реальної відсоткової ставки, абсолютного подорожчання кредиту, відсутність графіка погашення заборгованості, повідомлення банком під розпис на момент прийняття рішення про кредитування про більш вигідні для клієнта умови кредитування ніж ті, що викладені в спірному кредитному договорі (інший період кредитування та відповідно значення абсолютного подорожчання кредиту, додаткові зобов'язання щодо страхування кредитного майна) - всі ці порушення, допущені банком, замовчення і ненадання обов'язкової згідно законодавства інформації не надали йому можливості на вибір виваженого рішення щодо підписання кредитного договору. Відповідач вважає, що внаслідок неправомірних дій банку він не зміг оцінити всі ризики щодо кредитування та реальну вартість кредитних коштів, внаслідок чого прийняв помилкове рішення щодо укладення кредитного договору із КБ «Приватбанк».
Відповідач також вважає неправомірним та незрозумілим, укладені умови кредитування відповідно до яких він в продовж тривалого часу добросовісно сплачував кредит, при цьому заборгованість за тілом кредиту яка на момент укладення спірного договору становила 15115,12дол.США зросла до заявлених банком в розрахунку 16013,30дол. США.
У зв'язку з тим, що представник банку заявив в судовому засіданні про відповідність спірного кредитного договору всім умовам та вимогам законодавства та наявність графіка погашення кредиту, позивачем були заявлені клопотання про витребування графіка погашення заборгованості, та інших документів щодо кредитування. Ці клопотання судом були задоволені, документи витребувані від позивача. У зв'язку із цим справа відкладалась неодноразово. Проте, витребувані документи банк суду не надав. Графік погашення кредиту у матеріалах справи відсутній. У судове засідання було представлено та досліджено матеріали кредитної справи позичальника-відповідача, зокрема, документ про наявні в банку у умови кредитування із назвою «Приватбанк авто в кредит», із яким відповідач по справі ознайомлювався під розпис.
ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ, ЗАСЛУХАВШИ ПОЯСНЕННЯ ПРЕДСТАВНИКІВ СТОРІН СУД ВСТАНОВИВ:
Між КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір №DODWAU1010105s від 20.07.2007р. про надання споживчого кредиту з метою придбання автомобіля.
Як вбачається із матеріалів справи, часткову оплату за автомобіль відповідач здійснив за місяць до кредитування, що підтверджується квитанцією від 21.06.2007р., а договір купівлі-продажу автотранспортного засобу №3841 був укладений 19.07.2007р., то б то за 1 день до підписання кредитного договору. Таким чином, рішення щодо кредитування саме в КБ «Приватбанк» було прийняте позичальником завчасно, що також підтверджується його підписом, проставленим на документі із назвою «Приватбанк авто в кредит», в якому викладені існуючі в банку умови кредитування при придбанні автомобіля в кредит. Цей документ не містить дати його підписання позичальником, проте обидві сторони в судовому засідання підтвердили, він надавався ОСОБА_1 представником банку завчасно до укладання спірного кредитного договору з метою прийняття виваженого рішення щодо кредитування.
Представник КБ «Приватбанк» в судовому засіданні стверджував, що умови кредитування із якими позичальник ознайомлювався під розпис повністю співпадають та відповідають умовам укладеного між сторонами спірного кредитного договору. Проте, із такою позицією позивача суд погодитись не може з огляду на наступне.
По-перше: згідно умов надання кредиту «Приватбанк авто в кредит» страхування авто мало складати 0,00%. То б то про обов'язкове страхування авто банк не тільки замовчав, а письмово повідомив, що таке обов'язкове страхування не передбачається. Проте, відповідно до п.7.1. кредитного договору на сплату страхових платежів банк додатково передбачив 6418,51дол.США, які були включені в суму кредитування. За таких підстав суд погоджується з позицією позичальника, що банк при пропонуванні кредиту надав йому неповну та неточну інформацію щодо умов кредитування. При цьому, збільшення вартості кредиту є значною, так як вартість додаткової страховки в розмірі 6418,51 дол. США складає значну суму від вартості придбаного в кредит автомобіля - 15115,12дол. США.
Відповідно до п.п. в) п.2.1 Постанови НБУ №168 банк зобов'язаний повідомляти клієнта завчасно із додатковими обов'язковими витратами при пропонуванні кредиту. Проте, банк зазначених вимог діючого законодавства не дотримав.
По-друге: в спірному кредитному договорі значно збільшений строк кредитування із збереженням раніше узгодженої суми щомісячного платежу.
Так, відповідно до умов надання кредиту «Приватбанк авто в кредит» позивач запропонував, а відповідач, відповідно, прийняв пропозицію щодо кредитування на умовах сплати 84 платежів (7 років) по 289,39 дол. США. Погодження сторонами 7-ми річного терміну кредитування також підтверджується умовами договору застави №DODWAU1010105s від 20.07.2007р, в якому також визначено, що термін дії обтяження придбаного автомобіля має діяти 7 років. Відповідно на 7 років було накладене обтяження в єдиному державному реєстрі заборон. Однак, відповідно до п.7.1. кредитного договору кредитні кошти були надані позичальнику на строк з 20.07.2007р. до 17.07.2017р., тобто на 10 років. Про те, що кредитний договір укладений саме на 10 років також наполягав представник банку в судовому засіданні.
Таким чином, загальна сума грошових коштів, що має бути сплачена згідно умов спірного кредитного договору, є значно більшою ніж та, на яку розраховував позичальник при ознайомленні із умовами кредитування під розпис та, відповідно, на яку він погоджувався приймаючи рішення щодо кредитування.
Суд також погоджується з доводами представника відповідача, що навіть виходячи з тих умов кредитування які були повідомлені позичальнику завчасно під розпис, зазначена реальна відсоткова ставка за кредитом (з урахуванням всіх комісій та додаткових платежів, які були меншими ніж ті що викладені в кредитному договорі) була зазначена заниженою. Так, в умовах кредитування було зазначено, що річна ставка з урахуванням комісій складає 11,76%. Згідно пояснень представника банку 11.76% склались із розрахунку 8.04% (річних)+0.31% (щомісячна комісія 0.31%*12). Проте, суд не погоджується із доводами представника банку, ці дві відсоткові ставки не можуть складатись в суму, так як 8.04% - це ставка яка розраховується від залишку кредиту, а 0.31% щомісяця нараховуються від суми виданого кредиту, то б то база відрахування зазначених відсотків (сума від якої рахуються %%) є різною. Крім того, до розрахункової реальної ставки 11,76% річних не було включено витрати із страхування, суми комісій за видачу кредиту та комісія 1% від суми перерахування на автосалон. Таким чином, реальна відсоткова ставка, значена в умовах кредитування, із якими позичальник знайомився під розпис, була банком занижена.
Обов'язкове визначення в договорі про надання споживчого кредиту таких показників кредитування як абсолютне значення подорожчання кредиту та реальна відсоткова ставка, а також підписання детального графіку погашення кредиту передбачено п. 2 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та п.3.3. Постанови Правління Національного банку України №168 від 10.05.2007р. «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» зареєстровану в Міністерстві юстиції України від 25.05.2007 за N 541/13808, яка набирала чинності з 05.06.2007р.
Відповідно до п. 3.3. Постанови НБУ №168 Банки зобов'язані в кредитному договорі зазначати сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором, у вигляді:
1) реальної процентної ставки (у процентах річних) та
2) абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі), розрахунок якого здійснюється шляхом підсумовування всіх платежів (проценти за користування кредитом, усі платежі за супутні послуги, пов'язані з наданням кредиту, його обслуговуванням і погашенням), здійснених споживачем як на користь банку, так і на користь третіх осіб під час отримання, обслуговування та погашення кредиту.
Ці нормативні акти відповідно до їх преамбул прийняті з метою встановлення єдиного для усіх банків порядку надання споживачу повної та достовірної інформації про сукупну вартість кредиту, з метою забезпечення здійснення споживачем свідомого та виваженого рішення про отримання кредиту, з метою захисту прав споживачів у сфері споживчого кредиту.
Проте, позивач цих вимог діючого законодавства не дотримав.
Згідно із ч.1. ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства.
Відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин. Які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін.
Проте, суд вважає, що вище встановлені розбіжності між запропонованими банком умовами кредитування та тими, що викладені в спірному кредитному договорі, а також відсутність графіку погашення кредиту і таких показників кредитування я реальна відсоткова ставка та абсолютне значення подорожчання кредиту, не можуть бути підставою вважати, що позичальник помилився або міг помилитися щодо своїх обов'язків у сплаті кредиту внаслідок неправомірних дій банку при підписанні договору.
Згідно із ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела іншу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.2 ст.229 ЦК України), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Проте, судом не може кваліфікуватись як обман позичальника замовчення банком при пропонування кредиту умов щодо обов'язкового страхування авто, загальна вартість якого складає 6418,51дол. США, та укладення кредитного договору на 10 років замість пропонованих раніше 7 років із збереженням суми щомісячного платежу в розмірі 289,39 дол. США.
Суд приймає доводи відповідача щодо неправомірного нарахування позивачем додаткової щомісячної комісії в розмірі 0,31% від суми виданого кредиту з огляду на наступне.
Згідно умов кредитування «Приватбанк авто в кредит» розмір щомісячної комісії мав складати 47,82грн., а відповідно до розрахунку заборгованості та п.7.1. кредитного договору банк нараховував позичальнику щомісяця 47,82дол. США. (відсотки в твердій сумі в розмірі 0.31% від суми кредиту). Крім того, неправомірність нарахування банком позичальнику щомісяця комісійної винагороди в розмірі 47,82дол.США також визначено тим, що банк взагалі не зазначив за які саме послуги він нараховує цю комісію.
Відповідно до п.3.6. Постанови Правління НБУ №168 від 10 травня 2007р. «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 25.05.2007 за N 541/13808 (далі за текстом Постанова НБУ №168), банкам заборонено встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
За таких підстав суд вважає неправомірним встановлення банком додатково до відсотків за користування кредитом додаткової щомісячної комісії в твердій формі в розмірі 47.82 дол. США, так як умовами договору не передбачено надання банком щомісяця будь-яких додаткових фінансових послуг. Відповідно до наданого позивачем розрахунку, із сум які внесені позичальником в рахунок погашення кредиту, на користь щомісячної комісії було зараховано 956,82дол.США (остання колонка розрахунку).
Плата за надання фінансового інструменту складає 151,16дол.США та передбачена п.7.1. кредитного договору. Встановлення цього платежу суд також вважає неправомірним, так як надання фінансового інструменту це дія банку з метою встановлення правовідносин. Всі ці витрати банк має включати при розрахунку річної відсоткової ставки за користування кредитними коштами.
Таким чином, частина грошових коштів, які вносив позичальник з метою погашення кредиту, щомісяця неправомірно скеровувались банком на сплату комісій, які банк не мав права встановлювати. Проте, ці гроші мали би зараховуватись на погашення тіла кредиту у зв'язку з чим щомісячні відсотки за користування кредитом мали б також відповідно зменшуватись.
Суд приймає до уваги та погоджується із доводами відповідача про неправомірність одностороннього підвищення річної відсоткової ставки банком з 8.04% до 10,08% . В обґрунтування своєї позиції щодо підвищення з 01 листопада 2008р. раніше погодженої відсоткової ставки до 10,08% річних банк посилається на лист, який було відправлено позичальнику лише 15 листопада 2008р., то б то із значним запізненням. Суд вважає наданий доказ не належним, так як цей лист містить посилання на договір від 20.01.2007р., в той час як спірний кредитний договір був укладений сторонами 20.07.2007р.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем до стягнення загальна сума заборгованості за кредитним договором 155388,26грн. (19428,39 дол.США) із яких :
127946,27грн. (16013,30дол.США) - заборгованість за кредитом;
19137,85грн. (2392,83 дол.США) - заборгованість по процентам за користування кредитом;
3435,38грн. (429,96 дол.США) - заборгованість по комісії за користування кредитом;
4732,48 грн. (592,30 дол.США) - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором;
підлягає відповідному перерахуванню та зменшенню до 133022,71грн. (16648,65дол.США.), із яких:
119093,50грн. (14905,32 дол.США) - заборгованість за кредитом;
11128,71грн. (1392,83дол.США) - заборгованість по процентам за користування кредитом;
2802,09грн. (350,70 дол.США) - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.
Суд відхиляє доводи відповідача щодо недійсності спірного кредитного договору в цілому, так як на думку суду встановлена при розгляді справи невідповідність кредитного договору вимогам Постанови НБУ №168 і ст.ст.11,15,19 Закону України «Про захист прав споживачів», а також розбіжності між умовами кредитування з якими клієнт був ознайомлений до моменту підписання договору та умовами які викладені в спірному кредитному договорі не могли вплинути на вибір позичальника щодо прийняття рішення про кредитування в цілому та вибору кредитної установи.
Суд вважає, що дії банку при укладанні спірного кредитного договору та пропонуванні умов кредитування, навіть якщо між ними є певні розбіжності, не можуть бути кваліфіковані як нечесна підприємницька практика в розумінні ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів».
Суд вважає спірний кредитний договір таким, що вцілому відповідає вимогам діючого законодавства, за виключенням дій банку та умов щодо нарахування щомісячної комісії в розмірі 0,31% від суми виданого кредиту, збільшення відсоткової ставки за кредитом, комісії за видачу кредиту в сумі 151,16 дол.США.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15,30,62,202, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь КБ «Приватбанк» 133022,71грн. із яких: 119093,50грн.-заборгованість за кредитом, 11128,71грн.-заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 2802,09грн.-пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до КБ «Приватбанк» про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту №DODWAU1010105s від 20.07.2007р., визнання недійсним договору застави рухомого майна №DODWAU1010105s від 20.07.2007р., застосування до правовідносин сторін наслідків визнання правочину недійсним у формі двосторонньої реституції.
Судові витрати, понесені КБ «Приватбанк» покласти на ОСОБА_1 пропорційно стягнутої суми.
Суддя: