Справа № 317/2998/13-ц
2/317/1347/2013
« 19» вересня 2013 року м. Запоріжжя
Запорізький районний суд Запорізької області в складі:
головуючого судді - Гончаренко П.П.,
при секретарі - Зеленській С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Запорізький РВ УДМС України в Запорізькій області, про усунення перешкод в здійсненні прав власника та визнання втратившим право користування жилим приміщенням, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, про усунення перешкод в здійсненні прав власника та визнання втратившим право користування жилим приміщенням, посилаючись на те, що він є власником є єдиним власником житлового будинку АДРЕСА_2, який належить йому на праві власності на підставі договору дарування. На теперішній у позивача виникла гостра необхідність розпорядитися своїм будинком, однак перешкодою в цьому є те, що в його будинку залишається буди є зареєстрованою відповідач, яка з 01.05.2001 року не проживає в зазначеному будинку до теперішнього часу однак має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 разом зі своєю сім'єю. Будь-яких речей які належали відповідачеві в будинку позивача не має. Житловий будинок АДРЕСА_2 знаходиться лише в повному користуванні та володінні позивача, але у зв'язку з тим, що на сьогодні відповідач є зареєстрованою в належному позивачу будинку, тому за даних обставин позивач не може в повному обсязі користуватися належним йому на праві приватної власності будинку. Будь-яких договірних правовідносин між відповідачем та позивачем не існувало. Вказаними діями відповідач порушує право власності позивача, тому він вимушений звернутися до суду та просить суд задовольнити його позовні вимоги.
У судовому засіданні представник позивача підтримала позов, просила задовольнити його в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про час та місце судового розгляду повідомлялася належним чином, про причини неявки в судове засідання суд не повідомила.
Представник третьої особи - Запорізького РВ УДМС України в Запорізькій області в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву в якій просить справу розглядати без їх участі, заперечень проти позову на надав.
Тому суд вважає за необхідне розглядати справу на підставі наявних у ній доказів, відповідно з частиною 4 ст. 169 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
У зв'язку з чим, на підставі ст. 197 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу.
Відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України, суд розглядає справу на засадах змагальності сторін в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Суд, враховуючи, факт неявки відповідача у судове засідання та її належне повідомлення про час і місце судового засідання, відсутність поважних причин неявки відповідачів, а також відсутність заперечень представника позивача проти заочного розгляду справи, вважає за можливим розгляд справи провести у порядку заочного провадження з дотриманням вимог, встановлених законом відповідно до ст. 224 ЦПК України та на підставі наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_2, який належить йому на праві власності на підставі договору дарування за р. № 460 від 09.03.2006 року посвідченого Запорізькою районною державною нотконторою та зареєстрованого в ОП ЗМБТІ 06.04.2006 року.
Згідно довідки за № 1070 від 29.07.2013 року, довідки за № 1050 від 22.07.2013 року виданих Балабинською селищною радою Запорізького району вбачається, що в будинку АДРЕСА_2 зареєстровані: позивач та відповідач, яка з 01.05.2001 року не проживає за зазначеною адресою, а мешкає по АДРЕСА_1 разом зі своєю сім'єю.
Згідно Акту від 19.07.2013 року складеного комісією Балабинської селищної ради Запорізького району, вбачається, що відповідач, яка зареєстрована в будинку АДРЕСА_2 є зареєстрованою, однак в будинку не проживає, особистих речей в будинку не має. Власником зазначеного будинку є позивач.
Дані обставини повністю підтверджуються дослідженими в суді доказами.
Конституцією України (ст. 41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст.316, 317, 319, 321 ЦК України).
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст.16, 386, 391 ЦК України.
Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло: житловий будинок, садиба, квартира (ст.ст.379, 382 ЦК України).
Права власника житлового будинку квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Обмеження чи втручання у право власника можливе лише на підставах, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 ст. 156 ЖК України з урахуванням положень ч.1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом із ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються житловим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.
Аналіз змісту вказаних правових норм свідчить про те, що право члена сім'ї власника будинку (квартири) користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно.
Із зазначеного випливає, що виникнення права членів сім'ї власника будинку (квартири) на користування цим будинком та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку права власності на цей будинок, а отже, припинення права власності особи на будинок припиняє право членів її сім'ї на користування цим будинком.
Таким чином, права членів сім'ї власника будинку на об'єкт власності є похідними від прав самого власника.
Передбачаючи право власника житлового будинку (квартири) на відчуження цих об'єктів, закон не передбачив при цьому перехід прав і обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом (житлового сервітуту) членів сім'ї колишнього власника у випадку зміни власника будинку (квартири) (на відміну від договору найму (оренди) житла - ст. ст. 810, 814 ЦК України).
Натомість ч. 4 ст. 156 ЖК України передбачає збереження такого права користування житлом лише для членів сім'ї, які припинили сімейні відносини з власником будинку, за умови збереження права власності на будинок цього самого власника, тобто при незмінності власника майна.
Згідно ст. 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно ст.ст. 319, 321, 334 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання та місцезнаходження майна. Право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його володінні.
Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно ст.ст. 150, 155 Житлового Кодексу України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ними (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд, будинок що є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користуватися ним.
У відповідності до ст.ст. 383, 391 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, та має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Позивач на законних підставах набув право власності та до теперішнього часу залишається єдиним власником зазначеного будинку.
Зважаючи на те, що місце проживання відповідача у справі зареєстроване у належному позивачеві на праві власності будинку АДРЕСА_2, позивач не може вільно відчужити цей будинок, суд приходить до висновку про наявність перешкод у користуванні позивача житловим будинком.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» поняття реєстрації визначено як внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації. Ст. 11 Закону передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання здійснюють відповідні органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації в АР Крим, областях, містах, районах, районах у містах, а також у містах Києві та Севастополі.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік; реєстрація - внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Частиною 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто позивач змушений нести витрати за комунальні послуги за себе та за зареєстрованих у його будинку відповідачів.
За таких обставин, оскільки відповідач не є власником вказаного будинку, крім того не проживає в спірному будинку з 01.05.2001 року, витрати на його утримання не несе, за комунальні послуги не сплачує, суд вважає, що факт реєстрації відповідача в будинку позивача порушує його право як власника цього будинку, тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі
Керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 61, 208-209, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 150, 155, 156 ЖК України, ст. 317, 319, 321, 391 ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3, такою що втратила право користування житловим будинком АДРЕСА_2
Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області через суд першої інстанції в 10 денний строк з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Суддя П.П. Гончаренко