Справа № 390/1855/13-ц
Провадження № 2/390/547/13
(заочне)
"26" вересня 2013 р. Кіровоградський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого - судді Гершкул І.М.,
при секретарі Турчин Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у заочному порядку в місті Кіровограді цивільну справу за позовом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 26302,20 грн., а також судових витрат в сумі 263,02 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 16.06.2006 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір на суму 2229,50 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 15.06.2007 року. На виконання умов договору позивачем надано відповідачу грошові кошти, а останній зобов'язався в строки здійснювати погашення заборгованості по кредиту. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, станом на 09.07.2013 року утворилася заборгованість на загальну суму 26302,20 грн. На підставі викладеного позивач просить стягнути із відповідача суму боргу та судові витрати по справі.
Позивач свого представника в судове засідання не направили, проте надали суду заяву, де просили справу розглядати без участі їх представника, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, а також не заперечували проти заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив, однак про день, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими відправленнями, які направлялись судом за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача та повернулись до суду.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.ст.525, 526, 527, 530, 625 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 1049 частиною 1 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, що передбачено ст.1054 ч.1 ЦК України.
Судом встановлено, що 16.06.2006 року між ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, згідно якого останньому надано грошові кошти в сумі 2229,50 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 15.06.2007 року. ОСОБА_1 ознайомлено із Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та Тарифами, які разом із підписаною заявою позичальника складають кредитно-заставний договір. Відповідач зобов'язався в строки здійснювати погашення заборгованості по кредиту, однак зобов'язання не виконано належним чином, а тому станом на 09.07.2013 року утворилася заборгованість на загальну суму 26302,20 грн., яка складається із заборгованості по кредиту - 1769,77 грн., заборгованості по відсоткам - 8280,40 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання - 14523,35 грн., а також штраф - 500 грн. (фіксована частина), штраф - 1228,68 грн. (процентна складова), що підтверджується наданим банком розрахунком.
Відповідно до вимог ст.214 ч.1 п.2 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Як вбачається зі змісту договору за своєю природою він є договором про надання споживчого кредиту, а тому дані правовідносини регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до вимог ст.11 ч.13 п. 7 Закону України «Про захист прав споживачів», а також пункту 31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини 13 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).
Згідно вимог ст.267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Пунктом 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) передбачено, що терміни позовної давності щодо всіх платежів за кредитом сторонами визначено тривалістю 5 років.
За таких обставин, кредитний договір укладено на строк до 15.06.2007 року, а тому саме з останньої дати необхідно обраховувати строк позовної давності, який закінчився 15.06.2012 року.
Враховуючи, що позивач звернувся з позовом до суду 01.08.2013 року, тобто після спливу п'ятирічного строку позовної давності, який визначено сторонами кредитного договору, не просив суд поновити строк позовної давності, а матеріали позовної заяви не містять жодних доказів поважності причин пропуску зазначеного строку, а також зупинення та переривання перебігу позовної давності, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.267, 525-527, 530, 625, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд
Позов ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача. Заява може бути подана протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Кіровоградського районного суду
Кіровоградської області І.М. Гершкул