Справа № 201/5401/13ц
Провадження № 2/201/1795/2013
26 вересня 2013 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Мельниченко С.П.
при секретарі Білодід Ю.П.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -
ОСОБА_1 звернулась до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 в якому просить суд визнати відповідачів такими, що стратили право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1.
В обгрунтування заявленого позову, з урахуванням уточнень позову, які були частково прийняті судом ухвалою від 09.07.2013 р. (а.с. 81), позивачка посилалась на те, що вона являється власником квартири АДРЕСА_1.
У вказаній квартирі зареєстрована вона, її син ОСОБА_2, брат її колишнього чоловіка ОСОБА_3 та її колишній чоловік ОСОБА_4, однак відповідач ОСОБА_2 з 2006 року, а відповідач ОСОБА_3 з 2004 року не проживають у вказаній квартирі, чим створюють перешкоди для реалізації позивачем свої прав власника та перешкоджають виконанню мирової угоди, укладеної між позивачкою та ОСОБА_4
Позивачка вважає, що оскільки відповідачі у спірній квартирі не проживають більше одного року то вони підлягають визнанню такими, що втратили право користування цією квартирою на підставі ч. 2 ст. 405 КК України.
В судовому засіданні представник позивачки підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх.
Представники відповідачів в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову посилаючись на те, що ОСОБА_2 періодично проживає в АДРЕСА_1 і у нього там є свої речі, а відповідач ОСОБА_3 являється артистом, часто гастролює, а тому його відсутність у квартирі викликана поважними причинами. Крім того, відповідач ОСОБА_3 коли приїздить до м. Дніпропетровська проживає у спірній квартирі, а отже підстав для задоволення позовних вимог позивачки не має.
Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову посилаючись на те, що відповідачі у справі періодично проживають у квартирі і підстав визнавати їх такими, що втратили право користування квартирою не має.
Суд заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не обгрунтовані та не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом по справі встановлено факт, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності позивачці на підставі договору купівлі-продажу від 09.02.1995 року, укладеного під час перебування позивачки у шлюбі з ОСОБА_4 (а.с. 3, 5-6, 7, 8) та на сьогоднішній день в силу ст. 22 КпШС України і ст. 60 СК України являється спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4
В квартирі зареєстровані з чотири особи: позивачка, її колишній чоловік ОСОБА_4, її син ОСОБА_2 та брат її колишнього чоловіка ОСОБА_3, що підтверджується довідкою ЖБК № 193 (а.с. 9) та не заперечувалось сторонами в судовому засіданні.
Частиною 2 ст. 405 ЦК України передбачено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Статтями 10, 60 ЦПК України встановлено обов'язок сторони довести ті обставини на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог та заперечень.
Суд вважає, що позивачем не надано суду доказів того, що відповідачі відсутні в квартирі АДРЕСА_1 більш ніж один рік, а тому позовні вимоги позивача не можуть бути задоволені.
Так, посилання представника позивача, як на доказ непроживання відповідачів в квартирі більше року, на акт про непроживання від 13.02.2013 року, складеного громадянами ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 (а.с. 10), суд не приймає до уваги, так як згідно заяви громадянки ОСОБА_5 (а.с. 41) вказаний акт підписано помилково.
Довідка про непроживання відповідачів у спірній квартирі на протязі більш як одного року, видана 10.07.2012 року ЖБК № 193 (а.с. 10) не може слугувати доказом того, що відповідачі відсутні у квартирі більше року, так як непроживання у квартирі та відсутність у квартирі різні поняття.
В той же час, представниками відповідачів надано квитанції, які підтверджують сплату відповідачами комунальних послуг, що говорить про те, що вони інтересу до проживання в квартирі не втратили і виконують свої обов'язки наймачів.
Посилання представника позивача на те, що в провадженні суду знаходяться цивільні справи з приводу спору про право власності на квартиру, не впливають на висновки суду, викладені вище.
На підставі викладеного, керуючись ст.. . ст. 3, 5-8, 10, 11, 57, 60, 88, 212, 214, 215 ЦПК, ст.. 405 ЦК України, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя С.П. Мельниченко