18 вересня 2013 р. Справа № 58842/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Пліша М.А., Коваля Р.Й.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області на постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 23.06.2011р. по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області про стягнення заборгованості,-
31.05.2011р. позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області про зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату підвищення до пенсії відповідно до ст. 39 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі двох мінімальних заробітних плат за період в межах строку позовної давності.
Постановою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 23.06.2011р. адміністративний позов задоволено повністю. Визнати дії відповідача щодо неповної виплати позивачу підвищення до пенсії неправомірними. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області провести перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає у зоні гарантованого добровільного відселення підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат, передбаченого ч.1 та ч.2 ст.39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 30.11.2010р. по 31.05.2011р. з врахуваннямст.53 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», ст.22 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» і виплачених сум.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що таке рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права з неправильним встановленням обставин справи. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу в повному обсязі з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст.183-2 цього Кодексу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Судом встановлено, що позивач має статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (Категорія 1), що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 (а.с.2).
Листом, наявним в матеріалах справи, позивачу відмовлено у встановленні розміру підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірах передбачених ч.ч. 1, 2 ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Право на підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю та додаткову пенсію передбачену ст.ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідачем не оспорюється, а отже і доказуванню не підлягає у відповідності до ст.72 ч.3 КАС України.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (ч.1 ст.46 Конституції України).
У відповідності до ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позовні вимоги позивача не виходять за межі строку звернення до адміністративного суду.
Згідно ч.2 ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 39 згаданого Закону громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення провадиться доплата в розмірі двох мінімальних заробітних плат.
Переліком населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 року №106 «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» с. Черче Камінь-Каширського району Волинської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Дія норм ст.ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на 2010 рік не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами.
Відносно заперечень відповідача щодо неправильного застосування положень ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», колегія суддів, зазначає, що відповідно до ч.1 ст.28 наведеного Закону мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Положення ч.3 ст.28 вищевказаного Закону не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Відповідно до ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Виходячи з загальних засад пріоритетності законів над нормативними актами Кабінету Міністрів України колегія суддів вважає, що застосування відповідачем положень постанов Кабінету Міністрів України є безпідставним, а тому виплати повинні здійснюватись відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо нарахування та виплати на користь позивача підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» необхідно проводити за період часу з 30.11.2010 року по 31.05.2011 року.
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області, обов'язок щодо нарахування і виплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю правильно покладено на відповідача у справі.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості здійснити нарахування та виплату на користь позивача підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення у передбаченому ст.ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмірі суд апеляційної інстанції не вбачає.
Беручи до уваги, що правові положення, які передбачали виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на час виникнення спірних правовідносин були чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не могли свідомо зменшувати розмір таких доплат без законних на те підстав.
З врахуванням вищенаведеного суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 183-2 ч.10, 195, 197, 198 п.1 ч.1, 200, 206, 254 КАС України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області залишити без задоволення, постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 23.06.2011 року у справі № 2а-6481/11 - без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк
Судді М.А. Пліш
Р.Й. Коваль