Справа № 825/3423/13-а
26 вересня 2013 року Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Непочатих В.О.,
при секретарі Ленько О.П.,
за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Бисикало Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Чернігові справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі по тексту - відповідач), в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просить суд визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо не нарахування позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, в розмірі 50% місячного грошового забезпечення, за кожний повний календарний рік служби, яка встановлена пунктом 10 постанови КМУ від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей»; стягнути з відповідача на користь позивача одноразову грошову допомогу, що встановлена пунктом 10 постанови КМУ від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» у розмірі 19182,41 грн.; допустити негайне виконання постанови суду в частині стягнення грошової допомоги.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 15.07.2013 року його було звільнено з посади старшого інспектора з особових доручень відділу оперативного реагування штабу управління податкової міліції ДПС у Чернігівській області в зв'язку зі скороченням штатів. При звільнені відповідач не виплатив йому одноразову грошову допомогу в розмірі 50% грошового забезпечення за 13 календарних років служби, тим самим порушив його права на отримання даної допомоги.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав повністю та пояснив, що у разі звільнення особи, з підстав передбачених частиною першою статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка не набула права на отримання пенсії за цим Законом, вона не має права при звільненні на отримання одноразової грошової допомоги. Позивач не набув права на пенсію, отже не має права на отримання грошової допомоги.
Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач з 03.03.2003 року по 15.07.2013 року проходив службу в податковій міліції, в тому числі на посаді старшого інспектора з особових доручень відділу оперативного реагування штабу управління податкової міліції ДПС у Чернігівській області, що підтверджується копією послужного списку (а.с. 17-24).
Наказом голови Комісії з проведення реорганізації ДПС у Чернігівській області від 15.07.2013 року № 99-о (а.с. 5) позивача було звільнено з посади старшого інспектора з особових доручень відділу оперативного реагування штабу управління податкової міліції ДПС у Чернігівській області за підпунктом «г» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів).
Як вбачається з довідки від 25.09.2013 року, яка видана в.о. начальника відділу персоналу Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (а.с. 33) вислуга років на день звільнення позивача складає 13 років 00 місяці 23 дні.
Позивач вважає неправомірною бездіяльність відповідача щодо невиплати йому при звільненні одноразової грошової допомоги в розмірі 50% грошового забезпечення за 13 календарних років служби, в зв'язку з чим суд звертає увагу на таке.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб начальницького і рядового складу податкової міліції визначені Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до частини першої статті 9 вказаного Закону особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Пунктом «а» статті 12 зазначеного Закону передбачено, що пенсія за вислугу років призначається: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 1 - 2 цього Закону, незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше.
Системний аналіз наведених положень Закону свідчить про те, що обов'язковою умовою набуття права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, в тому числі в зв'язку зі скороченням штатів, є набуття особою рядового і начальницького складу податкової міліції права на пенсію згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач на момент звільнення з податкової міліції у липні 2013 року мав вислугу 13 років 00 місяців 23 дні, а отже не набув права на отримання пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Таким чином, оскільки позивач на момент звільнення 15.07.2013 року не набув права на отримання пенсії, тому у нього відсутні правові підстави на отримання одноразової грошової допомоги передбаченої статтею 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Посилання позивача на пункт 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» яким, зокрема, визначено, що особам рядового і начальницького складу податкової міліції, які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, суд вважає безпідставним, оскільки дана постанова прийнята Кабінетом Міністрів України для забезпечення реалізації норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та застосовується з урахуванням положень цього Закону.
Згідно з частиною першою та другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: В.О. Непочатих