"21" червня 2006 р. Справа № 01/1796
Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого судді Чевгуза О.В., секретаря судового засідання Олійник І.С.,
за участю представників сторін:
від позивача -ОСОБА_2 - представник за довіреністю,
від відповідача -Сидорук П.В. - представник за довіреністю.
в приміщенні господарського суду Черкаської області розглядає справу за позовом приватного підприємця ОСОБА_1
до товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельно-ремонтне комунальне підприємство» смт. Лисянка, Черкаської області
про стягнення 50 666 грн. 09 коп.,
Приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Черкаської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельно-ремонтне комунальне підприємство» смт. Лисянка, Черкаської області заборгованості за виконанні транспортні послуги в сумі 41659 грн. 45 коп., 6796 грн. 73 коп. пені, 651 грн. 27 коп. втрат від інфляції, 558 грн. 64 коп. відсотків річних.
В судовому засіданні позивач та його представники вимогу підтримали в повному обсязі, з підстав, викладених в позовній заяві, та просили позов задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення вимог заперечив, мотивуючи тим, що:
· акти прийому -передачі виконаних робіт колишнім фінансовим директором відповідача підписані помилково,
· в тексті договору, поданому до суду, позивачем самочинно внесені зміни,
· документами бухгалтерського обліку відповідача отримання відповідачем послуг від позивача не підтверджується.
В судовому засіданні оголошувалась перерва до 21.06.2006 року.
Після перерви представники сторін в судове засідання не з'явились.
Суд, вислухавши представників позивача та відповідача, дослідивши наявні у справі докази, вважає позов таким, що підлягає до часткового задоволення з таких правових підстав та мотивів.
Між сторонами укладено договір НОМЕР_1 на транспортне обслуговування від 15.07.2005 року, згідно з умовами якого позивач (виконавець) зобов'язався забезпечити транспортне обслуговування відповідача (замовник) шляхом надання автомобілів для перевезення матеріалів.
Відповідач зобов'язався проводити оплату за транспортне обслуговування протягом 15 днів з моменту надання позивачем рахунку-фактури з розрахунку 0, 43 грн. за 1 т. км. при відстані більш 120 км.
Оплата проводиться повністю за фактично виконані обсяги робіт згідно акту виконаних робіт 2 рази в місяць за кожні 15 днів роботи.
Відповідно до актів здачі -прийняття робіт (надання послуг)НОМЕР_2 та НОМЕР_3 вартість наданих відповідачеві послуг склала в серпні 13058 грн. 60 коп., у вересні 28600 грн. 85 коп. Акти здачі -прийняття робіт підписані представниками, затверджені керівниками сторін та скріплені їх печатками.
Позивачем складено та направлено відповідачу рахунок НОМЕР_4 на суму 13058 грн. 60 коп. та рахунок НОМЕР_5 на суму 28600 грн. 65 коп.
Відповідачем договірні зобов'язання щодо оплати виконаних робіт не виконані.
12.01.2006 року позивач направив відповідачу претензію з вимогою сплатити борг, проте відповідач борг не сплатив, відповіді на претензію позивачу не направив.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи складає 41659 грн. 45 коп.
Наявність заборгованості підтверджується копією договору НОМЕР_1 на транспортне обслуговування від 15.07.2005 року, копіями актів здачі -прийняття робіт (надання послуг)НОМЕР_2 та НОМЕР_3, копіями рахунку НОМЕР_4 на суму 13058 грн. 60 коп. та рахунку НОМЕР_5 на суму 28600 грн. 65 коп., розрахунками боргу, інфляційних, 3% річних, іншими документами.
Позивач нарахував відповідачеві пеню в розмірі 6796 грн. 73 коп., посилаючись на п. 4.2 договору.
Суд вважає вимогу позивача в частині неустойки безпідставною, оскільки відповідно до п. 4.2 договору за несвоєчасну оплату виконаних робіт замовник нараховує пеню в розмірі 0,1% від суми неоплати за кожен день прострочки.
Тобто, договором не передбачено відповідальності замовника (відповідача) за несвоєчасну оплату виконаних робіт.
У відповідності до ст. 546 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Статтею 547 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Згідно з ст. 549 ЦК України (далі - ЦК України) неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Текст наданої позивачем копії договору НОМЕР_1 в п. 4.2 містить виправлення від руки, які повністю змінюють зміст цього пункту.
Сторонами ніяким чином не оговорено внесення змін чи доповнень до договору НОМЕР_1 , а тому суд вважає дійсним первісний текст п. 4.2 договору, згідно з яким замовник нараховує пеню за несвоєчасну оплату виконаних робіт.
Таким чином, суд вважає, що сторонами не вчинено письмового правочину щодо
забезпечення виконання зобов'язань відповідачем, а тому позивач не має права на стягнення з нього пені.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору та вимог цього Кодексу.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 651 грн. 27 коп. втрат від інфляції та 558 грн. 64 коп. відсотків річних.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд вважає подані відповідачем розрахунки втрат від інфляції та відсотків річних такими, що вчинені вірно.
Таким чином, суд вважає, що позивач має право на стягнення з відповідача 41659 грн. 45 коп. боргу, 651 грн. 27 коп. втрат від інфляції, 558 грн. 64 коп. відсотків річних.
Суд не приймає до уваги заперечення відповідача в тій частині, що фінансовий директор помилково підписав акти здачі -прийняття робіт (надання послуг)НОМЕР_2 та НОМЕР_3, оскільки чинним законодавством та договором між сторонами не встановлено в якому порядку і які саме посадові особи повинні підписувати ці акти. Зазначені акти, окрім представників сторін, підписані їх керівниками і скріплені печатками підприємства та приватного підприємця.
Також суд не може прийняти заперечення представника відповідача щодо ненадання позивачем послуг відповідачеві у заявленому позивачем обсязі. На думку представника відповідача факт надання послуг на суму 41659 грн. 45 коп. спростовується копіями товарно -транспортних накладних, які не містять відомостей про надання послуг позивачем відповідачу.
Суд вважає ці заперечення необґрунтованими, оскільки складання таких документів не визнано обов'язковим договором між сторонами, надані сторонами товарно -транспортні накладні взагалі не містять відомостей про підстави виконання робіт, тобто не вказують на виконання сторонами договору НОМЕР_1 .
З відповідача на користь позивача необхідно також стягнути 428 грн. 69 коп. витрат на оплату державного мита і 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-84 ГПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельно-ремонтне комунальне підприємство» смт. Лисянка, Черкаської області, р/р 26009300205 в ВАТ “Державний ощадний банк України» Лисянське відділення №2971 МФО 354626 на користь приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, р/рНОМЕР_6 у філії ПІБ м. Первомайська МФО 326449 41659 грн. 45 коп.. боргу, 651 грн. 27 коп. втрат від інфляції, 558 грн. 64 коп. відсотків річних, 428 грн. 69 коп. витрат по сплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
В решті позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.
Суддя О.В.Чевгуз
Повний текст рішення
підписаний суддею 30.06.2006 року