79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"24" вересня 2013 р. Справа № 914/2303/13
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого судді Дубник О.П.
Суддів Скрипчук О.С.
Матущака О.І.
при секретарі Лагутіні В.Б.
розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівавтокомплектація» вих. №127 від 22.08.2013 року (вх. №05-05/1802/13)
на рішення Господарського суду Львівської області від 06.08.2013 року
у справі №914/2303/13
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівавтокомплектація», м.Львів
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Деревляни», м. Львів
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м. Львів
про стягнення 39143,49 грн.
Представники сторін:
від позивача: Осадець А.М., представник (довіреність в матеріалах справи);
від відповідача: не з'явився (належно повідомлений);
від третьої особи: не з'явився (належно повідомлений).
Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).
Відводів складу суду в порядку ст. 20 ГПК України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу від учасників судового процесу не надходило.
Розгляд справи відкладався ухвалою суду від 10.09.2013 року.
Склад колегії суддів змінювався, про що є розпорядження голови суду (знаходиться у справі).
Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.08.2013 року у цій справі (суддя Кітаєва С.Б.) відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівавтокомплектація» (надалі ТОВ «Львівавтокомплектація») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Деревляни» (надалі ТОВ «Деревляни»), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (надалі ЛМКП «Львівтеплоенерго») про стягнення 39143,49 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, в тому числі - пені, річних та інфляційних втрат.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Зокрема, апелянт зазначає, що місцевим господарським судом не встановлено, що між позивачем та відповідачем укладений договір №707 від 02.01.2013 року про що зазначено, в актах здачі-приймання робіт (надання послуг), які формувались відповідно до договору, однак скаржником втрачено вказаний вище договір. Окрім цього, апелянт вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги факту долучення відповідачем платіжних доручень, які підтверджують оплату за теплову енергію протягом 2010-2012 років на суму 7312,11 грн., що на думку, апелянта підтверджує існування договірних відносин між сторонами. Позивач також зазначає, що відповідач отримував теплову енергію згідно параметрів, що стверджується актом, складеним комісією, в яку входили представники третьої особи.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що позивач, посилаючись на договір №707 від 02.01.2013 року, просить стягнути кошти за постачання теплової енергії за період до дати укладення вказаного договору. Окрім цього, ТОВ «Деревляни» зазначає, що не укладало вказаного договору з позивачем. Також відповідач зазначає, що ним в період з травня 2010 року по квітень 2013 року використовувались прилади електрообігріву. Також ТОВ «Деревляни» звертає увагу, що позивачем в позовних вимогах зазначено площу опалюваного приміщення у розмірі 117,8 кв.м., в той же час відповідачу належить на праві власності нежитлове приміщення, площею 117,1 кв.м. ТОВ «Деревляни» просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Третя особа відзиву на апеляційну скаргу не надала.
Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, керуючись нормами ст. 101 ГПК України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції, вважає, що є можливим прийняти за наслідками розгляду апеляційної скарги постанову в даному судовому засіданні.
Львівський апеляційний господарський суд, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши фактичні обставини справи, зробив висновок, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому, апеляційний суд встановив наступні обставини та керувався такими мотивами.
Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Львівавтокомплектація» (Споживач) та ЛМКП «Львівтеплоенерго» (Енергопостачальна організація) укладено Договір №4219/Ф про постачання теплової енергії в гарячій воді (Договір), відповідно до п.1 якого Енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати Споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.
Відповідно до п.2.1 Договору теплова енергія постачається Споживачу в обсягах згідно з додатком №1 до цього Договору у вигляді гарячої води на зазначені у цьому пункті потреби. Додатком №1 до Договору передбачено обсяг споживання теплової енергії ТОВ «Деревляни» у розмірі 0,0076 Гкал/год. з розрахунку загальної опалювальної площі об'єкта 117,8 кв.м.
Згідно х п.3.1.3 Договору споживач має право на підключення субабонентів до своїх мереж після отримання письмового дозволу від Енергопостачальної організації.
За умовами п.6.3 Договору Споживач до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує Енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії в розрахунковому періоді якщо тариф на теплову енергію є одноставковим. Споживач до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує Енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження, яка визначається як 1/12 величини річної плати за приєднане теплове навантаження якщо тариф на теплову енергію є двоставковим.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Згідно з п.1 ч.1 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» постачання теплової енергії відноситься до комунальних послуг.
Взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії визначають Правила користування тепловою енергією, затверджені Постановою Кабінету міністрів України від 03.10.2007 року №1198 (Правила).
Відповідно до п.4 Правил користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. За наявності технічної можливості споживач має право після погодження з теплопостачальною організацією приєднувати до своїх теплових мереж інших споживачів, які укладають договори безпосередньо з теплопостачальною організацією (п.5 Правил).
Однак, як вбачається з позовної заяви, позивач як підставу стягнення заборгованості з відповідача зазначає укладений між позивачем та третьою особою Договір №4219/Ф про постачання теплової енергії в гарячій воді.
Укладення договору №707 від 02.01.2013 року з позивачем відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує, втраченого позивачем, як вказує ТОВ «Львівавтокомплектація», через що суд апеляційної інстанції не вважав за необхідне задовольняти клопотання апелянта про витребування вищевказаного договору.
Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. В матеріалах справи зазначена заява відсутня.
Період, за який позивач ставить вимоги стягнути основний борг - з травня 2010 року по квітень 2013 року. Однак підставою для його стягнення у позовній заяві вказав договір, укладений з третьою особою, а в апеляційній скарзі зазначає про факт укладення договору щодо теплопостачання №707 від 02.01.213 року, не надаючи про це доказів, і при запереченні цього факту відповідачем.
Щодо тверджень апелянта про здійснення відповідачем оплати в за теплову енергію за період 2010-2012 років у розмірі 7312,11 грн. згідно наявних платіжних доручень та підтвердження факту договірних відносин, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
В матеріалах справи наявні платіжні доручення (№400 від 29.10.2010 року; 436 від 26.11.2010 року; №28 від 31.01.2011 року; №59 від 28.02.2011 року; №120 від 04.05.2011 року; №178 від 29.06.2011 року; №40 від 31.01.2012 року) про оплату комунальних послуг на суму 7314,11 грн. Однак, відповідно до передбаченого ст.13 Закону України «Про комунальні послуги» поділу комунальних послуг, теплопостачання є не єдиною комунальною послугою, а тому відсутні підстави стверджувати, що оплата проводилася саме за теплопостачання.
Порушення норма процесуального закону, які б призвели до прийняття неправильного рішення, суд апеляційної інстанції про розгляді апеляційної скарги не виявив (відповідно до Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 року №28 позивач належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи).
Окрім цього, бездоказовими є твердження відповідача як власника нежитлового приміщення площею 117,1 кв.м. про використання приладів електрообігріву приміщення з огляду на наступне.
Порядок відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів врегульовано Правилами надання послуг з води і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі -Правила).
Відповідно до пункту 24 Правил споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється (п. 25 Правил).
Матеріали справи не містять належних доказів відключення відповідача від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що рішення Господарського суду Львівської області від 06.08.2013 року у цій справі є законним та обґрунтованим, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Також суд апеляційної інстанції враховуючи положення ст.ст.49, 105 ГПК України, зробив висновок про те, що витрати за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта.
Керуючись ст.ст. 103, 105 ГПК України, -
1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 06.08.2013 року у справі №914/2303/13 без змін.
2. Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівавтокомплектація»
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-І ГПК України.
Повний текст постанови складено 27.09.2013 року
Головуючий суддя Дубник О.П.
Судді Скрипчук О.С.
Матущак О.І.