Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"19" вересня 2013 р.Справа № 922/3045/13
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.
розглянувши справу
за позовом Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" в особі відокремленого підрозділу "Виробнича одиниця обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" "Димитровтепломережа", м.Димитров, Донецька область
до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Харків
про стягнення 46883,65 гривень
за участю представників:
позивача - Базелюк Т.В. (довіреність №юр/7710 від 28 грудня 2012 року)
відповідача - не з'явився
22 липня 2013 року Позивач, Обласне комунальне підприємство "Донецьктеплокомуненерго" в особі відокремленого підрозділу "Виробнича одиниця обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" "Димитровтепломережа", звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (Відповідача) 46883,65 гривень, з яких 44607,04 гривень основного боргу, 1681,82 гривень 3% річних, 311,32 гривень інфляційних, 283,47 гривень пені. Заявлену вимогу обґрунтував неналежним виконанням Відповідачем умов договору про постачання теплової енергії в гарячій воді №103, укладеного між сторонами 01 січня 2005 року. Крім того, Позивач просив покласти на Відповідача 1720,50 гривень судових витрат.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 липня 2013 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 12 серпня 2013 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 серпня 2013 року було відкладено розгляд справи на 19 вересня 2013 року, у зв'язку з неявкою сторін.
До канцелярії господарського суду Харківської області 27 серпня 2013 року повернулась ухвала про відкладення розгляду справи від 12 серпня 2013 року, з відміткою пошти про сплив терміну зберігання, яка була направлена на адресу Відповідача.
10 вересня 2013 року представник Позивача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх.№32820) витребувані судом документи, на підтвердження заявлених позовних вимог. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.
Також, 19 вересня 2013 року представник Позивача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх.№34394) додаткові документи, на підтвердження заявлених позовних вимог. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.
Представник Позивача у відкритому судовому засіданні 19 вересня 2013 року підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.
Відповідач у відкрите судове засідання 19 вересня 2013 року свого представника не направив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав. Про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Вищий господарський суд України у п.4 Інформаційного листа № 01-8/1228 від 02 червня 2006 року "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив про те, що до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "у зв'язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і тому подібне, з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення відповідним судом певних процесуальних дій.
Відповідно до п.3.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України №02-5/289 від 18 вересня 1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Беручи до уваги, що відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою господарського суду Харківської області про порушення провадження у справі від 25 липня 2013 року Відповідача було повідомлено про розгляд даної справи (а.с.91), суд, в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглядати справу без участі Відповідача, за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Отже, суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника Позивача, встановив наступне.
01 січня 2005 року між Обласним комунальним підприємством "Донецьктеплокомуненерго" в особі відокремленого підрозділу "Виробнича одиниця обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" "Димитровтепломережа" (Позивачем) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Відповідачем) було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.
Відповідно до умов даного договору, Позивач (постачальник) зобов'язався постачати Відповідачу (споживачу) теплову енергію в гарячій воді в потрібних останньому обсягах, а Відповідач, в свою чергу, зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в строки, передбачені договором.
Розрахунковим періодом, відповідно до п.5.2. договору, є календарний місяць.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач свої зобов'язання за даним договором виконав у повному обсязі, здійснив відпуск теплової енергії Відповідачу, та направив на його адресу рахунки на оплату спожитої теплової енергії.
Факт споживання Відповідачем теплової енергії підтверджується актами на включення опалення у житловому будинку, в якому розташовані приміщення Відповідача за адресою: АДРЕСА_2. Акт на включення опалення №41/3 від 11 жовтня 2010 року (а.с.56) було підписано представниками підприємств з обох сторін.
Факт направлення рахунків на оплату спожитої теплової енергії на адресу Відповідача підтверджується поштовими чеками про направлення рахунків за спірним договором та відповідними рахунками-фактурами, виставленими до сплати Відповідачу, наявними у матеріалах справи (а.с.35-55).
Відповідно до п.3.2.1. договору, Відповідач зобов'язувався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.
Відповідач, в свою чергу, не виконав належним чином взяті на себе за договором зобов'язання у повному обсязі, не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість заявленої та отриманої теплової енергії, внаслідок чого за період з 11 жовтня 2010 року по 10 липня 2013 року утворилась заборгованість у розмірі 44607,04 гривень, яка на теперішній час залишається непогашеною. Доказів на підтвердження повної оплати відповідної суми заборгованості за спірний період Відповідач до суду не надав. Крім того, основна заборгованість Відповідача перед Позивачем у розмірі 44607,04 гривень підтверджується наявним у матеріалах справи актом звірки взаємних розрахунків, станом на 1 серпня 2013 років, підписаного з обох сторін.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До того ж, частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює те, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення Відповідачем основної заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу Позивача щодо стягнення з Відповідача суми основної заборгованості у розмірі 44607,04 гривень нормативно та документально обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо заявленої вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 283,47 гривень пені, суд зазначає наступне.
Згідно із ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст.546 ЦКУ).
Відповідно до п.6.4 спірного договору в редакції додаткової угоди від 01 вересня 2007 року (а.с.23), за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач сплачує пеню в розмірі 0,3% від неоплаченої в строк суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочки платежу.
Суд, перевіривши розрахунок пені, нарахованої Позивачем, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є невірний, а тому, суд, перерахувавши заявлену до стягнення Позивачем суму пені, відповідно до норм чинного законодавства України, вважає за необхідне стягнути з Відповідача 281,06 гривень, в решті стягуваної суми пені слід відмовити.
Щодо заявленої вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 311,32 гривень суми інфляційних втрат та 1681,82 гривень суми 3% річних, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаних сум, дійшов висновку про те, що даний розрахунок є невірний, а тому, суд, перерахувавши заявлені до стягнення Позивачем суму 3% річних та інфляційних втрат, відповідно до норм чинного законодавства України, вважає за необхідне стягнути з Відповідача 1675,54 гривень 3% річних та 311,26 гривень інфляційних втрат, в решті стягуваних сум слід відмовити.
Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вищевикладеного та ст.129 Конституції України, ст.ст.526, 546, 548, 599, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" в особі відокремленого підрозділу "Виробнича одиниця обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" "Димитровтепломережа" (85327, Донецька область, м.Димитров, мкр-н ''Молодіжний'', буд.16-А, код ЄДРПОУ 38311229) 44607,04 гривень основної заборгованості, 281,06 гривень пені, 1675,54 гривень суми 3% річних, 311,26 гривень інфляційних втрат та 1720,18 гривень судового збору.
Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині позову щодо стягнення 6,28 гривень суми 3% річних, 0,06 гривень інфляційних втрат та 2,41 гривень пені - відмовити.
Повне рішення складено 24 вересня 2013 року.
Суддя Аріт К.В.
Справа №922/3045/13