"18" вересня 2013 р.Справа № 916/1921/13
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі Л.Е. Кришиневській
за участю представників:
від позивача - Байчан О.М.,
від відповідача - Старикова Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства „Білгород-Дністровський морський торговельний порт" до Приватного „Спеціалізованого підприємства „Висотмонтажбуд" про стягнення 8 305,20 грн., -
В засіданнях суду 02.09.2013 р. та 11.09.2013 р. оголошувалась перерва в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Державне підприємство „Білгород-Дністровський морський торговельний порт" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного „Спеціалізованого підприємства „Висотмонтажбуд" про стягнення 8305,20 грн., посилаючись на наступне.
07.09.2010 р. між ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (замовник) та ПСП „Висотмонтажбуд" (виконавець) був укладений договір підряду № 426-ХД, предметом якого відповідно до п. 1.1 є виконання виконавцем робіт по фарбуванню портального крану „Альбатрос" інв. № 374 (0109). Згідно п. 3.1 договору вартість робіт, зазначених в п. 1.1 договору складає 56832,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 9 472,00 грн.
Наразі позивач зазначає, що в кошторисі договірної ціни до договору передбачені витрати на відрядження, що відображено в розрахунку № 8 „Інші супутні витрати" в сумі 6921,00 грн. без ПДВ. За ствердженнями позивача, ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт" були сплачені кошти відповідачу, які передбачені даним договором як інші супутні витрати, що є витратами на відрядження, в сумі 8305,20 грн. (6921,00 грн. (витрати на відрядження) + 1384,20 грн. ПДВ 20%).
При цьому, позивачем було зазначено, що з 11.10.2011 р. по 09.11.2011 р. та з 14.11.2011 р. по 30.11.2011 р. Управлінням фінансового контролю та запобігання економічним правопорушенням Міністерства інфраструктури України проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт" на підставі наказу МІУ № 114-Г від 06.10.2011 р. та № 145-Г від 03.11.2011 р. Так, відповідно до акту від 29.11.2011 р. № 14-2-03/33 встановлено, що виконавець за договором від 07.09.2010 р. № 426-ХД здійснив завищення вартості будівельно-монтажних робіт на загальну суму 8305,20 грн. з ПДВ внаслідок включення витрат на відрядження, які безпідставно сплачені портом.
Відтак, позивач вказує, що Управлінням фінансового контролю та запобігання економічним правопорушенням Міністерства інфраструктури України при проведенні планової ревізії фінансово-господарської діяльності ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт", виявлена заборгованість Приватного „Спеціалізованого підприємства „Висотмонтажбуд" перед ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт" за договором від 07.09.2010 р. № 426-ХД в сумі 8 305,20 грн.
Разом з тим 10.09.2012 р. ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт" було направлено відповідачу претензію щодо сплати заборгованості, але 03.10.2012 р. на адресу позивача надійшла відповідь від 25.09.2012 р. № 29 на вказану претензію від 10.09.2012 р., за якою виконавець вважає заборгованість внаслідок витрат на відрядження безпідставною.
Також позивач вказує, що 15.10.2012 р. ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт" повторно направлено претензію відповідачу щодо сплати заборгованості, але відповідь на повторну претензію не надходила та заборгованість не сплачена, що стало підставою для звернення позивача до суду із заявленим позовом.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.07.2013 р. позовну заяву Державного підприємства „Білгород-Дністровський морський торговельний порт" прийнято до розгляду, порушено провадження по справі № 916/1921/13 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.
Відповідач позов не визнав з підстав, зазначених у запереченнях на позовну заяву (а.с. 33-34). Так, відповідач пояснив, що роботи, які зазначені у договорі та кошторисній документації виконані повністю та належної якості, що підтверджується актами приймання-передачі робіт КБ-2в, підписаними обома сторонами. Вказані роботи виїзного характеру здійснювались на відстані 100 км. Таким чином, на думку відповідача, зарахування витрат на відрядження є обґрунтованим. Договірна ціна до договору, де вказані витрати на відрядження підписана сторонами, при цьому вона є твердою, а не динамічною, що відповідно до ДБН Д.1.1.1-2000 не допускає змін в актах виконаних робіт. Також відповідач зазначив, що на запит № 667-02.3-11 від 08.11.2011 р. від позивача про надання документів, які підтверджують витрати на відрядження при виконанні будівельно-монтажних робіт по договору № 426-ХД було надано обґрунтовану відповідь № 12 від 18.11.11 р. При цьому відповідач наголошує, що з вказаним актом планової ревізії відповідач не ознайомлений, а лише через 10 місяців позивач надав претензію з вимогою сплатити спірну заборгованість, на яку відповідачем було надано відповідь № 29 від 03.10.2012 р. про безпідставність вказаної претензії.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
07 вересня 2010 року між Державним підприємством „Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (замовник) та Приватним „Спеціалізованим підприємством „Висотмонтажбуд" (підрядник) був укладений договір підряду № 426-ХД (а.с.18-19), відповідно до п. 1.1 якого позивач як замовник доручає, а відповідач як підрядник приймає на себе зобов'язання виконати роботи по коду ДК 016-97 45.44.2 „роботи малярні", а саме фарбування портального крану „Альбатрос" інв. № 374 (0109) згідно технічного завдання (додаток № 2, що є невід'ємною частиною договору), а замовник - прийняти і оплатити роботи згідно договору і кошторисної документації (додаток № 3, що є невід'ємною частиною договору).
Відповідно до п. 2.1 договору підрядник зобов'язується почати виконувати роботи з письмового повідомлення замовника, але не пізніше 7 робочих днів з моменту його отримання та виконувати роботи на протязі 30 робочих днів. Датою початку робіт вважається дата підписання двостороннього акту приймання-передачі крану для здійснення даних робіт (п. 2.2 договору). Датою закінчення робіт вважається дата підписання двостороннього акту виконаних робіт (п. 2.3 договору).
Згідно п. 3.1 договору вартість робіт, зазначених в п. 1.1 договору складає 56832,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 9472,00 грн. Замовник сплачує рахунок підряднику, виставлений по факту виконаних робіт по даному договору на протязі 10 банківських днів, з дати отримання рахунку замовником. Підставою для виставлення рахунку є підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт (п. 3.3 договору).
Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Так, укладений між сторонами по справі договір підряду є підставою для виникнення у сторін договору господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України). В свою чергу згідно ст. 629 ЦК України вказаний договір є обов'язковим для виконання його сторонами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст.ст. 525, Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до частини 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті, і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
У відповідності до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Положеннями ст.ст. 843, 844 ЦК України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.
Як зазначено позивачем, в кошторисі договірної ціни до договору передбачені витрати на відрядження, що відображено в розрахунку № 8 „Інші супутні витрати" в сумі 6921,00 грн. без ПДВ. Так, за ствердженнями позивача, ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт" були сплачені відповідача кошти, які передбачені даним договором як інші супутні витрати, що є витратами на відрядження, в сумі 8305,20 грн. (6921,00 грн. (витрати на відрядження) + 1 384,20 грн. ПДВ 20%).
Проте, з 11.10.2011 р. по 09.11.2011 р. та з 14.11.2011 р. по 30.11.2011 р. Управлінням фінансового контролю та запобігання економічним правопорушенням Міністерства інфраструктури України проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт" на підставі наказу Міністерства інфраструктури України № 114-Г від 06.10.2011 р. та № 145-Г від 03.11.2011 р. Так, відповідно до акту ревізії від 29.11.2011 р. № 14-2-03/33 (а.с. 24-26) виконавець за договором від 07.09.2010 р. № 426-ХД здійснив завищення вартості будівельно-монтажних робіт на загальну суму 8305,20 грн. з ПДВ внаслідок включення витрат на відрядження, які безпідставно сплачені портом. Відтак, позивач стверджує, що Управлінням фінансового контролю та запобігання економічним правопорушенням Міністерства інфраструктури України при проведенні планової ревізії фінансово-господарської діяльності ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт", виявлена заборгованість Приватного „Спеціалізованого підприємства „Висотмонтажбуд" перед ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт" за договором від 07.09.2010 р. № 426-ХД в сумі 8 305,20 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Відповідно до ч. 2 вказаного Закону, державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.
Частиною 5 вищенаведеної статті передбачено, що інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності контрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
Згідно з ч. 7 ст. 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", управління має право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
За результатами проведення перевірки Державним підприємством "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" на адресу Приватного "Спеціалізованого підприємства "Висотмонтажбуд" було направлено претензію від 10.09.2012р., щодо сплати заборгованості (а.с. 27).
03.10.2012р. на адресу Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" надійшла відповідь №29 від 25.09.2012 р. (а.с. 28) на претензію від 10.09.2012р., згідно якої Приватне "Спеціалізованому підприємству " Висотмонтажбуд " вважає заборгованість внаслідок витрат на відрядження безпідставною.
15.10.2012 р. Державним підприємством "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" було повторно направлено претензію № 2240 (а.с.29) Приватному "Спеціалізоване підприємство "Висотмонтажбуд" щодо сплати заборгованості, яка залишена без задоволення останнім, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із заявленим позовом.
Між тим, як вбачається з матеріалів справи, 26.11.2010 р. між ТОВ „Рембуделектро" (субпідрядник) та відповідачем - Приватним "Спеціалізованим підприємством "Висотмонтажбуд" як генпідрядником було підписано акт приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2010 р. щодо здійснення антикорозійного захисту портального крану "Альбатрос" № 0109, вартість робіт по якому склала 50118,00 грн., а також складено довідку про вартість виконаних підрядних робіт за листопада 2010 року. Відповідно до пункту V акту у розділу витрат "інші витрати" - витрати, пов'язані із відрядженням робітників підрядних організації, сума витрат на відрядження складає 6921,0 грн.
Так, відповідно до положень статті 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучати до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результати їхньої роботи. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.
Наразі слід зазначити, що підписана сторонами кошторисна документація та визначена договірна ціна на здійснення антикорозійного захисту п/к "Альбатрос" є твердою, а не динамічною. У зазначеній договірній ціні, складеної на підставі ДБН Д.1.1-1-2000 (пункт 6), визначено вартість витрат на відрядження у розмірі 6 921,00 грн. (а.с. 20).
Оскільки витрати на відрядження у сумі 6 921,0 грн. визначені як у твердій договірній ціні, так і в акті прийняття виконаних робіт за формою КБ-2В у цьому же розмірі, суд дійшов висновку про відсутність завищення вартості виконаних робіт за договором № 426-ХД в частині витрат на відрядження .
Наразі слід зазначити, що в обґрунтування підстав позовних вимог позивач не зазначив жодну норму закону, яка б передбачала можливість повернення відповідачем сплаченої позивачем на виконання вказаного договору підряду спірної суми.
При цьому господарський суд зазначає, що заявлені позивачем вимоги за своєю суттю є фактично вимогами про повернення виконаного стороною згідно ст. 1212 ЦК України
Так, відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Необхідність в поверненні виконаного однією із сторін договору виникає у разі дострокового припинення договору (до його повного виконання). Якщо одна сторона своє зобов'язання до цього належне виконала, таке виконання втрачає правову підставу. В цій частині визначається, що сторона договору не має права вимагати повернення того, що було виконане сторонами за зобов'язаннями до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Так, право вимагати повернення виконаного надається не стороні договору, а суб'єкту, який вже втратив статус сторони договору. Аналогічно і обов'язок повернення несе не сторона договору, а суб'єкт, який мав такий статус у минулому.
Також в силу приписів ч. 4 ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, виходячи з викладеного та з огляду на наявність чинного і виконаного договору підряду між сторонами, що не оспорюється сторонами, суд доходить до висновку про необґрунтованість доводів позивача щодо безпідставної сплати портом спірної суми коштів, оскільки такі кошти набуто за наявності правової підстави, а були перераховані відповідачу в якості оплати виконаних за договором робіт. В свою чергу спірну суму коштів не може бути витребувано відповідно до положень ст. 1212 ЦК України як безпідставне збагачення, і такі обставини виключають можливість покладення на відповідача обов'язку щодо повернення вказаних коштів.
Такої ж позиції дотримується Верховний суд України в прийнятій по аналогічному спорі постанові від 22 січня 2013 року по справі № 5006/18/13/2012, яка є обов'язковою для всіх судів України згідно ст. 111-28 ГПК України.
Так, виявлені плановою ревізією Управління фінансового контролю та запобігання економічним правопорушенням Міністерства інфраструктури України порушення не впливають на умови спірних договірних відносин і не можуть їх змінювати. За таких обставин, висновок в акті планової ревізії № 14-2-03/33 від 29.11.2011 р. щодо завищення вартості прийнятих робіт, пов'язаних з витратами на відрядження, до уваги суду не приймається.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства „Білгород-Дністровський морський торговельний порт" є необґрунтованими, не відповідають фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.
У зв'язку з тим, що рішення відбулось не на користь позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, відносяться за рахунок позивача.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову Державного підприємства „Білгород-Дністровський морський торговельний порт" до Приватного „Спеціалізованого підприємства „Висотмонтажбуд" про стягнення 8 305,20 грн. відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 23.09.2013 р.
Суддя Петров В.С.