ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/9067/13 09.09.13
За позовом: Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна Страхова компанія "ОРАНТА"
до відповідача-1: Акціонерної компанії "Klimasan Klima Sanayi ve Tocaret A.S."
до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІМАСАН УКРАЇНА"
про: визнання договору страхування фінансового ризику та додаткових угод до нього недійсними
Суддя Балац С.В.
Представники:
позивача: Костенко О.І. - за довіреністю від 15.05.2013 № 08-03-29/148-13;
відповідача-1: Захаров О.В. - за довіреністю від 06.06.2013 № 15296;
відповідача-2: Захаров О.В. - за довіреністю від 24.09.2012 № 3791.
Відкрите акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерної компанії "Klimasan Klima Sanayi ve Tіcaret A.S." про визнання недійсним на підставі статті 215 Цивільного кодексу України договору страхування фінансового ризику від 27.12.2007 № 11/07S за Контрактом від 22.11.2007 № 11/07S та додаткових угод до оспорюваного правочину.
Позовні вимоги мотивовані тим, що вказаний оспорюваний Договір та додаткові угоди до нього від імені відповідача-1 в особі директора Кіровоградської обласної дирекції укладений з перевищенням повноважень.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2013 порушено провадження у справі № 910/9067/13. Розгляд справи призначено на 01.07.2013.
В судовому засіданні 01.07.2013 судом оголошено перерву до 22.07.2013.
Господарський суд міста Києва, ухвалою від 01.07.2013, за клопотанням представника позивача продовжив строк вирішення даного спору в порядку передбаченому ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на те, що суддя Балац С.В. перебував у відпустці, голова Господарського суду міста Києва, розпорядженням від 22.07.2013, справу № 910/9067/13 передав на розгляд судді Бондаренко Г.П. у зв'язку з чим, дану справу, ухвалою від 22.07.2013, прийнято до провадження судді Бондаренко Г.П. Розгляд справи призначено на 12.08.2013.
Беручи до уваги вихід судді Балаца С.В. з відпустки, розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 12.08.2013 справу № 910/9067/13 передано на розгляд судді Балаца С.В. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.08.2013 справу 910/9067/13 прийнято до провадження судді Балаца С.В. Розгляд справи призначено на 12.08.2013.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2013 залучено до участі у справі № 910/9067/13 іншого відповідача, а саме товариство з обмеженою відповідальністю «КЛІМАСАН УКРАЇНА». Вказаною ухвалою господарський суд відклав розгляд справи на 02.09.2013.
В судовому засіданні 02.09.2013 судом оголошено перерву до 09.09.2013.
Відповідач-1, скориставшись правом наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позовні вимоги відхилив в повному обсязі з таких підстав:
- позивач пропустив строк позовної давності;
- рішенням Правління позивача дозволено укладення із відповідачем-1 додаткової угоди № 5 до оспорюваного правочину, а також позивачем були виставлені відповідачеві-1 рахунки-фактури (інвойси) на оплату страхової премії за оспорюваним правочином. Вказані дії свідчать про схвалення позивачем дійсності Договору та додаткових угод до нього.
Відповідач-2 відзиву на позов суду не надав.
Представниками сторін даної справи клопотання щодо фіксації судового процесу не заявлялося у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 09.09.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши доводи представників сторін даної справи по суті спору та дослідивши докази наявні в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва, -
Між страховиком - Національною акціонерною страховою компанією "ОРАНТА", який зареєстрований як суб'єкт господарської діяльності відповідно до чинного законодавства України, в особі директора Кіровоградської обласної дирекції названого товариства (далі - позивач) та страхувальником - Акціонерною компанією "Klimasan Klima Sanayi ve Ticaret A.S.", яка є іноземною юридичною особою та зареєстрована на території Турецької Республіки за законодавством вказаної держави (далі - відповідач) укладено договір страхування фінансового ризику від 27.12.2007 № 11/07S за Контрактом від 22.11.2007 № 11/07S (далі - Договір/оспорюваний правочин). Також сторонами Договору є іноземна юридична особа, зареєстрована згідно законодавства Англії - Приватна компанія з обмеженою відповідальністю "Discovery Digital Limited" та юридична особа - Спільне Українсько-Англійське підприємство з іноземними інвестиціями "УКРБІОМЕД", яке зареєстроване відповідно законодавства України.
Згідно предмету Договору позивач бере на себе зобов'язання при настанні страхового випадку відшкодувати понесені збитки у межах страхової суми відповідачеві, а останній зобов'язується сплатити страховий в порядку та у строки, визначені Договором, а також виконувати інші умови встановлені Договором (п. 1.1 оспорюваного правочину).
З метою внесення змін до оспорюваного правочину, його сторони уклали Додаткові угоди до Договору, а саме: від 18.05.2009 № 1 к, від 22.12.2009 № 2 к.
Оспорюваний правочин та зазначені вище додаткові угоди до нього від імені позивача підписано директором Кіровоградської обласної дирекції Національної акціонерної страхової компанії "ОРАНТА" - Подосьоновим Сергієм Миколайовичем, який діяв на підставі довіреності від 30.07.2007 № 02-05/199д-07 та Ліцензії № 360286.
Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Положенням статті 979 Цивільного кодексу України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
05 березня 2012 року між Акціонерною компанією "Klimasan Klima Sanayi ve Ticaret A.S." та товариством з обмеженою відповідальністю "КЛІМАСАН УКРАЇНА" (далі - відповідач-2) укладено договір про відступлення права вимоги № 05-121, за умовами якого відповідач-1 передав відповідачеві-2 належне йому право вимоги за оспорюваним правочином.
Даний спір виник у зв'язку з тим, що на думку позивача договір страхування фінансового ризику від 27.12.2007 № 11/07S за Контрактом від 22.11.2007 № 11/07S та додаткові угоди від 18.05.2009 № 1 к, від 22.12.2009 № 2 к (далі - Додаткові угоди) підлягають визнанню недійсним за таких підстав.
Пунктом 1.1 Положення про Кіровоградську обласну дирекцію відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "ОРАНТА", затвердженого рішенням Загальних зборів акціонерів товариства від 03.06.2005 № 12 (далі - Положення) визначено, що Кіровоградська обласна дирекція позивача є його відокремленим підрозділом (філією) останнього і безпосередньо підпорядкована Правлінню товариства, якщо інше не передбачене рішенням Правління, і діє від імені компанії в межах повноважень, що надані їй Статутом та цим Положенням.
Згідно п. 3.1. Положення оперативне керівництво Дирекцією здійснює директор, який призначається головою Правління товариства, та діє за довіреністю голови Правління.
Як вбачається з п. 1 довіреності від 30.07.2007 № 02-05/199д-07 (далі - довіреність), позивач наділив директора Кіровоградської обласної дирекції - Подосьонова Сергія Миколайовича правом, зокрема, від імені позивача укладати договори страхування на страхові суми в межах нормативів страхових зобов'язань (лімітів), визначених для Дирекції рішеннями Правління товариства, і відповідно до ліцензій, виданих Компанії на право здійснення страхової діяльності, за правилами та умовами, затвердженими Правлінням та органом, уповноваженим здійснювати державний нагляд за страховою діяльністю.
Крім того, довіреністю директору Кіровоградської обласної дирекції позивача Подосьонову Сергію Миколайовичу надано право від імені позивача укладати договори страхування при перевищенні передбачених п. 1 довіреності лімітів тільки при обов'язковій наявності письмового погодження Правління товариства за кожним таким договором окремо (п. 2 довіреності).
Водночас, згідно довіреності директор Кіровоградської обласної дирекції позивача Подосьонов Сергій Миколайович не має права, зокрема, без письмової згоди Правління позивача укладати договори страхування вище суми лімітів, встановлених для Дирекції рішеннями Правління товариства, а також укладати договори із зовнішньоекономічної діяльності.
Отже, згідно тверджень позивача, оспорюваний правочин та додаткові угоди до нього укладені директором Кіровоградської обласної дирекції Національної акціонерної страхової компанії "ОРАНТА" - Подосьоновим Сергієм Миколайовичем без відповідного погодження Правління відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «ОРАНТА», відтак, Договір та додаткові угоди до нього укладені з боку позивача в особі директора Кіровоградської обласної дирекції Національної акціонерної страхової компанії "ОРАНТА" з перевищенням повноважень, що є підставою для визнання договору страхування фінансового ризику від 27.12.2007 № 11/07S за Контрактом від 22.11.2007 № 11/07S та додаткових угод від 18.05.2009 № 1 к, від 22.12.2009 № 2 к недійсними.
Проте, суд не може погоджується із наведеним вище обґрунтуванням позовних вимог та достатністю підстав для визнання договору страхування фінансового ризику від 27.12.2007 № 11/07S за Контрактом від 22.11.2007 № 11/07S та Додаткових угод до нього недійсними з огляду на таке.
Договір страхування є нікчемним або визнається недійсним у випадках, встановлених Цивільним кодексом України (ч. 1 ст. 998 Цивільного кодексу України).
Відповідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу.
Згідно загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачених частиною 2 статті 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Приписами ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (ч. 3 названої статті Цивільного кодексу України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 237 Цивільного кодексу України унормовано, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Судом встановлено, що позивачем виставлено відповідачеві рахунки-фактури (інвойси) (від 27.12.2007 № 7, від 01.05.2009 № 1, від 25.12.2009 № 5) на оплату страхової премії за оспорюваним правочином на загальну суму 66.750,57 євро, яка відповідачем була оплачена в повному обсязі (засвідчені копії рахунок-фактур (інвойсів) та доказів сплати відповідачем премії містяться в матеріалах справи).
Рішенням Правління Національної акціонерної страхової компанії "ОРАНТА" від 22.12.2009 № 415 дозволено Кіровоградській обласній дирекції Національної акціонерної страхової компанії "ОРАНТА" укласти з компанією Klimasan Klima Sanayi ve Ticaret A.S., зокрема, Додаткову угоду № 2 до Договору страхування фінансового ризику від 27.12.2007 № 11/07S за Контрактом від 22.11.2007 № 11/07S.
Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину (ст. 241 Цивільного кодексу України).
Таким чином, дії позивача щодо виставлення відповідачеві рахунків-фактур (інвойсів) на оплату страхової премії за Договором страхування фінансового ризику від 27.12.2007 № 11/07S за Контрактом від 22.11.2007 № 11/07S та надання Правлінням Національної акціонерної страхової компанії "ОРАНТА" дозволу Кіровоградській обласній дирекції Національної акціонерної страхової компанії "ОРАНТА" укласти із відповідачем додаткової угоди фактично є діями, що свідчать про схвалення спірного правочину з боку Національної акціонерної страхової компанії "ОРАНТА". Крім того, позивачем не доведено, що відповідачу на час укладення Договору було відомо про існування обмежень повноважень директора Кіровоградської обласної дирекції Національної акціонерної страхової компанії "ОРАНТА" щодо представництва позивача.
Саме лише перевищення повноважень органом юридичної особи не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України)
Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України).
Аналогічна правова позиція викладена в абзаці 6 п. 3.3, п. 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".
Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.
Отже, з урахуванням всіх обставин справи та в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, оскільки позовні вимоги належним чином не обґрунтовані та документально не підтверджені.
Відповідач у своєму відзиві зазначив, що позивач звернувся до суду із позовними вимогами після спливу строку позовної давності встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України, а тому є підстави для застосування наслідків вказаного пропуску.
Викладена у відзиві заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності задоволенню не підлягає, оскільки позов задоволенню не підлягає з підстав його необґрунтованості.
Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49 ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
У задоволені позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Повне рішення складено 17 вересня 2013 року.
Суддя С.В. Балац