83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
23.09.2013 Справа № 905/5621/13
Господарський суд Донецької області у складі судді Подколзіної Л.Д., при секретарі судового засідання Бевз Х.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовною заявою:Товариства з обмеженою відповідальністю «Р.Б.К. Атлантіс Груп», м.Дніпропетровськ
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Грация», м. Маріуполь Донецької області
про стягнення 21 083,29грн.
за участю уповноважених сторін:
від позивача - Пічахчі С.В. - представник по довіреності №119 від 10.04.13
від відповідача - не з'явився
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Р.Б.К. Атлантіс Груп», м.Дніпропетровськ, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грация», м. Маріуполь Донецької області заборгованості у розмірі 20 000грн. та пені у розмірі 1 083,29грн. (Усього 21 083,29грн.)
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №8 від 02.01.13р. в частині розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість.
На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копію вказаного договору, копію заявки на поставку товару, копію банківської виписки.
09 вересня 2013р. через канцелярію суду до матеріалів справи від позивача надійшов супровідний лист разом з копією квитанції про приймання вантажу 22.02.2013р.
Відповідач у судове засідання без пояснення причин не з'явився, своєї позиції по суті заявлених вимог до відома суду не довів, відзиву та доказів сплати стягуваних сум або припинення відповідних грошових зобов'язань у інший спосіб не надав, хоча повідомлявся про судовий розгляд належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження.
Обізнаність Відповідача про судовий розгляд підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень з відміткою про отримання ухвал суду.
У судовому засіданні 23.09.2013р. представник Позивача підтримав позовні вимоги, наполягаючи на вирішенні спору незалежно від відсутності Відповідача та вказуючи про відсутність будь-яких додаткових доказів на їх підтвердження.
Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин представника належним чином повідомленого Відповідача та ненадання ним певних доказів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу не перешкоджає вирішенню спору та не може вважатися підставою для відкладання розгляду справи.
Дійсно, судом було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду позиції по суті розглядуваного спору з підтверджуючими доказами (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання сторони здійснювати свої процесуальні права.
Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача та дослідивши матеріали справи і оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -
02 січня 2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Р.Б.К. Атлантіс Груп», м.Дніпропетровськ (далі по тексту-Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грация», м. Маріуполь Донецької області (далі по тексту-Покупець) був укладений договір поставки №8, згідно умов якого постачальник зобов"язався передати у власність покупця в установлений строк поліамідні ковбасні, сосисочні та сарделичні оболонки, білкові та натуральні ковбасні та сосисочні оболонки, термоусадочні пакети, харчові добавки та інгредієнти, самоклеющіюся етикетки, кліпси, петлі, які належать йому, а покупець зобов»язався прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного договору.
Найменування, кількість, асортимент, вартість поставленого товару вказуються в видаткових, товарних накладних (п.1.2 договору).
Пунктом 12.1 договору встановлений строк його дії з моменту підписання і діє до 31.12.2014р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов»язань.
У відповідності до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.
За своїм змістом та правовою природою договір поставки №8 від 02.01.13р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).
Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.
За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.
Позивач посилається на виконання своїх зобов»язань у повному обсязі, де він передав, а повноважна особа відповідача отримала товар на загальну суму 25 104,10грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що отримавши товар, відповідач здійснив його оплату лише частково в сумі 5 104,10грн., решта поставленого товару залишилася неоплаченою, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 20 000грн.
Як зазначено вище, за приписом ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.
Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Так, для всебічного та об'єктивного розгляду справи господарський суд ухвалами від 21.08.2013р., від 09.09.2013р. зобов'язав позивача надати:
· докази поставки товару відповідачу на суму 25 104,10грн. (видаткові накладні та довіреності до них, товарно - транспортні накладні);
· перерахувати пеню, відповідно до кількості днів прострочення з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ.
Також зобов'язано сторін (з ініціативи позивача) провести розширену звірку розрахунків за предметом позову з визначенням періодів нарахування заборгованості та первісних документів, на підставі яких проведена відповідна операція. Акт звірки до встановленої дати судового засідання надати суду.
У позивача при отриманні ухвал виник процесуальний обов'язок по виконанню вимог суду, які є обов'язковими до виконання в силу положень ст. 4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України.
Проте, позивачем не були представлені витребувані докази.
За приписами частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіна від 24.05.1995 №88 первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (п.п.2.1, 2.4)
Наразі, позивачем представлено у матеріали справи квитанцію про приймання вантажу 22.02.2013р. Проте, вона не приймається судом, як належний доказ поставки товару відповідачу на суму 25 104,10грн., оскільки вона свідчить про надання послуг ТОВ «Delivery-auto» позивачу, а отже ні яким чином не є первинним документом складеним відповідно до вимог вищевказаного закону між Товариством з обмеженою відповідальністю «Р.Б.К. Атлантіс Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грация». Крім того, позивачем не доведено суду, що товар згідно квитанції про приймання вантажу 22.02.2013р. був поставлений відповідачу саме за договором поставки №8 від 02.01.13р. Вказана квитанція містить посилання на зовсім інший договір- №Д-1041.
Що ж стосується посилання позивача на здійснення відповідачем часткової оплати у розмірі 5 248,33грн., суд зазначає наступне.
Як вбачається з банківської виписки перерахування грошових коштів у вказаній сумі було здійснено відповідачем згідно рахунку №234 від 24.04.2013р., який не представлений позивачем у матеріали справи. Банківська виписка не містить посилання на укладений договір, отже позивачем не доведено суду здійснення відповідачем часткової оплати саме на виконання умов договору поставки №8 від 02.01.13р.
Отже, позивачем не доведено належними засобами доказування, відповідно до вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, поставку товару відповідачу на суму 25 104,10грн., схвалення договору відповідачем шляхом здійснення останнім часткової оплати за отриманий товар.
За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі заборгованості у розмірі 20 000грн. підлягають залишенню без задоволення як необґрунтовані та недоведені належними та допустимими доказами.
Суд також вважає, що вимоги позивача по стягненню пені у розмірі 1 083,29грн. задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено суду тих обставин, на які він посилається у позовній заяві.
З огляду на вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Р.Б.К. Атлантіс Груп», м.Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грация», м.Маріуполь Донецької області про стягнення 21 083,29грн., відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
У судовому засіданні 23.09.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 27.09.2013р.
Суддя Л.Д. Подколзіна