24.09.13р. Справа № 904/5172/13
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вік Оіл Плюс", м. Запоріжжя
до Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" НААН України", с. Затишне, Криничанський район, Дніпропетровська область
про стягнення 86 025,00 грн.
Суддя Суховаров А.В.
Представники:
від позивача: Черкез Є.В., дов. від 16.05.13р.;
від відповідача: не з'явився.
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Вік Оіл Плюс" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 25.07.13р., просить стягнути з Держаного підприємства «Дослідне господарство «РУНО» НААН України» (далі - відповідач) суму 303 570, 50 грн. основного боргу, 6 721, 05 грн. пені, 1 347,35 грн. 3% річних, 303,57 грн. інфляційних, а всього суму 311 942,48 грн. заборгованості за порушення виконання зобов'язань за договором поставки нафтопродуктів №0019 від 18.03.13р.
Відповідач у судове засідання не з'явився, проте в матеріалах справи наявна заява від 19.07.13р., за змістом якої відповідач визнає позовні вимоги в повному обсязі та просить суд розглянути справу за відсутністю уповноваженого представника відповідача.
Суд вважає можливим розглянути спір за відсутності представника відповідача згідно ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -
встановив:
18.03.2013 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір поставки нафтопродуктів № 0019 (далі - Договір), у відповідності з умовами якого постачальник зобов'язується передати в погоджені строки, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах, викладених у Договорі, нафтопродукти (далі - товар), кількість та ціна яких вказується у накладних документах на товар, які оформляються на кожну партію окремо (п.1.1. Договору).
На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 312 930,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи двосторонніми видатковими накладними з підписами та відбитками печатки підприємств обох сторін та довіреностями на отримання матеріальних цінностей повноважним представником відповідача (а.с. 11-12).
Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного вище Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Стаття 265 Господарського кодексу України вказує, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України).
За умовами п.3.2 Договору покупець зобов'язується оплатити повну вартість (в розмірі 100%) товару (в тому числі відображену в рахунках-фактурах та накладних документах на товар, видаткових накладних та/або актах прийому-передачі) протягом 20 робочих днів з дати здійснення поставки товару.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд зазначає, що взяті на себе зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару відповідачем виконані частково, у зв'язку із чим у останнього виникла основна заборгованість перед позивачем в розмірі 303 570,50 грн., що підтверджується матеріалами справи.
На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості.
Положеннями ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).
Так, на підставі п.4.1 Договору, та приписів ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу за період з 09.05.13р. по 01.07.13р. суму 6 721,05 грн. пені, 1 347,35 грн. 3 % річних за цей же період, та 303,57 грн. інфляційних за період з травня по червень 2013 року, що відображається в розрахунку позивача (а.с.24).
Перевіривши здійснені позивачем нарахування розміру штрафних санкцій та 3% річних, суд зазначає, що позивачем невірно визначено дату початку періоду з якої він може проводити відповідні нарахування.
Згідно п.3.2 Договору оплата товару здійснюється протягом 20 робочих днів з дати поставки товару.
З урахуванням святкових та неробочих днів у квітні - травні 2013 року, суд зазначає наступне:
- граничним терміном оплати поставленого товару за видатковою накладною № РН-0000197 від 17.04.13р. є 23.05.13р., тому прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання почалось з 24.05.13р., і саме з цієї дати позивач має право нараховувати пеню та 3% річних за накладною № РН-0000197 від 17.04.13р.;
- граничним терміном оплати поставленого товару за видатковою накладною №РН-0000201 від 18.04.13р. є 24.05.13р., тому прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання почалось з 25.05.13р., і саме з цієї дати позивач має право нараховувати пеню та 3% річних за накладною № РН-0000201 від 18.04.13р
За викладених обставин, суд визнає нарахування пені та 3% річних обґрунтованими частково, а саме задовольняє за період з 24.05.13р. по 01.07.13р. пеню на суму 4 624,83 грн. та, за той самий період, 3% річних на суму 962,61 грн., тоді як в решті нарахувань відмовляє за безпідставністю.
Щодо інфляційних нарахувань, господарський суд зазначає наступне.
Позивачем здійснено інфляційні нарахування за період з травня 2013 року по червень 2013 року.
Відповідно до п. 2 Інформаційного листа ВГСУ «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» від 17.07.2013 р. №01-06/928/2012, індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу; при цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.
Оскільки заборгованість за поставлений товар за вищевказаними накладними виникла 24.05.13р., то індекс інфляції має рахуватись за червень 2013 року.
З огляду на те, що у червні 2013 року індекс інфляції дорівнював 100,0 вимоги щодо стягнення інфляційних нарахувань є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).
Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.
В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій.
Викладене є підставою для часткового задоволення позовних вимог.
Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплата судового збору покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України" (52363, Дніпропетровська область, Криничанський район, село Затишне; ЄДРПОУ 00846286) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вік Оіл Плюс" (69065, м.Запоріжжя, вул. Дудикіна, буд.26а, 41; ЄДРПОУ 36977514) суму 303 570,50 грн. (триста три тисячі п'ятсот сімдесят грн. 50 коп.) основного боргу, 4 624,83 грн. (чотири тисячі шістсот двадцять чотири грн. 83 коп.) пені, 962,61 грн. (дев'ятсот шістдесят дві грн. 61 коп.) 3% річних, 6 183,16 грн. (шість тисяч сто вісімдесят три грн. 16 коп.) судового збору.
В решті - відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя А.В. Суховаров
Рішення підписано - 27.09.2013р.