83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
25.09.2013 Справа № 905/5527/13
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді: Колесник Р.М.
при секретарі судового засідання Петраченко К.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовною заявою: публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Донецької філії ПАТ «Укртелеком», м.Донецьк
до відповідача: військової частини А 1402, м.Донецьк
про стягнення заборгованості у розмірі 4294,39 гривень,3%річних у розмірі 21,55 гривень та пені у розмірі 105,36гривень
Представники сторін:
Від позивача: Сьоміна Н.О.
Від відповідача: Косовець К.М.
У судовому засіданні 11.09.2013р. оголошувалась перерва до 25.09.2013р.
Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Донецької філії ПАТ «Укртелеком» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до військової частини А 1402 про стягнення заборгованості у розмірі 4294,39 гривень, 3% річних у розмірі 21,55 гривень та пені у розмірі 105,36 гривень.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем передбачених договором оренди нерухомого майна №14-907-28 від 07.02.2013р. зобов'язань зі сплати орендної плати, у зв'язку з чим у відповідача утворилась стягувана заборгованість та підстави для нарахування пені та 3% річних.
Відповідачем було надано відзив на позовну заяву, у якому визнав позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу, та просив відмовити у задоволенні позову в частині стягнення пені та 3% річних з тих підстав, що військова частина не здійснює господарську діяльність, фінансується виключно з Державного бюджету та є лише розпорядником бюджетних коштів, що унеможливило своєчасну сплату орендних платежів.
Позивач в судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в позовній заяві.
Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог в частині стягнення пені та 3% річних заперечував.
Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.
Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, вислухавши представників сторін, суд
07.02.2013р. позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) укладено договір оренди нерухомого майна товариства (технологічні приміщення) №14-907-28, за умовами п.п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування частину приміщення (далі - майно), розташовану в м. Донецьку на 2 поверсі 4-поверхового будинку №72 по вул. Артема, загальною площею 1,0 кв.м. технологічних приміщень для розміщення технологічного обладнання.
Згідно умов п. 2.1 договору передача орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін акта приймання-передачі майна (додаток №1), вказаного в п.1.1. договору. При цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна переходить до орендаря з відповідними наслідками.
Факт передачі орендованого майна орендодавцем орендарю за вказаним договором підтверджується актом приймання передачі майна від 07.02.2013р.
Орендна плата встановлюється орендодавцем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх нормативних актів і відповідно до фіксованого розміру місячної орендної плати становить 701,00 гривень з ПДВ за 1,0 кв.м. технологічних приміщень. Орендна плата за перший місяць оренди за 1,0 кв.м. всієї орендованої площі становить 701,00 гривень з ПДВ та не підлягає коригуванню на індекс інфляції протягом всього строку дії договору оренди. Сума договору на 2013 рік по орендній платі складає 8412,00 гривень, у т.ч. ПДВ - 1402,00 гривень, а за відшкодування витрат по електроенергії - 2200,00 гривень, у т.ч. ПДВ - 366,67 гривень (п.3.1. договору).
Пунктом 3.4 договору визначено, що орендар відшкодовує витрати на електроенергію у порядку, визначеному правилами користування електричною енергією, та на підставі окремого розрахунку орендодавця у термін, зазначений у п. 3.6 договору.
Орендодавець станом на останній календарний день розрахункового місяця складає акт про надані послуги, та не пізніше 17 числа місяця, наступного за розрахунковим, разом з рахунком та податковою накладною налає його орендарю. Орендар протягом двох робочих днів з дати отримання підписує та повертає орендодавцю перший примірник акта про надані послуги (п. 3.5 договору).
Орендна плата перераховується орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця не пізніше 27 числа місяця, наступного за рахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 17 числа місяця, наступного за рахунковим та надаються орендарю разом з актом про надані послуги та податковою накладною (п. 3.6 договору).
Щомісячна сума, яка підлягає оплаті, визначається у розмірі 100% орендної плати за попередній місяць та збільшується (зменшується) на суму заборгованості (переплати) за фактично надані послуги попереднього місяця, яка утворилась на 1 число розрахункового місяця (п. 3.7 договору).
Цей договір вступає в силу з дні його підписання і діє до 31.12.2013р. Сторони домовились, що умови цього договору поширюються на відносини між ними, які виникли до його укладання, а саме з 01.01.2013р., згідно п.3. ст. 631 Цивільного кодексу України (п.12.1. договору).
Рахунки на загальну суму 4294,39 гривень та докази їх надсилання наявні в матеріалах справи.
Позивачем на адресу відповідача були надіслані претензії №148108/2-120 від 05.04.2013р., №148108/2-165 від 14.05.2013р., №148108/2-234 від 05.06.2013р. із вимогою про погашення заборгованості за договором.
За таких обставин позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 4294,39 гривень, 3% річних у розмірі 21,55 гривень та пеню у розмірі 105,36 гривень.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором оренди.
Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями, Цивільним кодексом України та умовами договору оренди нерухомого майна товариства (технологічні приміщення) №14-907-28 від 07.02.2013р.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Виходячи із змісту прав та обов'язків сторін, визначених договором №14-907-28 від 07.02.2013р., його предмету, такий договір кваліфікується судом як договір найму (оренди). Як встановлено ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Отже, в контексті зазначених норм, укладений між позивачем та відповідачем договір оренди №14-907-28 від 07.02.2013р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч.ч.1,5 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України про обов'язковість договору для виконання сторонами.
Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку зі сплати орендної плати та відшкодування витрат на електроенергію.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Між тим, відповідачем грошові зобов'язання за договором виконані не були, про що він сам зазначає у відзиві на позовну заяву, внаслідок чого суд приходить до висновку, що стягувана заборгованість у розмірі 4294,39 гривень. Що утворилася за період з лютого по травень 2013 року, обґрунтовано заявлена позивачем до примусового стягнення з відповідача, тому позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 105,36 гривень.
Надаючи належну юридичну оцінку доводам позивача в цій частині суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.ст.216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 8.2 договору передбачено, що у разі наявності заборгованості по орендній платі чи іншим витратам за договором за попередній місяць станом на 27 число поточного місяця, орендарю нараховується пеня від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 28 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості.
Відповідно до приписів п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно зі ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду за наявності обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
У відзиві на позовну заяву відповідач обґрунтовував несвоєчасність здійснення оплати орендних платежів та відшкодувань витрат на електроенергію тим, що військова частина А1402 є бюджетною установою, фінансується виключно з Державного бюджету, здійснює оплату за наявності бюджетних асигнувань та за відповідними кодами економічної класифікації видатків бюджету, та не здійснює прибуткової господарської діяльності.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги доводи відповідача, суд дійшов висновку, що на підставі ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3. ст. 83 Господарського процесуального кодексу України сума пені підлягає зменшенню до 50 гривень.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 21,55 гривень, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний уплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши відповідність наданого позивачем розрахунку суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних у повному обсязі.
Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.
При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Донецької філії ПАТ «Укртелеком» до військової частини А1402 задовольнити частково.
Стягнути з військової частини А1402 (83007, м. Донецьк, вул. Стратонавтів, 7, код 07760091) на користь публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м.Київ, бул. Т.Шевченка, 18, код 21560766) в особі Донецької філії ПАТ «Укртелеком» (83001, м.Донецьк, пр. Комсомольський, 22, код 01183764) заборгованість у розмірі 4294,39 гривень, 3% річних у розмірі 21,55 гривень, пеню у розмірі 50,00 гривень, судовий збір у розмірі 1720,50 гривень.
В решті позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні 25.09.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 27.09.2013 року.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Р.М. Колесник