83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
16.09.2013 Справа № 905/5592/13
Господарський суд Донецької області у складі судді Подколзіної Л.Д., при секретарі судового засідання Бевз Х.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовною заявою:Управління освіти Донецької міської ради, м.Донецьк
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Сладкая жизнь», м. Макіївка Донецької області
про стягнення 29 992,30грн.
за участю уповноважених сторін:
від позивача - Ткаченко Я.Ф. - представник по довіреності №01/10-1749 від 16.08.13
від відповідача - не з'явився
Позивач, Управління освіти Донецької міської ради, м.Донецьк звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сладкая жизнь», м. Макіївка Донецької області суми у розмірі 29 992,30грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на проведення Донецькою об»єднанню фінансовою інспекцією перевірки фінансово-господарської діяльності Управління освіти Донецької міської ради за результатами якої було встановлено, що придбання відділом освіти новорічних подарунків згідно договорів купівлі - продажу №139 від 05.12.11р., №27/11 від 27.11.12р. здійснювалось з включенням податку на додану вартість, що призвело до приведення завищених витрат бюджетних коштів на загальну суму 29 992,30грн.
На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копії вказаних договорів, копію акту № 21-04-09/39 ревізії фінансово-господарської діяльності Управління освіти Донецької міської ради за період з 01.12.2010 року по 28.02.2013 року від 06.06.2013р., копію вимоги № 21-04-09/2346 від 17.06.2013р., копію попередження від 17.06.2013р., копії платіжних доручень, копії видаткових накладних.
30 серпня 2013р. через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 19.08.2013р., в якому заперечив проти задоволення позову та наполягає на тому, що до спірних правовідносин має бути застосовано норми Податкового кодексу України, як норми нормативно-правового акту прийнятого пізніше за часом, ніж Закон України «Про звільнення від оподаткування грошових коштів, які спрямовуються на проведення новорічно-різдвяних свят для дітей та на придбання дитячих святкових подарунків» №2117, який прийнято 30.11.2000р. За ствердженням відповідача він відповідно до вимог діючого законодавства України здійснював ведення бухгалтерського та податкового обліку операцій з продажу новорічних подарунків за укладеним з Управлінням освіти Донецької міської ради договорами.
У судовому засіданні 16.09.2013р. представник Позивача підтримав позовні вимоги, наполягаючи на вирішенні спору.
Відповідач в судове засідання без пояснення причин не з'явився, хоча повідомлявся про судовий розгляд належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження.
Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин представника належним чином повідомленого Відповідача не перешкоджає вирішенню спору та не може вважатися підставою для відкладання розгляду справи.
Вислухавши в судовому засіданні представника Позивача та дослідивши матеріали справи і оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -
05.12.2011р. та 27.11.2012р. між Управлінням освіти Донецької міської ради, м.Донецьк (далі по тексту-Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сладкая жизнь», м. Макіївка Донецької області (далі по тексту-Продавець) були укладені договори купівлі - продажу №139, №27/11, згідно умов якого Продавець зобов"язався передати у власність, а покупець зобов»язується прийняти та оплатити новорічні подарунки.
На виконання умов Договорів, у період з 09.07.2012р.-25.12.2012р. за видатковими накладними №СФ-1394819 від 05.12.2011р., №СФ-1394820 від 05.12.2011р., №27/11 від 27.11.2012р. відповідач передав, а повноважна особа позивача отримала товар, а саме: новорічні подарунки на загальну суму 179 743,60грн.
Покупець одержаний товар оплатив у повному обсязі, що підтверджується наданими платіжними дорученнями та не спростовується останнім.
Донецькою об»єднанню фінансовою інспекцією було проведено перевірку фінансово-господарської діяльності, Управління освіти Донецької міської ради за період з 01.12.2010 року по 28.02.2013 року, за результатами якої було складено акт № 21 -04-09/39 від 06.06.2013 року та 17 червня 2013 фінансовою Інспекцією винесено вимогу за № 21-04-09/2346 від 17.06.2013 року про прийняття заходів по виявлених ревізією порушень.
Відтак, в ході ревізії було встановлено, що в порушення ст.2 Закону України «Про звільнення від оподаткування грошових коштів, які спрямовуються на проведення новорічно-різдвяних свят для дітей та на придбання дитячих святкових подарунків» від 30.11.2000 року № 2117-ІІІ, проводилось придбання Управлінням освіти новорічних подарунків по завищеній ціні (до ціни подарунків включена сума податку на додану вартість). Отже, такі дії призвели до проведення завищених витрат бюджетних коштів на загальну суму 29 992,30 гривень.
За висновком, Донецької об»єднаної державної фінансової інспекції в наслідок допущеного порушення установі завдано матеріальну шкоду (збитки) на суму 29 992,30грн.
На підставі цього, позивач просить суд стягнути на його користь з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сладкая жизнь» суму у розмірі 29 992,30грн., яку кваліфікує як збитки. При цьому, посилається на ст.ст.1, 7, 193, 224, 225, 226 ГК України, ст.ст. 509, 526 ЦК України.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:
За змістом частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено, завдані ним збитки -витрати, зроблені управненою стороною, втрату або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно ст.225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила порушення установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, включається, в тому числі, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі здійснення господарської діяльності другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Розглядаючи позовні вимоги щодо стягнення збитків, суд виходить з того, що складовою збитків є наявність збитків, протиправна поведінка боржника, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками.
Таким чином, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме - наявність збитків, протиправна поведінка заподіювача збитків, причинний зв'язок між збитками та протиправною поведінкою заподіювача, вина.
Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Предметом регулювання вказаних норм закону є цивільно-правові відносини
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача, останній кваліфікує позовні вимоги як прямі збитки у розмірі 29 992,30грн.
Збитками, визнаються не усі та не будь-які витрати кредитора, а лише доцільно понесенні, необхідні в даному конкретному випадку та сорозмірні. Збитки визначаються виходячи із характеру наслідків порушення зобов»язання, а не змісту самого порушення. Наприклад при зменшенні об»єму виробництва або реалізації продукції-це неодержаний прибуток, при втраті майна-вартість втраченого майна та інше, тобто збитки-це витрати, яке несе кредитор при невиконанні боржником своїх зобов»язань.
За змістом ст.225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включається вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна.
В даному випадку мова йдеться про ті фактичні витрати, які вже зроблені особою. Це може вартість знищеної речі, інші реальні втрати, які зазнала особа у зв'язку із знищенням речі.
Проте, відшкодування суми ПДВ на загальну суму 29 992,30грн. не є прямими збитками у вигляді вартості втраченого, пошкодженого або знищеного майна, в розумінні приписів ст. 224, ст. 225 Господарського кодексу України та ст. 22 Цивільного кодексу України, що має наслідком відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Крім того, акт № 21-04-09/39 ревізії фінансово-господарської діяльності Управління освіти Донецької міської ради не є підставою, для стягнення будь-яких коштів з підприємства.
Оспорювана сума - 29 992,30грн. є сумою нарахованого ПДВ.
У даній справі оспорюється повернення ПДВ, утриманого з позивача. Порядок нарахування, сплати і повернення сум податків регулюється спеціальними нормами податкового законодавства, а спори з питань оподаткування не відносяться до компетенції господарських судів і вирішуються в порядку адміністративного судочинства.
З огляду на вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Судові витрати, покладаються на позивача відповідно до ст. 49 ГПК України.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову Управлінню освіти Донецької міської ради, м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сладкая жизнь», м. Макіївка Донецької області про стягнення 29 992,30грн., відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
У судовому засіданні 16.09.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 23.09.2013р.
Суддя Л.Д. Подколзіна