2/604/263/13
25 вересня 2013 року сел. Підволочиськ
Підволочиський районний суд Тернопільської області у складі
головуючого - судді Сидорак Г.Б.
за участю секретаря судового засідання - Теренди А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації, -
встановив:
Позивач звернулася з даним позовом вказавши, що вона є власником житлового будинку по АДРЕСА_1. Відповідач по справі прописаний у вказаному будинковолодінні, однак більше трьох років не проживає за даною адресою, не бере участі в утриманні будинку, не сплачує комунальні платежі, не вкладає коштів в ремонт будинку, не приймає участі в обробітку присадибної ділянки, що створює позивачу незручності, порушує її право власності та законні права на житло. Враховуючи наведене, та відсутність домовленості про право на користування даним житлом в подальшому, відповідно до ст.ст. 71, 72 Житлового кодексу України, ст. 405 Цивільного кодексу України позивач просить визнати відповідача таким, що втратив право на користування житловим приміщенням.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала з мотивів висловлених у ньому, будучи належним чином повідомленою про дату і час розгляду справи, в суд не з'явилася, подала заяву з проханням справу розглянути у її відсутності, просить задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення позивача, свідка, дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.
Згідно ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Як вбачається з положень ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, п. 1 ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори України» є частиною національного законодавства, а ст. 41 Конституції України та ст.ст. 321, 328, 330, 334 ЦК України, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном, право власності набувається із підстав не заборонених законом, зокрема правочинів. Добросовісний набувач набуває право власності на майно, навіть в тих випадках, коли воно відчужене особою, яка немала на це право. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні крім у випадках і в порядку, встановлених законом. Право приватної власності є непорушним.
Положення п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» №2 від 12.04.1985 року зазначають, що при розгляді спорів, що не урегульовані житловим законодавством, суд застосовує норми цивільного законодавства.
Положення ч. 2 п. 15 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» зазначають, що наявність прописки (на даний час реєстрації) сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала.
Відповідно до рішення Підволочиського районного суду від 13 вересня 2013 року у справі №2/604/393/13 за ОСОБА_1 визнано право власності в порядку спадкування першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 Тернопільської області.
Положенням ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до Будинкової книги для прописки громадян, що мешкають у будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серія НОМЕР_1, виданий Підволочиським РВ УМВСУ в Тернопільській області 22.03.2001 року прибув для постійного проживання 28.04.1980 року за вищевказаною адресою.
З актів обстеження матеріально-побутових умов поживання в господарстві гр. ОСОБА_1, жительки с. Новосілка Підволочиського району від 28 травня 2013 року, 17 червня 2013 року, 26 липня 2013 року, 16 вересня 2013 року, вбачається, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає в с. Новосілка разом з сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 та донькою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 Колишній чоловік ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 з сім'єю не проживає з січня 2010 року. В господарстві його особистих речей немає.
З рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 08 квітня 2011 року у справі №2-160/11 вбачається, що ОСОБА_2 та позивач ОСОБА_1 розірвали свій шлюб, зареєстрований 05 травня 1987 року Черченською сільською радою К-Каширського району Волинської області.
Факт відсутності відповідача ОСОБА_2 за місцем реєстрації, по АДРЕСА_1, підтверджується також наданими у судовому засіданні показами свідка ОСОБА_6, яка проживає по-сусідству із вищезазначеним домогосподарством.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
В даному випадку суд вважає, що відповідач не є членом сім'ї позивача, не проживає за вищезазначеною адресою більше одного року без поважних причин, а тому його слід визнати втратившим право на користування житловим приміщенням з цих підстав з одночасним зняттям з реєстрації за вищевказаною адресою.
На підставі наведеного, керуючись ст.1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ч. 1 ст.9 Конституції України, п. 1 ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.41 Конституції України, ч.2 п.15 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 1.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» № 2 від 12.04.1985 року, ст.72 ЖК України, 321, 328, ст.405 ЦК України, ст.ст. 10, 57, 64, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1, з одночасним зняттям з реєстрації за вказаною адресою.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Тернопільської області через Підволочиський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя