ун. № 759/11324/13-а
пр. № 2-а/759/324/13
17 вересня 2013 року Святошинський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді - Кривов»яза А.П.,
при секретарі - Чірковій М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про визнання незаконною відмову щодо перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов'язання здійснювати надалі перерахунок та виплату відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» до закінчення права на таку виплату, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з до управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про визнання незаконною відмову щодо перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов'язання здійснювати надалі перерахунок та виплату відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» до закінчення права на таку виплату.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він є суддею у відставці Апеляційного суду Київської області з 06.01.1998 року з стажем судді 24 роки. Згідно чинного на час звільнення законодавства позивачу нараховане щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 88% від його заробітної плати. Крім того, з 09.12.1998 р. по 22.04.2005 року ОСОБА_1 працював в Апараті Верховної Ради України на посаді головного наукового консультанта Відділу зв'язків з органами правосуддя , тому загальний стаж на державній службі зараховується до стажу роботи судді та становить більше 30 років.
Позивач просить задовольнити позов, посилаючись на ст. 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 року де зазначено, що виплата щомісячного грошового утримання повинна призначатись у розмірі 90% від заробітної плати працюючого судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Позивач в судовому засідання позов підтримав та просив його задовольнити, посилаючись на обставини викладені в адміністративному позові.
Представник відповідача в судовому засіданні та в своїх письмових запереченнях позов не визнала, просила в задоволенні позову відмовити, посилаючись на ту обставину, що відповідно до ч.4 ст. 138 Закону України «про судоустрій та статус суддів» правом даного перерахунку користуються лише судді Конституційного суду України.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно довідки № 04-25\51 від 03.07.2013 року, дійсно працював на посаді судді в Апеляційному суді Київської області (а.с.7).
Після виходу у відставку позивачу у відповідності до вимог ст. 43 Закону України "Про статус суддів" призначено довічне грошове утримання.
03 липня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва із заявою про перерахунок довічного утримання судді у відставці в зв'язку з набранням чинності ст. 138 Закону України "Про судоустрій та статус суддів". Листом № 1157\7п від 12 липня 2013 року управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва повідомило про відмову позивачу у перерахунку раніше призначеного довічного грошового утримання з підстав непередбачуваності такого перерахунку ч. 4 ст. 138 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
У частині першій статті 126 Основного Закону України закріплено положення, згідно з яким незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених у частині першій статті 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, до яких, зокрема, відноситься і щомісячне довічне грошове утримання.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності судів, незалежності та правової захищеності суддів.
Правові засади організації судової влади, загальний порядок забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою і статусу суддів урегульовані Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року.
Гарантії незалежності суддів закріплені, зокрема, у ч. 4 ст. 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою незалежність судді забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.
Частиною 1 статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судді, який вийшов у відставку, при досягненні пенсійного віку виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу", або за його вибором, щомісячне довічне грошове утримання.
Згідно з ч. 3 ст. 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання, збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Відповідно до ст. 129 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь, роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.
Таким чином, розмір довічного грошового утримання безпосередньо пов'язаний із розміром заробітної плати суддів відповідних судів.
Як зазначив Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011, щомісячне довічне грошове утримання судді є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу. Правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання працюючого судді є однаковою, а самі ці поняття - однорідними та взаємопов'язаними. Щомісячне грошове утримання судді, який, маючи право на відставку, продовжує працювати на посаді судді, встановлюється у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків щодо здійснення незалежного, неупередженого та справедливого правосуддя, а щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці є належним утриманням цього судді після припинення виконання ним своїх професійних обов'язків та особливою формою його соціального забезпечення.
Враховуючи пріоритетність законів на підзаконними актами, необхідно зазначити, що Законом України "Про судоустрій і статус суддів" прямо передбачено проведення перерахунку довічного грошового утримання суддям у відставці.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, а статтею 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру довічного грошового утримання позивача як судді у відставці застосуванню підлягають положення ст. 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
У свою чергу, норми статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" безпосередньо пов'язують виплату довічного грошового утримання судді у відставці з грошовим утриманням судді, який працює на посаді, яку займав позивач до виходу у відставку, що зумовлює проведення перерахунку довічного грошового, утримання судді у відставці при зміні розміру суддівської винагороди працюючого судді.
Щодо тверджень відповідача про те, що Законом України "Про судоустрій і статус суддів" проведення перерахунку довічного грошового утримання судді передбачено виключно для суддів Конституційного Суду України, судом не беруться до уваги, з огляду на таке.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів. Єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України.
Як встановлено положеннями ч. 4 ст. 17 вказаного Закону, єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується, зокрема: єдиними засадами організації та діяльності судів; єдиним статусом суддів; єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності судів; фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України.
Статтею 51 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі. Судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судів загальної юрисдикції чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді.
Згідно ч. 5 ст. 109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" за суддею, звільненим за його заявою, про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.
Враховуючи викладене, суд вважає, що судді, що працюють або працювали у системі судів загальної юрисдикції, не повинні ставитись у менш вигідне становище в питаннях пенсійного забезпечення, а саме нарахування та виплати довічного грошового утримання судді у відставці, порівняно із суддями Конституційного Суду України.
У відповідності до ст. 6.4. Європейської хартії про статус суддів суддя, що досяг встановленого законом віку для виходу у відставку з суддівської посади, яку займав протягом певного часу, повинен отримувати пенсію по виходу у відставку, рівень якої повинен бути як можна ближче до рівня останньої заробітної плати в якості судді.
Ст. 5 КАС України передбачає здійснення судочинства відповідно як до Законів України, так і міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
За змістом ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується, зокрема, вирішенням питань внутрішньої діяльності судів органами суддівського самоврядування.
Згідно п. 6 рішення Ради Суддів України № 18 від 23 березня 2012 року за результатами розгляду звернень суддів у відставці щодо їх права на перерахунок довічного грошового утримання, вважати наявним у них такого права відповідно до частини 3 статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". При цьому слід запровадити порядок на рівні Державної судової адміністрації України та Пенсійного фонду України, за яким під грошовим утриманням судді, який працює на відповідній посаді, слід вважати єдиний рівень по державі для суддів відповідної інстанції.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність у позивача права на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі, встановленому ст. 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як встановлено судом, відповідачем не доведено правомірності прийнятого рішення про відмову у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 згідно зі ст. 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 8, 19 Конституції України, ст.ст. 129,138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» , ст..ст.2, 11, 86, 99, 100, 183-2, 254, 256 КАС України, суд, -
Визнати незаконною відмову Управління пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва щодо перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1.
Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва здійснити перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 в розмірі 90 % від заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді у Апеляційному суді Київської області у даний час, без обмеження граничного розміру з 03 червня 2013 року до закінчення права на таку виплату.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення.
Суддя: