Справа № 11кп/791/251/13 Головуючий у 1-й інстанції Коваленко А.В.
Категорія: 391 КК України Доповідач Непомняща Н.О.
17 вересня 2013 року м. Херсон
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Херсонської області у складі :
головуючого судді: Непомнящої Н.О.
суддів Жили І.Е., Палькової В.М.
при секретарі: Березовському С.В.
за участю прокурора: Коломійця В.С.
захисника обвинуваченого: адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_1 на вирок Білозерського районного суду Херсонської області від 25 червня 2013 року щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Істра Московської області Російської Федерації, громадянина України, неодруженого, освіта базова загальна середня, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого 21.05.2010 року Євпаторійським міським судом АР Крим за ст.ст. 186 ч.2, 122 ч. 1 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі, -
Цим вироком, ОСОБА_2 засуджено за ст. 391 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Євпаторійського міського суду АР Крим від 21.05.2010 року і остаточно призначено покарання за сукупністю вироків 2 роки 6 місяців позбавленні волі. Початок строку відбування покарання обчислювати з 25.06.2013 року.
Вказаним вироком ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за те, що він, відбуваючи покарання за вироком від 21.05.2010 року Євпаторійського міського суду АР Крим за ст. 186 ч. 2, ст. 122 ч. 1, ст. 70 КК України у виді п'яти років шести місяців позбавлення волі у Дар'ївській виправній колонії № 10 УДПтС України в Херсонській області (далі по тексту ДВК № 10), на шлях виправлення не став, за час відбування покарання в ДВК №10 систематично порушував вимоги режиму відбування покарання, за що 30 разів був притягнутий до дисциплінарної відповідальності та один раз поміщений до приміщення камерного типу на три місяці (19.04.2012 року), на листопад 2012 року, будучи включеним у графік залучення засуджених до робіт по благоустрою місць позбавлення волі та згідно графіку маючи виконувати роботи по благоустрою місця позбавлення волі 06, 07, 08 листопада 2012 року, будучи забезпеченим необхідним інвентарем, згідно медичного висновку будучи здоровим, спроможним виконувати покладені на нього обов'язки, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, бажаючи їх настання, незважаючи на неодноразові вимоги та попередження з боку адміністрації установи, відмовився від виконання робіт, чим здійснив злісну непокору законним вимогам адміністрації виправної установи в особі начальника ДПК ОСОБА_3
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати та закрити провадження у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу злочину або суттєво пом'якшити міру покарання засудженому. В обґрунтування своїх доводів посилається на те, що ОСОБА_2 відмовився від виконання робіт, оскільки ця вимога була звернута до нього з приниженням його честі та гідності, з погрозами з боку працівників ДВК №10 застосувати відеофіксування цього процесу та подальшої його демонстрації іншим особам, які відбувають покарання у зазначеній установі з метою приниження його особистості перед ними, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 , яким суд не дав належної оцінки. Оскільки бездіяльність засудженого викликана незаконним примусом з боку адміністрації установи, вона в силу ст. 40 КК України не може бути визнана злочином.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника обвинуваченого, який підтримав апеляційну скаргу, просив вирок скасувати, провадження закрити, прокурора, який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок суду - без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, заслухавши сторони в судових дебатах, під час яких вони залишилися на попередніх позиціях, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 391 КК України суд зробив на підставі доказів, досліджених та оцінених ним із дотриманням вимог чинного кримінального процесуального законодавства, про що у вироку навів докладні мотиви згідно зі ст. 374 КПК України.
При перевірці матеріалів провадження колегією суддів, встановлено, що ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину, передбаченому ст. 391 КК України не визнавав. Не оспорюючи факт своєї відмови від виконання робіт по благоустрою ДВК № 10, 06, 07, 08 листопада 2012 року, наполягав на відсутності в своїх діях складу злочину через незаконний примус з боку адміністрації установи та погрози принизити його честь та гідність перед іншими ув'язненими.
Суд першої інстанції ретельно перевірив вказані доводи і дійшов обґрунтованого висновку про їх безпідставність, з яким погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Так, під злісною непокорою вимогам адміністрації виправної установи слід розуміти відкриту, демонстративну та виражену у зухвалій формі відмову засудженого від виконання наполегливих, неодноразово висловлених законодавчих вимог або розпоряджень представника адміністрації, який на підставі свого службового становища має право висувати такі вимоги та віддавати розпорядження, а засуджений зобов'язаний і має можливість їх виконати. Така непокора може виявитися в неодноразовій відмові від роботи без поважних причин, невиконанні вимог про припинення порушень режиму відбування покарання або правил внутрішнього розпорядку, у демонстративних та зухвалих заявах і обіцянках продовжити допускати порушення тощо.
Матеріалами кримінального провадження підтверджено, що ОСОБА_2 з 22.12.2009 року відбуває покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців за вироком Євпаторійського міського суду АР Крим від 21.05.2010 року (а.п. 32-35).
За час відбування покарання у ДВК № 10 з 03.12.2010 року ОСОБА_2 переводився до дільниці посиленого контролю, де допустив 17 стягнень за порушення порядку відбування покарання, у відділенні СПС № 5 систематично допускав порушення режиму утримання, за що притягався до дисциплінарної відповідальності, що підтверджується характеристикою начальника ДВК № 10 та довідкою кримінально-виконавчої установи (а.п. 33, 62).
Відповідно до постанови начальника ДВК № 10 Гусарєва О.Ю. від 17.04.2012 року ОСОБА_2 за порушення режиму утримання був поміщений в приміщення камерного типу строком на 3 місяці (а.п. 54).
Відповідно до графіку дільниці посиленого контролю ДВК № 10 на листопад 2012 року ОСОБА_2 був включений у графік залучення засуджених до робіт по благоустрою місць позбавлення волі та мав виконувати роботи по благоустрою території кримінально-виконавчої установи 06, 07, 08 листопада 2012 року (а.п.63).
Медичними довідками від 06., 07., 08.11.2012 року підтверджено, що ОСОБА_2 був здоровим та працездатним (а.п.65, 67,68)
Свідок ОСОБА_6 показав в суді першої інстанції, що безпосередньо оглядав ОСОБА_2 06., 07., 08.11.2012 року і пересвідчився в тому, що ОСОБА_2 за станом здоров'я спроможний виконувати роботи по прибиранню території.
Актами працівників ДВК № 10 від 06.11.- 08.11.2012 року підтверджено, що ОСОБА_2 в категоричній формі відмовився приступати до виконання робіт по прибиранню території ДВК, від надання письмових пояснень про причини відмови, відмовився (а.п. 64, 66,69)
Доводи апеляційної скарги захисника про поважні причини відмови засудженого від виконання робіт внаслідок протиправної поведінки працівників установи, колегія суддів визнає безпідставними, оскільки жодними належними та допустимими засобами доказування, ці доводи не підтверджуються.
Так, відповідно до звукозапису судового засідання від 18.03.2013 року свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 показали, що жодних погроз до ОСОБА_2 не застосовували, його честь та гідність не принижали, ОСОБА_2 за час відбування покарання зарекомендував себе з негативного боку, неодноразово порушував правила відбування покарання, за що притягався до дисциплінарної відповідальності, від робіт 06.,07., 08.11.2012 року в категоричній формі відмовився, пояснюючи свою позицію тим, що його авторитет серед ув'язнених не дозволяє йому виконувати вказані види робіт, від надання письмових пояснень про причини відмови, також відмовився.
При цьому, свідки не заперечували самого факту наявності в установі стаціонарних відеокамер для спостереження за ув'язненнями, однак в суді спростували показання обвинуваченого про погрози застосування та демонстрації відео зйомки процесу прибирання, тому доводи апеляційної скарги про підтвердження вказаними свідками показань обвинуваченого в цій частині колегія суддів визнає безпідставними.
Виходячи з наведеного, ОСОБА_2 допустив злісну непокору вимогам адміністрації виправної установи, оскільки він відкрито, демонстративно та безпричинно відмовився від виконання неодноразово висловлених розпоряджень представника адміністрації про виконання робіт по благоустрою, який на підставі свого службового становища мав право висувати такі вимоги та віддавати розпорядження, а засуджений був зобов'язаний і мав можливість їх виконати.
Таким чином, дії ОСОБА_2 за ст. 391 КК України як злісна непокора законним вимогам адміністрації установи виконання покарань особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, якщо ця особа за порушення вимог режиму відбування покарань була піддана протягом року стягненню у виді переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери) кваліфіковані правильно.
При призначенні обвинуваченому покарання, суд першої інстанції врахував тяжкість вчиненого злочину, особу винного, який характеризується негативно, відсутність обставин, що пом'якшують покарання, наявність рецидиву злочину як обставини, що його обтяжує і дійшов правильного висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання в межах санкції інкримінованої йому статті у виді позбавлення волі за сукупністю вироків.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставами для зміни або скасування судового рішення не встановлено.
З огляду на наведене, підстав для зміни або скасування вироку колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 404, 407, 419КПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Білозерського районного суду Херсонської області від 25 червня 2013 року щодо ОСОБА_2 - без змін.
Судді: (три підписи)
З оригіналом згідно.
Головуючий: Н.О. Непомняща