Номер провадження №22-ц/791/2699/2013 Головуючий в І інстанції Гуцалюк О.В.
Категорія 27 Доповідач: Фурман Т.Г.
2013 року серпня місяця 27 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого:Пузанової Л.В.
Суддів:Фурман Т.Г.
Чиркової К.Г.
При секретарі:Биковій Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 27 червня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про стягнення боргу,
У січні 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду із вище вказаним позовом, зазнаючи, що в період з 2009 року по березень 2010 року ОСОБА_5 взяла у неї в борг, для особистих цілей і на розвиток своєї підприємницької діяльності грошові кошти на умовах повернення основної суми боргу та із зобов'язанням сплати відсотки за користування грошовими коштами, про що були складені розписки.
Посилаючись на те, що зобов'язання щодо повернення грошових коштів відповідачка не виконала і повертати позичені грошові кошти відмовляється, позивачка, уточнивши позовні вимоги, просила суд стягнути з ОСОБА_5 грошові кошти за борговими розписками, відсотки за користування грошовими коштами, втрачену вигоду, відшкодувати моральну шкоду та судові витрати.
Рішенням Комсомольського районного суду від 27 червня 2013 року позов задоволено частково.
Ухвалено: стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 142621,5 грн. за борговими зобов'язаннями від: 19.08.2009 року; 01.03.2010року; 25.12.2009 року; 14.03.2010 року; 18.02.2010року.
За борговими зобов'язаннями від 15.08.2009 року та 15.09.2009 року у задоволені вимог відмовити за пропуском строку позовної давності.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 2000 грн.
Стягнути з ОСОБА_5 1446,22 грн. на користь ОСОБА_6 в рахунок понесених останньою судових витрат, пропорційно до задоволених вимог.
Повернути ОСОБА_6 684,37 грн., сплаченого нею надлишку в якості судового збору, з урахуванням пропорційності задоволених вимог.
В іншій частині вимог - відмовити за необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на незаконність рішення суду, ухваленого з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині стягнення з неї на користь ОСОБА_6 процентів по розписці від 19.08.2009 року в сумі 38632, 66 грн., по розписці від 25.12.2009 року в сумі 57071, 84 грн., а також по розпискам від 14.03.2010 року в сумі 1800 грн. та від 18.02.2010 року в сумі 9600 грн. скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким в позові в цій частині відмовити, в решті частини рішення суду залишити без змін.
Письмові заперечення на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходили.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Рішення суду в частині стягнення з відповідачки на користь позивачки основного боргу за договорами позики в сумі 35517 грн., частково моральної шкоди та судових витрат, а також відмови позивачці у задоволенні її вимог про стягнення грошових коштів за борговими зобов'язаннями від 15.08.2009 р.,15.09.2009 р. у зв'язку із застосуванням позовної давності та відмови у відшкодуванні втраченої вигоди сторонами не оскаржується, а тому його законність та обґрунтованість в цій частині відповідно до вимог ст.. 303 ЦПК України в апеляційному порядку не перевіряється.
Судом встановлено і це вбачається із матеріалів справи, що 19.08.2009 року ОСОБА_5 отримала у борг від ОСОБА_6 16700,00 грн., що на момент отримання займу еквівалентно 2000 дол. США, строком на три місяці із кінцевим терміном повернення 19.11.2009 року і сплатою 835 грн. відсотків за користування коштами, що складає 100 доларів США щомісячно. За взаємною згодою сторін термін повернення коштів за вказаною розпискою продовжувався двічі, на тих же умовах зі збільшенням суми основної заборгованості, що зазначено в розписці додатковими записами від 19.09.2009 року та 18.02.2010 року.
25.12.2009 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено договір займу на суму 13567 грн., що на момент укладення договору займу було еквівалентно 1195 Євро строком користування на один місяць до 25.01.2010 року і сплатою відсотків за користування у розмірі 10% щомісячно. З умовою можливого продовження терміну повернення коштів до 24.02.2010 року і сумою щомісячного платежу, який становить 10% від основної суми боргу, але не менше ніж 119,5 Євро на момент сплати відсотків.
За розпискою від 18.02.2010 року ОСОБА_5 винна ОСОБА_6 грошові кошти у розмірі по 2400,00 грн. за січень та лютий, (всього 4800,0грн.). За взаємною згодою 15.03.2010 року сторони визнали суму займу збільшеною на 4800,00 грн. і продовжили строк повернення боргу до 17.04.2010 року, про що склали відповідну розписку. Загальна сума боргу за розпискою складає 9600,0грн.
Відповідно до розписки від 14.03.2010 року відповідачка зобов'язалася повернути борг по нарахованим відсоткам за період з 15.01.2010 року по 15.04.2010 року у сумі 1800,00 грн.
За вищевказаними розписками відповідач не заперечувала, що підписи в розписках ставила особисто, тим самим погоджувалась на умови визначені у них та розміри встановлених відсотків, сум позик і строків їх виконання.
Стаття 1046 ЦК України передбачає, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Договір позики вважається безпроцентним, якщо: 1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін; 2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.
Відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Враховуючи, що за умовами укладених договорів позики сторони визначили розмір і порядок одержання позикодавцем від позичальника процентів за користування грошовими коштами і зазначені умови у встановленому законом порядку недійсним не визнані, та зважаючи на те, що положення Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" до спірних правовідносин не може бути застосований, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано, відповідно до положень ст. 1048 ЦК України прийшов до висновку про стягнення з відповідачки процентів за укладеними договорами позики, розмір яких позичальником не оспорений.
Висновки суду в оскарженій частині підтверджені належними, дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав оцінку відповідно до ЦПК України та відповідають нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують і не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленого в справі рішення, а тому підлягають відхиленню.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в оскарженій частині ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування в цій частині та ухвалення нового судового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 303,307, 308 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 27 червня 2013 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: