Справа № 647/2967/13-ц
№ провадження 2/647/963/2013
19.09.2013 року Бериславський районний суд Херсонської області
у складі: головуючого судді Миргород В.С.
при секретарі Бондарчук А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бериславі Херсонської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2; третя особа: Бериславський районний сектор Управління державної міграційної служби про усунення перешкод в користуванні будинком шляхом виселення, суд -
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні будинком шляхом виселення, посилаючись на те, що їй на праві приватної спільної сумісної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1. В даному будинку з 25.03.1998 року проживає ОСОБА_2 Відповідач постійно порушує правила співжиття, влаштовує сварки, проявляє до позивачки неповагу, робить неможливим проживання в одному будинку. За даним фактом вона звернулася до Бериславського РВ УМВС, де їй було рекомендовано звернутися до суду з скаргою приватного обвинувачення. Просить винести рішення, яким усунути їй перешкоди в користуванні житловим будинком АДРЕСА_1, шляхом виселення відповідача без надання іншого жилого приміщення.
В судовому засіданні позивач наполягала на задоволенні позовних вимог, з підстав, зазначених у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, суду пояснив, що з 1998 року зареєстрований та постійно до даного часу проживає за адресою: АДРЕСА_1. Ніяких перешкод у співжитті ОСОБА_1 він не створював. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, був повідомлений завчасно та належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи у відсутність їх представника.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника третьої особи.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали, справи вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Згідно свідоцтва про право власності на житло ОСОБА_1 належить на праві спільної сумісної власності житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 67,0 кв.м. (а.с.4).
Згідно будинкової книги за адресою АДРЕСА_1 зареєстрований з 25.03.1998 року ОСОБА_2 (а.с. 6).
Відповідно до ст. 41 Конституції України та ч.1 ст. 319 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
З будинкової книги вбачається, що з 1998 року до теперішнього часу у будинку АДРЕСА_1 зареєстрований ОСОБА_2
Статтею 157 ЖК України передбачено, що членів сім'ї власника жилого будинку може бути виселено у випадках, передбачених ч.1 ст. 116 ЖК України.
Відповідно ч.1 ст. 116 ЖК України якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Таким чином законом передбачено випадки в яких можливо виселення винної особи з жилого приміщення.
Обставиною на яку посилається позивач, як підставу для виселення відповідача, є систематичне порушення правил співжиття, постійні сварки, неповага до неї.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 постійно проживає у спірному будинку з 1998 року та нікуди не виїжджав, не був відсутній за місцем проживання більш одного року, а позивачка не надала суду належних та допустимих доказів у розумінні ст..116 ЖК України систематичного порушення правил соціалістичного співжиття та роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними.
Позивачка зверталася до Бериславського РВ УМВС з письмовою заявою. Відповідно заяви ОСОБА_1 була проведена перевірка та їй рекомендовано звернутися до суду зі скаргою приватного обвинувачення. Тобто позивачкою не наведено підстав передбачених ч.1 ст.116 ЖК України для виселення відповідача зі спірного будинку, а тому у задоволенні позовних вимог щодо виселення належить відмовити.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Суд враховуючи, що позивачкою не доведено факт систематичного порушення правил співжиття, тому не має підстав для виселення та зняття з реєстрації, і в задоволенні позову необхідно відмовити.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, ст. 319 ЦК України, ст.ст. 116, 157 ЖК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 73, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2; третя особа: Бериславський районний сектор Управління державної міграційної служби про усунення перешкод в користуванні будинком шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення з житлового будинку АДРЕСА_1 - відмовити за його необґрунтованістю.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через Бериславський районний суд. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя В. С. Миргород