01 квітня 2009 р.
№ 37/409-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Кривди Д.С.,
суддів:
Жаботиної Г.В.,
Уліцького А.М.
розглянувши касаційну скаргу
Селянського (фермерського) господарства "Альфа"
на постанову
від 23.12.08 Харківського апеляційного господарського суду
та на ухвалу
від 24.10.08
господарського суду
Харківської області
за скаргою на дії
Відділу державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції Харківської області
у справі
№37/409-03
за позовом
Селянського (фермерського) господарства "Альфа"
до
Приватного сільськогосподарського підприємства "Горизонт"
про
стягнення 325337,25 грн.
за участю представників сторін
від позивача:
Дернова Н.В., дов.
від відповідача:
у засідання не прибули
від ВДВС:
у засідання не прибули
Рішенням від 06.11.03 господарського суду Харківської області, яке залишено без змін постановою від 21.06.04 Харківського апеляційного господарського суду, задоволено позовні вимоги Селянського (фермерського) господарства "Альфа": стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства "Горизонт" 350337,25 грн. матеріальної шкоди, 85 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, стягнуто з відповідача на користь державного бюджету України 1615 грн. державного мита, а також зобов'язано відповідача звільнити земельну ділянку поля №1 і №2 польової сівозміни та поля №2 ґрунтозахисної сівозміни колишнього КСП "Перемога" загальною площею 199,9 га.
Додатковим рішенням господарського суду Харківської області від 12.11.03 стягнуто з відповідача на користь позивача 63000 грн. матеріальної шкоди, яка виникла внаслідок виплати позивачем орендної плати за договорами оренди земельних паїв, 7003,35 грн. матеріальної шкоди, яка виникла у зв'язку з оплатою послуг з глибокої оранки, та 4109,94 грн. матеріальної шкоди, яка виникла у зв'язку зі сплатою позивачем земельного податку.
На виконання вказаних рішень видано відповідні накази від 21.11.03 та 27.11.03.
Ухвалою від 16.08.04 господарського суду Харківської області залишено без розгляду заяву Відділу державної виконавчої служби Залочівського районного управління юстиції (далі -ВДВС) щодо затвердження укладеної між сторонами в справі мирової угоди.
Ухвалою від 23.07.08 господарського суду Харківської області задоволено частково скаргу відповідача на дії ВДВС: скасовано постанови ВДВС про відкриття виконавчого провадження зі стягнення з ПСП "Горизонт" на користь СФГ "Альфа" боргу в сумі 25000 грн. та боргу в сумі 20000 грн., а також зобов'язано ВДВС припинити виконавче провадження зі стягнення вказаних сум.
Відповідач повторно звернувся зі скаргою на дії ВДВС, заявивши вимоги про визнання незаконними: дій ВДВС щодо відкриття виконавчого провадження у справі №37/409-03 про стягнення з ПСП "Горизонт" на користь СФГ "Альфа" матеріальної шкоди в розмірі 63000 грн., матеріальної шкоди в розмірі 7003,35 грн. та матеріальної шкоди в розмірі 4109,94 грн.; а також матеріальної шкоди в розмірі 350337,25 грн., державного мита 85 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу в розмірі 118 грн.
Скарга мотивована порушенням ВДВС вимог ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження" з огляду на обставини закінчення строку пред'явлення для примусового виконання відповідних наказів.
ВДВС проти вказаної скарги заперечив, посилаючись на обставини пред'явлення відповідних наказів до виконання 21.12.07, тобто в межах передбаченого законом строку.
Ухвалою від 24.10.08 господарський суд Харківської області (колегія суддів у складі: Хотенець П.В. -головуючий, Бринцев О.В., Прохоров С.А.) скаргу відповідача задовольнив, скасувавши постанови ВДВС від 14.08.08 у справі №37/409-03 та зобов'язавши ВДВС припинити відповідні виконавчі провадження.
Ухвала мотивована тим, що при розгляді попередньої скарги судом встановлено обставини щодо непред'явлення у грудні 2007 року для примусового виконання наказів від 21.11.03 та від 27.11.03 про стягнення відповідних сум, а відтак пред'явлення їх до виконання здійснено лише 14.08.08, тобто з порушенням строку.
Постановою від 23.12.08 Харківський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Токар М.В. -головуючий, Івакіна В.О., Фоміна В.О.) вказану ухвалу залишив без змін, погодившись з висновками суду першої інстанції.
Ухвалою від 18.03.09 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій заявлено вимоги про скасування вказаних ухвали і постанови судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що при винесенні ухвали від 23.07.08 господарським судом Харківської області не досліджувались обставини щодо пред'явлення для примусового виконання в грудні 2007 року наказів №37/409-03 від 21.11.03 і від 27.11.03. Також касатор посилається на поверхневе дослідження судами заяв позивача від 21.12.07 про примусове виконання судових рішень у справі №37/409-03, його пояснень від 08.05.08, а також листів ВДВС від 30.10.08 №03-22/4682 та від 04.11.08 №03-22/4763.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на виконання рішення від 06.11.03 і додаткового рішення від 12.11.03 у даній справі господарським судом Харківської області видано накази, відповідно: від 21.11.03 про стягнення з відповідача на користь позивача 350337,25 грн. матеріальної шкоди, 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу та від 27.11.03 про стягнення 74113,29 грн. матеріальної шкоди.
Згідно з постановами від 30.12.04 ВДВС позивачеві повернуто накази господарського суду Харківської області №37/409-03 від 21.11.03 та 27.11.03 у зв'язку з відсутністю в боржника коштів та майна, на яке можна звернути стягнення.
Зважаючи на такі обставини, за висновком судів, у відповідності з вимогами ст.ст. 21, 22 Закону України "Про виконавче провадження" строк пред'явлення вищевказаних наказів встановлений до 30.12.07.
Разом з тим, 24.12.07 державним виконавцем ВДВС винесено дві постанови про відкриття виконавчого провадження на підставі наказів господарського суду Харківської області №37/409-03 від 21.11.07 та від 27.11.07 про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в розмірі, відповідно, 20000 грн. та 25000 грн.
Ухвалою від 23.07.08 господарського суду Харківської області постанови ВДВС від 24.12.07 скасовані. Підставою для скасування цих постанов ВДВС судом визначено обставини пред'явлення до виконання позивачем виконавчих документів (наказів від 21.11.07 та від 27.11.07 про стягнення боргу в розмірі 20000 грн. та 25000 грн.), які фактично господарським судом Харківської області у справі №37/409-03 не видавались.
На виконання вказаної ухвали ВДВС прийняті постанови від 04.08.08 про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з фактичним повним виконанням рішення згідно з виконавчим документом. Ці постанови сторонами не оскаржені. Наслідки завершення виконавчого провадження визначені ст. 38 Закону України "Про виконавче провадження".
Проте 14.08.08 державний виконавець ВДВС прийняв постанови про відкриття виконавчого провадження про стягнення з відповідача на користь позивача: 350337,25 грн. матеріальної шкоди, 85 грн. держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та стягнення матеріальної шкоди в розмірі 63000 грн., 7003,35 грн. та 4109,94 грн. Підставою для відкриття виконавчого провадження в постановах визначено накази від 21.11.03 і 27.11.03, що набрали законної сили, відповідно, 17.11.03 і 24.11.03 та подані 14.08.08.
Відповідач оскаржив вказані постанови ВДВС, посилаючись на неправомірність відкриття виконавчого провадження після закінчення встановленого законом строку для пред'явлення відповідних наказів до виконання.
Задовольняючи скаргу відповідача, суди виходили з встановлення обставин пред'явлення позивачем до виконання виданих господарським судом Харківської області наказів №37/409-03 від 21.11.03 про стягнення 350337,25 грн. матеріальної шкоди, 85 грн. держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та від 27.11.03 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 63000 грн., 7003,35 грн. та 4109,94 грн. лише 14.08.08, тобто з пропуском встановленого законом строку, а доказів щодо переривання такого строку або його поновлення позивачем не надано.
При цьому суди відхилили доводи позивача та ВДВС стосовно пред'явлення до виконання зазначених наказів від 21.11.03 і від 27.11.03 при зверненні позивача 21.12.07 та знаходження їх у ВДВС.
При дослідженні вказаних обставин суд першої інстанції застосував вимоги ст. 35 ГПК України до обставин, встановлених господарським судом Харківської області при розгляді попередньої скарги та винесенні ухвали від 23.07.08, щодо пред'явлення позивачем до виконання 21.12.07 наказів від 21.11.07 та від 27.11.07 про стягнення боргу в розмірі 20000 грн. та 25000 грн., які фактично господарським судом Харківської області у справі №37/409-03 не видавались.
Погодившись з висновками суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції також дослідив надані позивачем і ВДВС докази та з'ясував, що в оскаржуваних постановах ВДВС вказано про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчих документів поданих саме 14.08.08. Також суд зазначив, що ці відомості не співпадають за наданими начальником ВДВС поясненнями та поданими позивачем заявами вих. №07/08-1 від 07.08.08 і №07/08-2 від 07.08.08.
Одночасно суд апеляційної інстанції зауважив, що всупереч вимогам п.п. 3.1, 3.2 Інструкції з діловодства в органах виконавчої служби, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 05.07.99 №470/7, на наданих позивачем в якості доказів заявах від 07.08.08 та від 21.12.07 відсутній номер вхідної кореспонденції.
З огляду на викладене є безпідставними доводи касатора щодо неналежного дослідження судом вказаних листів від 21.12.07, його пояснень та листів ВДВС, оскільки вказані докази досліджені судом апеляційної інстанції при розгляді справи із наданням відповідної правової оцінки, а касаційна інстанція згідно з вимогами ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, додатково перевіряти докази.
Разом з тим, звертаючись з касаційною скаргою позивач не доводить подання ним певних доказів, які не були досліджені судами, щодо подання ним 21.12.07 саме виданих господарським судом Харківської області наказів №37/409-03 від 21.11.03 про стягнення 350337,25 грн. матеріальної шкоди, 85 грн. держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та від 27.11.03 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 63000 грн., 7003,35 грн. та 4109,94 грн., зокрема журнал реєстрації вхідної кореспонденції ВДВС. Також касатор не доводить, що саме ці відомості вказані у наданих ним листах від 21.12.07, у тому числі стосовно наявності додатків до листів.
Зважаючи на встановлення судами обставин, які свідчать про порушення ВДВС при прийнятті оскаржуваних постанов вимог чинного законодавства, зокрема ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження", слід погодитись з висновком судів про задоволення скарги відповідача.
Отже, судова колегія не вбачає підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 107, 108, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.12.08 у справі №37/409-03 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький