79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
31.03.09 Справа № 1/26
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Краєвської М.В.
суддів: Мурської Х.В.
Орищин Г.В.
розглянувши апеляційну скаргу ПП “Аптечний склад “Біосет» від 23.02.2009 р. без номера
на рішення Господарського суду Львівської області від 10.02.2009 р.
у справі № 1/26
за позовом ТзОВ “Юніфарма», м.Київ
до ПП “Аптечний склад “Біосет», м.Львів
про стягнення 96 179, 05 грн., в т.ч. 89 586, 21 грн. основного боргу, 3 767, 75 грн. пені, 2825, 09 грн. інфляційних втрат, за поставлений товар (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, а.с.64-66)
За участю представників сторін:
від позивача -Барсученко О.В. (представник, довіреність від 05.01.2009 р. без номера в матеріалах справи);
від відповідача -Марусич О.Р. (представник, довіреність від 26.01.2009 р. без номера в матеріалах справи, а.с.63)
Представникам сторін роз»яснено їх права й обов»язки, передбачені ст.22 ГПК України.
Оскільки жодна зі сторін не заявляла клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, то протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст.81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Розпорядженням голови суду від 31.03.2009 р. проведено зміни в складі колегії суддів (знаходиться в матеріалах справи).
Заяв про відвід суддів не поступало.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.02.2009 р. у справі № 1/26 (суддя Гулик Г.С.) позов задоволено за обгрунтованістю.
Відповідач з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, з підстав порушення норм процесуального права.
Вимоги апеляційної скарги базуються в основному на тому, що справу розглянуто господарським судом за його відсутністю, чим порушено вимоги ст.22 ГПК України; суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги його клопотання про відкладення розгляду справи.
У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення з підстав, викладених у ньому.
Як встановлено судом першої інстанції, 26 березня 2008 року між ТзОВ “Юніфарма» (постачальник за договором, позивач у справі) і ПП “Аптечний склад “Біосет» (покупець за договором, відповідач у справі) був укладений договір поставки № 60/к-п-30, за яким постачальник зобов»язався передати покупцю у власність товар у строки, визначені договором, а останній в свою чергу прийняти товар та оплатити його вартість за цінами, в строки та на умовах, які передбачені даним договором (а.с.8-9).
На виконання умов договору на підставі наявних у матеріалах справи видаткових накладних на отримання товару (а.с.12-17, 20-38, 41-43) позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 95 177, 51 грн.
Згідно з п.6.1 договору покупець зобов»язаний оплатити вартість поставленого товару протягом 30 календарних днів з дати його поставки. Кінцева дата розрахунків зазначається в накладній на відпуск товару.
Покупець за отриманий товар провів лише часткову оплату в сумі 5 567, 02 грн. на підставі накладної № 8080116 від 24.09.2008 р. (а.с.56).
У зв»язку з підписанням між сторонами акту звіряння взаєморозрахунків (а.с.69-70), згідно з яким розмір основного боргу становить 89 586, 21 грн., що на 24, 28 грн. менше від суми боргу, зазначеної в позовній заяві (89 610, 49 грн.), ТзОВ “Юніфарма» уточнило суму основного боргу, яка становить 89 586, 21 грн. (а.с.64-66).
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 10.02.2009 р. у справі № 1/26 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ПП “Аптечний склад “Біосет» - без задоволення.
При цьому колегія виходила з наступного.
Згідно з ст.193 ГК України, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання відповідно до ст.610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Колегія суддів вважає, що господарський суд дав правильну оцінку первинним документам і фактичним обставинам справи, які свідчать про факт отримання ПП “Аптечний склад “Біосет» товару та виникнення обов»язку його оплати.
Всупереч ст.33 ГПК України як суду першої, так і суду апеляційної інстанцій відповідач не довів належними засобами доказування (платіжними дорученнями на перерахування коштів) факту повної та своєчасної оплати отриманого ним від позивача товару. Обов»язок доказування і подання доказів згідно з ст.33 ГПК України покладається на сторін, а не на суд. На останнього покладається обов»язок оцінити достатність доказового матеріалу та в межах цього поданого матеріалу прийняти відповідне рішення.
За таких обставин, на думку колегії суддів, суд першої інстанції підставно стягнув суму основного боргу в розмірі 89 586, 21 грн.
Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п.7.2 договору покупець за порушення строків оплати за поставлений товар сплачує постачальнику пеню в розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Так, за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань (прострочення), на думку колегії суддів, суд першої інстанції підставно стягнув 3 767, 75 грн. пені, 2825, 09 грн. інфляційних втрат згідно з розрахунком (а.с.65-66).
Покликання апелянта на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права у зв»язку невідкладенням розгляду справи за наявності відповідного клопотання (а.с.62) є безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу, оскільки розгляд справи судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.
Проте відповідач був повідомлений про час і місце проведення судового засідання, що підтверджується копією реєстру Господарського суду Львівської області від 29.01.2009 р. на відправлення рекомендованої кореспонденції з повідомленням, в т.ч. ухвали від 28.01.2009 р. у справі № 1/26 (а.с.81).
У разі нез»явлення представника відповідача за викликом господарського суду останній має право відкласти розгляд справи (ст.77 ГПК України), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК України або статтею 90 ГПК України, чи прийняти рішення за відсутності цього представника (ст.75 ГПК України), таким правом і скористався господарський суд, розглянувши справу за наявними у ній матеріалами згідно з ст.75 ГПК України. Вищенаведене узгоджується з положеннями п.3.6 Роз»яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» з наступними змінами та доповненнями.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, клопотання ПП “Аптечний склад “Біосет» від 09.02.2009 р. б/н (а.с.62) є документально необгрунтованим.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що з врахуванням прав суду апеляційної інстанції та меж апеляційного перегляду справи відповідно до ст.ст.99, 101 ГПК України скаржник мав право документально заперечити суть позовних вимог, подати нові докази, які не були представлені в Господарський суд Львівської області з причин, що не залежали від нього. Проте, як зазначалося вище, такі докази в нього відсутні.
Отже, з огляду на вище викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві, доводи скаржника документально необгрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду Львівської області від 10.02.2009 р. у справі № 1/26 залишити без змін, а апеляційну скаргу ПП “Аптечний склад “Біосет» - без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
4. Справу повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя М.В.Краєвська
Суддя Х.В.Мурська
Суддя Г.В.Орищин