Провадження №2/748/871/13
Єдиний унікальний № 748/2598/13-ц
26 вересня 2013 року м. Чернігів
Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі головуючого судді Криворученка Д.П., секретарі Головач О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Чернігові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Редьківської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями в порядку спадкування за заповітом, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить визнати за ним право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за заповітом, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 року його матері ОСОБА_3.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що після смерті матері позивача відкрилась спадщина до складу якої входять і вище вказаний житловий будинок, що належав спадкодавцю за життя на підставі «Акту передачі у особисту власність житлового будинку з надвірними будівлями». Позивач є єдиним спадкоємцем за заповітом до майна ОСОБА_3 і у визначений законом строк звернувся до нотаріальної контри з заявою про прийняття спадщини. Брати позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_4 звернулись до нотаріальної контори з заявами про відмову від прийняття спадщини на його користь. Однак, перепоною в отриманні свідоцтва про право на спадщину, є той факт, що у спадкодавця відсутній належний, відповідаючий вимогам сьогодення, правовстановлюючий документ на житловий будинок.
У судове засідання позивач не з'явився, завчасно, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує і просить їх задовольнити. /а.с.41/
Згідно положень ч.2 ст.158 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Представник відповідача - Редьківської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області у судове засідання не з'явився, від голови сільської ради надійшла заява з проханням справу розглядати без участі їх представника, проти задоволення позову сільська рада не заперечує. /а.с.40/
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги просить задовольнити. /а.с.43/
Визнання відповідачами позову не суперечить закону і не порушує права, свободи і інтереси інших осіб. Відповідно до вимог ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем, суд за наявності підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд повно, всебічно та об'єктивно дослідивши і оцінивши наявні у справі матеріали та докази вважає позовні вимоги обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.
Згідно із дослідженої у судовому засіданні копії свідоцтва про народження серії «НОМЕР_1, копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 та копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3, копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 встановлено, що ОСОБА_3 є матір'ю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 /а.с.5-7, 17, 19/
Дослідженням свідоцтва про смерть серії «НОМЕР_5 встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року у віці 92 років у с. Редьківка Чернігівського району Чернігівської області. /а.с.8/
З життя, 02.10.1992 року, ОСОБА_3 зробила, посвідчене у виконавчому комітеті Новобілоуської сільської ради Чернігівського району, розпорядження за яким своїм спадкоємцем, до всього належного їй майна, призначила ОСОБА_1, тобто позивача по справі. /а.с.43/
Таким чином позивач є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3, в силу приписів ст.1223 ЦК України, положення якого діяли на момент відкриття спадщини.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, до складу якої входить житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належав спадкодавцю на праві особистої власності, згідно акту передачі в особисту власність будинку з надвірними будівлями від 18.05.1992 року, технічного паспорта на житловий будинок індивідуального житлового фонду, реєстраційний №3, ордеру на житлове приміщення №25 від 02.10.1992 р. та рішення виконавчого комітету Редьківської сільської ради Чернігівського району №91 від 25.11.2012 року. /а.с.9-10, 11-13, 14, 16/
Згідно довідки виконкому Редьківської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області №125 від 02.04.2007 р. та №213 від 28.08.2013 р. ОСОБА_3 на день смерті була зареєстрована та проживала за адресою АДРЕСА_1, разом з сином ОСОБА_1, онуком ОСОБА_5 та невісткою ОСОБА_6, яка здійснювала догляд за спадкодавцем. /а.с.15, 18/
Зіставивши усі дані, що випливають із документів наданих позивачем, враховуючи час відкриття спадщини, тобто той факт, що спадкодавець померла після 01 січня 2004 року, суд дійшов висновку, що безумовному застосуванню у вказаній справі до відносин спадкування підлягають норми ЦК України.
Згідно вимог ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до вимог ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Судом встановлено, що позивач прийняла спадщину матері, подавши відповідну заяву до нотаріальної контори і нотаріусом було заведено спадкову справу №802. Свідоцтво про право на спадщину за заповітом до майна померлої не видавалось. В спадковій справі присутні заяви від ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в яких вони повідомляють, що спадщину в шестимісячний строк не прийняли і в суд звертатись за продовженням терміну про прийняття спадщини не будуть. /а.с.46/
Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 25.09.2013 року №2498/02-31 позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_1, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на цей будинок, оскільки акт передачі у особисту власність житлового будинку з надвірними будівлями від 10.02.1993 року не відповідає вимогам пункту 1.2 глави 2 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22.02.2012 р. №282/20595 і не є правовстановлюючим документом. /а.с.45/
Згідно п.1.2 глави 2 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом МЮУ №296/5 від 22 лютого 2012 року право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди, що відчужуються, може бути підтверджено, зокрема, одним з таких документів або їх дублікатів: нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, дарування, міни, спадковим договором; свідоцтвом про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів (аукціонів); свідоцтвом про придбання заставленого майна на аукціоні (публічних торгах); свідоцтвом про право власності на об'єкти нерухомого майна; свідоцтвом про право на спадщину; свідоцтвом про право власності на частку в спільному майні подружжя; договором про поділ спадкового майна; договором про припинення права на утримання за умови набуття права на нерухоме майно; договором про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно; договором про виділення частки в натурі (поділ); іпотечним договором, договором про задоволення вимог іпотекодержателя, якщо умовами таких договорів передбачено передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки; рішенням суду; договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі, укладеним відповідно до вимог законодавства, за наявності відмітки на ньому про реєстрацію відповідних прав тощо.
Відповідно до приписів ст.100 ЦК УРСР, що діяв на дату видачі матері позивача акту передачі у особисту власність житлового будинку з надвірними будівлями (10.02.1993 р.), у особистій власності громадян можуть бути предмети вжитку, особистого споживання, комфорту і підсобного домашнього господарства, жилий будинок і трудові заощадження. Згідно ст.101 ЦК УРСР в особистій власності громадянина може бути один жилий будинок (або частина його). У подружжя, яке проживає спільно, та його неповнолітніх дітей може бути тільки один жилий будинок (або частина його), що належить на праві особистої власності одному з них або є в їх спільній власності.
Суд, враховуючи досліджені докази, прийшов до об'єктивного висновку, що спадкове домоволодіння до припинення цивільної правоздатності, належало на праві власності ОСОБА_3
У відповідності до вимог цивільного законодавства цивільна дієздатність ОСОБА_3 припинилась у момент її смерті. За таких обставин отримати свідоцтво про право власності на житловий будинок на ім'я спадкодавця після смерті останньої не можливо.
Згідно Конституції України органи та посадові особи мають діяти в межах своєї компетенції та відповідно до Законів, чинних на час їх застосування.
Як передбачено ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до положень ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно п.4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом МЮУ № 296/5 від 22 лютого 2012 року видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна.
Отже, виходячи з наведеного, позивач позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину на успадкований житловий будинок в нотаріальній конторі.
Суд, враховує положення ст.124 Конституції України, згідно якої юрисдикція суду поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. При цьому можливий судовий захист, як тих цивільних прав, що прямо названі в ЦК, так і тих, що випливають із норм Конституції чи іншого Закону.
Таким чином наявні у справі докази та їх правова оцінка підтверджують обґрунтованість позову та є достатніми для його задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10-11, 31, 61, 158, 169, 174, 197, 209, 212-215, 294 ЦПК України, ст.ст.16, 257, 328, 392, 1222, 1268, 1297 ЦК України, ст.ст.100, 101 ЦК УРСР, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити повністю, визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, як за спадкоємцем за заповітом, після смерті матері ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року, право власності на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.
Суддя Д.П. Криворученко