Справа № 661/4123/13-а
26 вересня 2013 року
Новокаховський міський суд Херсонської області в складі:
Головуючого судді: Сапронової Л.В.
при секретарі:Чорномурко І.В.
за участю: представника позивача - адвоката ОСОБА_2
представника відповідача - Польської А.О.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Нова Каховка адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління пенсійного фонду України в м.Нова Каховка про визнання неправомірними дій та зобов'язання призначити дострокову пенсію за віком -
Позивачка звернулася до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у неї народилася донька, ОСОБА_5. В листопаді 1987 року дитина захворіла, лікарями був встановлений діагноз: ювенильний ревматоїдний артрит лівого колінного суглобу. 24 березня 1992 року лікарсько-консультативною комісією її донька була визнана інвалідом дитинства з діагнозом ювенильний ревматоїдний артрит лівого колінного суглобу.
У відповідності до ст. 17 Закону України „Про пенсійне забезпечення" Жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти "є" і "ж" статті 56). При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії (стаття 94).
24 березня 2013 року позивачці виповнилося 50 років, внаслідок чого вона звернулася до Управління пенсійного фонду України в м.Нова Каховка з заявою на дострокове призначення їй пенсії за віком. Але відповідач відмовив в прийнятті заяви, оскільки був відсутній висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.
Просила суд визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м.Нова Каховка щодо відмови в призначенні їй дострокової пенсії за віком. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Нова Каховка призначити їй, починаючи з 18.06.2013р пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як особі, яка має інваліда з дитинства.
В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_2 уточнив позовні вимоги, просив суд визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м.Нова Каховка, щодо відмови в призначенні ОСОБА_4 дострокової пенсії за віком, як матері інваліда з дитинства, відповідно до статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та абз.3 п.3 розділу ХV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Нова Каховка призначити ОСОБА_4, починаючи з 18.06.2013р. дострокову пенсію за віком, як матері інваліда з дитинства, відповідно до статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та абз.3 п.3 розділу ХV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Представник Управління Пенсійного фонду України в м.Нова Каховка позов не визнала, проти заявлених позовних вимог заперечувала, посилаючись на те, що відповідно до пункту 25 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року № 1566/11846, визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акту огляду МСЕК, медичним висновком установи охорони здоров»я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі, якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається висновок лікарсько-консультативної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. Просила суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Вислухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступним підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частина 2 цієї статті встановлює, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України..
За змістом п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень
Відповідно до п.7 ч.1 ст.3 КАС України суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих функцій.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно зі ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 КАС України на спори фізичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) поширюється компетенція адміністративних судів.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам
Відповідно до ст.71 ч.1,2 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Спірні правовідносини, які склалися між сторонами врегульовані Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення», жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти "є" і "ж" статті 56). При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії (стаття 94).
Відповідно до абз.3 п.3 розділу ХV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років.
Відповідно до пункту 25 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року № 1566/11846, подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком установи охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку надається висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_4 є матір»ю ОСОБА_5, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження, посвідченням НОМЕР_1 від 14.08.1998р.
ОСОБА_5 перебувала на лікуванні у обласній дитячій лікарні, де був встановлений їй діагноз: ювенильний ревматоїдний артрит лівого колінного суглобу.
24.03.1992р ОСОБА_5 визнана інвалідом з дитинства, згідно витягу з акту огляду МСЕК від 24.03.1992 року.
Відповідно до посвідчення НОМЕР_1 від 14.08.1998року ОСОБА_5 отримує соціальну пенсію інваліда з дитинства.
Позивачка 18 червня 2013року звернулась до відповідача із заявою про призначення їй дострокової пенсії за віком, як матері інваліда з дитинства на пільгових умовах, оскільки вона 24.03 2013 року досягла 50-річного віку, має трудовий стаж більше 15 років (підтверджується копіями паспорту та трудової книжки ).
28.06.2013 року УПФ в м.Нова Каховка листом №58/05 повідомило ОСОБА_4, що їй відмовлено в призначенні пенсії за віком як матері інваліда з дитинства, з посиланням на те, що оскільки інвалідність доньки встановлена після досягнення дитиною шестирічного віку, то потрібно надати висновок лікарського-консультаційної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку для визначення права на пенсію зі зменшенням віку.
Суд враховує, що відповідно до ст. 81 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Відповідач посилається на те, що відповідно до пункту 25 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 N 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за N 1566/11846, визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком установи охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. Крім того, у разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку надається висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.
Таким чином, як Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» так і Порядком розмежовуються поняття «дитина-інвалід» та «інвалід з дитинства».
При цьому Порядком № 22-1 визначено, що у разі, якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається висновок лікарсько - консультативної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.
Відповідач неправомірно прийняв рішення про відмову ОСОБА_4 у призначенні пенсії за віком як матері інваліда з дитинства, посилаючись на вищенаведений Порядок, оскільки пункт 3 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та стаття 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не містять в якості обов'язкової умови для призначення пенсії як матері інваліда з дитинства докази встановлення дитині інвалідності до досягнення нею шестирічного віку.
Крім того, Порядком зазначена умова надання висновку лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку у разі якщо дитина визнана інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку.
Як вбачається з матеріалів справи, донька позивачки ОСОБА_5 була визнана інвалідом з дитинства з 24.03.1992 року, тобто у віці 9 років, а тому положення п. 25 Порядку про необхідність подання відповідному управлінню ПФУ висновку лікарсько-консультаційної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку в даному випадку на правовідносини між сторонами не поширюється.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачка у відповідності з діючим законодавством є особою, яка має право на призначення дострокової пенсії за віком, оскільки на момент звернення із заявою про призначення дострокової пенсії була матір'ю інваліда з дитинства, досягла 50 років та мала стаж роботи не менше 15 років.
Таким чином суд приходить до висновку, що дії УПФ у м.Нова Каховка є незаконними, а тому права позивачки підлягають судовому захисту шляхом визнання дій субьекта владних повноважень незаконними та зобов'язання відповідача призначити позивачці пенсію за віком згідно статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 3 розділу ХV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 18 червня 2013 року, тобто з дня звернення до відповідача з відповідною заявою.
На підставі вищевикладеного та керуючись Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року № 1566/11846, ст.ст. 8, 9, 10, 11, 86, 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд, -
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м.Нова Каховка щодо відмови в призначенні ОСОБА_4 дострокової пенсії за віком, як матері інваліда з дитинства, відповідно до статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та абз.3 п.3 розділу ХV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Нова Каховка призначити ОСОБА_4, починаючи з 18.06.2013р. дострокову пенсію за віком, як матері інваліда з дитинства, відповідно до статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та абз.3 п.3 розділу ХV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Новокаховський міський суд Херсонської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дати проголошення постанови.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення постанови, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Л. В. Сапронова