79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
03.03.09 Справа№ 2/141
Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С. за участю представника позивача Гривняка В.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Дочірнього підприємства “Константа-Захід» м. Львів до Приватного підприємства “Арома Львів», с. Семенівка про стягнення 31051 грн. 22 коп.
Дочірнє підприємство “Константа-Захід» м. Львів звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства “Арома Львів», с. Семенівка про стягнення 31051 грн. 22 коп.
Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 17.12.2008р. ухвалив призначити розгляд справи на 20.01.2009р. Ухвалами суду розгляд справи відкладався на 05.02.2009р., 17.02.2009р., 03.03.2009р. За клопотанням представників сторін строк вирішення спору був продовжений.
В судові засідання з'явився представник позивача, позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар. Однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати за отриманий товар не виконав, на дату звернення до суду заборгованість за товар становить 27200 грн. 00 коп. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по договору, йому нараховано пеню сумі 2698 грн. 52 коп., 3% річних в сумі 337 грн. 32 коп., інфляційні втрати в сумі 815 грн. 38 грн.
Відповідач в судові засідання 05.02.2009р., 03.03.2009р. явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 17.12.2008р. не виконав, причин неявки не повідомив, хоча належним чином про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений, тому, у відповідності до ст. 75 ГПК України, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Представнику сторони роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:
8 липня 2008р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №080708/01.
За цим договором постачальник (позивач) зобов'язувався поставляти покупцю (відповідачу) бетон (надалі -товар) згідно з прийнятою до виконання заявкою і встановлений цим договором термін, а покупець зобов'язувався приймати і оплачувати товар, який поставляє постачальник.
На виконання умов вищевказаного договору, позивач протягом 2008р. поставив відповідачу по видаткових та товаро-транспортних накладних на підставі довіреностей (оригінали видаткових, товаро-транспортних накладних та довіреностей оглянуті в судовому засіданні, завірені копії долучені до матеріалів справи) товар на загальну суму 32200 грн. 00 коп.
Оскільки договором поставки №080708/01 від 08.07.2008р. не було встановлено строку оплати, позивач 9 жовтня 2008р. надіслав відповідачу претензію за вих. №254а від 27.09.2008р., в якій вимагав оплатити суму заборгованості. Відповідач дану претензію залишив без розгляду, вартість товару не оплатив.
Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати за отриманий товар виконав частково (16.09.2008р. оплачено 5000 грн. 00 коп.), на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 27200 грн. 00 коп.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
Оскільки строк виконання зобов'язання щодо оплати вартості товару сторонами визначений не був, позивач, в порядку ст. 530 ЦК України, направив відповідачу вимогу (претензію) про сплату боргу, яка залишена останнім без задоволення.
Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до пункту 7.2. договору поставки №080708/01 від 08.07.2008р., у випадку невиконання чи неналежного виконання покупцем (відповідачем) зобов'язань по оплаті за товар, він сплачує постачальнику (позивачу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день такого невиконання.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до вимог цієї статті, п. 7.2. договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення за період з 17.07.2008р. по 05.12.2008р. пеню в сумі 2698 грн. 52 коп., втрати від інфляції в сумі 815 грн. 38 коп. та 3% річних в сумі 337 грн. 32 коп.
Оскільки у зобов'язанні між сторонами не було встановлено строку оплати вартості товару, то, відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідач зобов'язаний був провести оплату вартості товару протягом семи днів з дня отримання вимоги. Як вбачається з долучених до матеріалів справи документів, вимога (претензія) була надіслана позивачем 09.10.2008р. У зв'язку з цим право нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних у позивача виникає після спливу семи днів з дня пред'явлення такої вимоги (претензії), тобто з 19.10.2008р. (з врахуванням часу на поштовий обіг). Позивачем нараховано пеню, інфляційні втрати та 3% річних, починаючи з 17.07.2008р., тобто до моменту виникнення у відповідача обов'язку з оплати після заявленої вимоги (надіслання претензії). Відповідно до проведеного перерахунку, розмір пені повинен становити 858 грн. 48 коп., втрат від інфляції -379 грн. 12 коп., 3% річних -107 грн. 31 коп.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 27200 грн. 00 коп. основного боргу, 858 грн. 48 коп. пені, 379 грн. 12 коп. інфляційних втрат, 107 грн. 31 коп. 3% річних. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 626, 655 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства “Арома Львів», с. Семенівка, Пустомитівський район Львівська область, фактичне місцезнаходження: м. Львів, проспект Чорновола, 63/1000 (ідентифікаційний код 34311754) на користь Дочірнього підприємства “Константа-Захід» м. Львів, вул. Левандівська, 3 (ідентифікаційний код 31712109) 27200 грн. 00 коп. основного боргу, 858 грн. 48 коп. пені, 379 грн. 12 коп. інфляційних втрат, 107 грн. 31 коп. 3% річних, 285 грн. 42 коп. державного мита та 108 грн. 46 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
Суддя