"19" вересня 2013 р. Справа № 608/2231/13-ц
Номер провадження2/608/685/2013
Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого суду судді Парфенюка В. І.
з участю секретаря Южди Л. С.
позивача ОСОБА_1
відповідачки ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чорткові справу цивільного судочинства за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
В серпні 2013 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В позовній заяві позивач вказав, що 4 грудня 1996 року він з відповідачкою зареєстрували шлюб в Сосулівській сільській раді Чортківського району Тернопільській області, актовий запис № 10.
Від шлюбу вони мають двох неповнолітніх дітей: дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.
З відповідачкою разом не проживають протягом двох років, спільного господарства не ведуть. Фактично їх сім'я розпалася, існує лише формально, тому позивач просить шлюб розірвати, дітей залишити проживати з матір'ю.
Позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримує, просить задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_2 позов визнає.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі, приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних мотивів.
Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Згідно вимог ч. 1 ст. 24, ч.ч. 3 та 4 ст. 56 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Згідно ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Фактичні обставини справи та відносини, що склалися між сторонами, свідчать про те, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 носить формальний характер, подальше спільне життя і збереження сім'ї є неможливим і це буде суперечити інтересам обох, а тому позов є обґрунтованим і його слід задовольнити.
Після розірвання шлюбу неповнолітніх дітей сторін суд залишає проживати з відповідачкою.
Керуючись ч. 1 ст. 24, ч.ч. 3 та 4 ст. 56, ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10, 61, 174, 212, 213, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 4 грудня 1996 року в Сосулівській сільській раді Чортківського району Тернопільській області, актовий запис № 10.
Після розірвання шлюбу неповнолітніх дітей сторін: дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, залишити проживати з матір'ю.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги апеляційному суду Тернопільської області через Чортківський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: В. І. Парфенюка