01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
13.01.2009 № 36/426
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ропій Л.М.
суддів: Буравльова С.І.
Гольцової Л.А.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - ОСОБА_1 - приватний підприємець,
ОСОБА_2- представник, дов. б/н від 31.10.2008;
від відповідача - Осока О.В. - представник, дов. № 33 від 10.06.2008; від третьої особи 1 - не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;
від третьої особи 2 - не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватний підприємець ОСОБА_1
на рішення Господарського суду м.Києва від 17.11.2008
у справі № 36/426 (Трофименко Т.Ю.)
за позовом Приватний підприємець ОСОБА_1
до Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області
треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Казенне підприємство "Кіровгеологія"
Міністерство охорони навколишнього природного середовища України
про зобов"язання продовжити договір
Розпорядженням В.о. голови Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2009 № 01-23/1/1 змінено склад колегії суддів.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2008 у справі №36/426 в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача продовжити договір від 07.09.2004 оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, укладений між позивачем та відповідачем, до 05.09.2009 провадження у справі припинено; в решті позову відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що відповідачем не надано доказів направлення позивачу листа від 18.01.2008 № 14-14-49, тому суд дійшов висновку, що позивач не був належним чином повідомлений про закінчення дії договору з 19.04.2008, у зв'язку з чим є підстави вважати договір оренди б/н від 07.09.2004 продовженим на підставі ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" на той самий термін і на тих самих умовах, а тому між сторонами відсутній предмет спору в частині зобов'язання відповідача продовжити договір оренди до 05.09.2009; оскільки договором від 07.09.2004 строк дії договору сторонами визначений на 364 дні, в силу ст. 17 зазначеного Закону договір вважається продовженим на той строк, який був передбачений договором, то в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача продовжити договір оренди до 05.09.2010 вимоги задоволенню не підлягають.
Позивач в апеляційній скарзі просить рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2008 у справі № 36/426 скасувати повністю з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, зобов'язавши відповідача внести зміни до договору оренди від 07.09.2004 шляхом підписання додаткової угоди, виклавши ст. 10.1 в наступній редакції: "Цей договір укладено строком на 3 (три) роки і він діє до 07 вересня 2011 р. включно."
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Заявник стверджує, що в позовній заяві пред'явлені вимоги позивача про зобов'язання відповідача внести зміни до договору оренди від 07.09.2004, виклавши ст.10.1 в новій редакції, враховуючи при цьому Указ Президента України від 12.05.2005 в частині, що стосується мінімального (три роки) терміну дії договорів оренди державного майна та наказ Фонду державного майна України від 29.06.2005 № 1821, тобто йшлося не про пролонгацію договору, а про приведення термінів його дії у відповідність до Указу Президента України та наказу ФДМУ, що відповідно до ст. 188 ГК України визначається як зміни до договорів.
Заявник посилається на те, що той факт, що відповідач відмовився підписати запропоновані зміни до договору оренди і стало приводом для звернення до суду.
Заявник стверджує, що суд мав захистити законні інтереси позивача, тим більше, що відповідні клопотання були заявлені, а самі пропозиції щодо внесення змін до договору, протягом дії договору, не суперечать цивільному законодавству.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, колегія суддів встановила наступне.
Позивачем пред'явлено позов про зобов'язання відповідача продовжити договір оренди, укладений між позивачем та відповідачем, від 07.09.2004, враховуючи пролонгацію цього договору в 2007 р., до 07.09.2010, виклавши п. 10.1 договору в редакції, відповідно до прийнятого судом рішення.
Згідно з п. 1.1 договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, від 07.09.2004 відповідач, за договором орендодавець, передає, а позивач, за договором орендар, приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - приміщення лабораторії, площею 712,2 кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі ЦЛ КП "Кіровгеологія".
Пунктом 10.1 договору від 07.09.2004 передбачено, що цей договір укладено строком на 364 дні, що діє з 07.09.2004 до 05.09.2005 включно.
Як вбачається із матеріалів справи, до 30.05.2007 договір від 07.09.2004 продовжувався на підставі, передбаченій ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269, у зв'язку із відсутністю заяв сторін про припинення або зміну договору оренди, а 30.05.2007 сторонами укладена додаткова угода № 1 до договору від 07.09.2004, пунктом 2 якої пункт 10.1 розділу 10 договору доповнено словами: "Строк дії договору продовжено до 05 вересня 2008 року".
Позивач звертався до відповідача із листами, у яких просив продовжити договір оренди приміщення ЦЛ КП "Кіровгеологія", що знаходиться в АДРЕСА_1 - терміном на 2 роки і 360 днів (лист від 17.01.2007); терміном на 2 роки та 349 днів (листи від 14.06.2007, 12.09.2007, 11.12.2007, 09.01.2008).
Відповідач листом від 18.01.2008 № 14-14-49 повідомив позивача про те, що Міністерство охорони навколишнього природного середовища України листом від 26.04.2007 № 4769/25-5.8 не дало згоди на продовження договору оренди від 07.09.2004 та про те, що дія вищезазначеного договору оренди, відповідно до п. 2 додаткової угоди, припиняється 5 вересня 2008 р.
Позивачем надіслано відповідачу пропозицію (заяву) від 05.09.2008 про укладення додаткової угоди про зміну договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, від 07.09.2004, на яку відповідач, листом від 12.09.2008 № 14-14-2884, повідомив, що Міністерство охорони навколишнього природного середовища України відмовило у пролонгації вищезазначеного договору оренди та, враховуючи вищезазначене, позивачу необхідно передати за актом приймання-передання приміщення лабораторії балансоутримувачу ЦЛ КП "Кіровгеологія".
Як вбачається з позовної заяви, у позовній вимозі позивача вказано про зобов'язання відповідача продовжити договір оренди до 07.09.2010, виклавши п. 10.1 в редакції, як вказано, відповідно до прийнятого судом рішення.
Тобто позивачем пред'явлено вимогу про зобов'язання відповідача внесення саме зміни до договору оренди, шляхом прийняття пункту 10.1 договору від 07.09.2004 у новій редакції, запропонованій позивачем.
Оскільки предметом спору є зобов'язання відповідача продовжити договір шляхом внесення у зазначеній позивачем редакції змін до договору, а не зобов'язання відповідача продовжити договір оренди, то апеляційна інстанція не погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для припинення провадження у справі з підстав, передбачених п. 1-1 ст.80 ГПК України у частині позовних вимог про зобов'язання відповідача продовжити договір оренди від 07.09.2004 до 05.09.2009, оскільки зміст предмету позову свідчить про те, що заявлена позовна вимога є вимогою про внесення зміни до договору.
Також, зважаючи на зміст позовних вимог, немає потреби в оцінці обставин, що є підставами для висновку щодо продовження договору оренди після 05.09.2008 безпосередньо з підстав, передбачених законодавством, зокрема, ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269 зі змінами.
Однак, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновку, що позивач не був належним чином повідомлений відповідачем про закінчення строку дії договору з 19.04.2008, у зв'язку з чим договір від 07.09.2004 вважається продовженим до 05.09.2009.
Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, виходячи з наступного.
Як вже було зазначено вище, додатковою угодою від 30.05.2007 строк дії договору від 07.09.2004 продовжено до 05.09.2008.
Копія листа відповідача № 14-14-49 від 18.01.2008 про припинення договору оренди 05.09.2008 була подана позивачем разом із позовною заявою до Господарського суду міста Києва 15.09.2008, тобто про припинення договору від 07.09.2004, у зв'язку із закінченням строку його дії 05.09.2008 позивачу було відомо ще до закінчення одного місяця після 05.09.2008.
Отже договір оренди від 07.09.2004 припинився 05.09.2008.
Згідно з ч. 1 ст. 188 ГК України зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Згідно з п. 10.3 договору від 07.09.2004 зміни договору допускаються за взаємної згоди сторін.
Ані Указом Президента України "Про лібералізацію підприємницької діяльності та державну підтримку підприємництва" від 12.05.2005 № 779/2005, ані наказом Фонду державного майна України від 29.06.2005 № 1821 "Про запровадження мінімального терміну дії договорів оренди державного майна" не встановлено обов'язку внесення змін до договорів оренди державного майна щодо продовження строку їх дії на строк не менше трьох років.
Крім того, у листі від 01.09.2008 за № 11585/25/10-08 Міністерство охорони навколишнього природного середовища України висловило незгоду із продовженням терміну дії договору оренди нежитлового приміщення технологічного корпусу № 1 загальною площею 712,2 кв.м., розташованого у м. Бровари по вул. Горького, 1 у зв'язку з необхідністю використання приміщення для виконання державного замовлення.
Також балансоутримувачем - Центральною лабораторією казенного підприємства "Кіровгеологія" повідомлялось відповідача про необхідність використання ним приміщення технологічного корпусу № 1 для виконання державного замовлення (листи від 06.06.2007 № 105, від 11.07.2008 № 129), у зв'язку з чим балансоутримувач просив не продовжувати договір оренди державного майна від 07.09.2004.
Згідно з ч. 1 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності, а статтею 396 ЦК України передбачено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
Таким чином позовні вимоги не відповідають нормам законодавства та не ґрунтуються на матеріалах справи, у зв'язку з чим підстави для їх задоволення відсутні.
Із доводами апеляційної скарги немає підстав погодитись, зважаючи на викладене та такі обставини.
Відповідно до ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Таким чином, оскільки у матеріалах справи відсутні докази будь-яких змін позивачем предмету позову до прийняття рішення у справі судом першої інстанції та позивачем відповідно до ухвали апеляційного господарського суду від 22.12.2008 доказів таких змін не надано, то вимоги апеляційної скарги, в частині змін редакції позовних вимог, апеляційною інстанцією не приймаються згідно зі ст. 101 ГПК України, а вимоги апеляційної скарги розглядаються відповідно до їх редакції, викладеній у позовній заяві.
Пунктом 2 ч. 2 Указу Президента України "Про лібералізацію підприємницької діяльності та державну підтримку підприємництва" від 12.05.2005 № 779/2005 постановлено Кабінету Міністрів України до 01.09.2005 вжити в установленому порядку заходів щодо запровадження мінімального терміну дії договорів оренди державного майна не менше трьох років, за умови, якщо орендар не пропонує менший термін, а згідно з п. 1 наказу Фонду державного майна України від 29.06.2005 № 1821 запроваджено мінімальний термін дії договорів оренди державного майна не менше трьох років, за умови, якщо орендар не пропонує менший термін; при цьому мають виконуватися вимоги законодавства про оренду, ЦК та ГК України.
Таким чином, зі змісту зазначеного Указу не випливає будь-яких обов'язків орендодавців вносити зміни до договорів оренди про термін їх дії не менше трьох років, також, як зазначено у наказі № 1821, умовою запровадженого мінімального терміну дії договорів оренди державного майна є виконання вимог законодавства, у той час як орган, уповноважений управляти держаним майном - Міністерство охорони навколишнього природного середовища України" не згоден із переданням цього майна в оренду позивачеві, що є його правом, закріпленим у Законі України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269 зі змінами. Також передання вказаного державного майна у оренду всупереч волевиявленню органу, уповноваженого управляти державним майном, є порушенням його права, передбаченого ст. 395 ЦК України та перешкоджає здійсненню Міністерством покладених на останнє галузевих завдань.
Статтею 11 ЦК України передбачені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, оскільки є відсутніми підстави виникнення у позивача права вимагати від відповідача продовжити договір оренди до 07.09.1010, шляхом викладення п. 10.1 договору у відповідній редакції, то відповідно і немає у позивача такого права, у зв'язку з чим немає підстав для його захисту.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2008 у справі № 36/426 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
"В позові відмовити повністю."
2. Справу № 36/426 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Ропій Л.М.
Судді Буравльов С.І.
Гольцова Л.А.