Справа № 256/3962/13-ц
2/256/1173/2013
(заочне)
26 вересня 2013 року м. Донецьк
Калінінський районний суд міста Донецька у складі:
Головуючого судді - Гладкої І.А.,
при секретарі - Петриченко К.С.,
за участю сторін:
позивачів - не з'явились,
відповідач - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -
Позивачі звернулись до суду із позовною заявою до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, яку обґрунтували тим, що ОСОБА_1 перебувала з відповідачем у шлюбних відносинах до грудня 2010 року. З того часу відповідач перестав разом мешкати з позивачами в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, однак позивачі по теперішній час сплачують за відповідача усі комунальні послуги, незважаючи на те, що він фактично у вищезазначеній квартирі не проживає вже 3 роки.
Позивачі у судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, однак надали заяву, згідно якої просили суд розглянути справу в їх відсутність, позов підтримали та проти ухвалення заочного рішення не заперечували.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, однак доказів поважності своєї неявки або заяви про розгляд справи в його відсутність до суду не надав.
Згідно ст. 224 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, і власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно вимог ст. 386 Цивільного кодексу України власник може звернутися до суду з вимогою про вчинення певних дій для запобігання порушення свого права власності. Виходячи з вимог ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст.71 Житлового Кодексу Української РСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Згідно ст. 72 Житлового Кодексу Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Відповідно до п. 6 ч.1 ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Статтею 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семі днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Судом встановлено, що в квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровані: позивачі, відповідач та до, про що свідчать копії їх паспортів, а також копія довідки від 16 травня 2013 року, яка була видана на ім'я ОСОБА_1
Як вбачається судом із долученої до матеріалів справи копії свідоцтва про право власності на квартиру № 6135 від 22 травня 1998 року, власниками кватири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 були: позивачі - ОСОБА_1, ОСОБА_2 та відповідач - ОСОБА_3
Відповідач ОСОБА_3 та позивач ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1, яке було видано Калінінським ВРАГС м. Донецька 09 серпня 1999 року.
Із долученої до матеріалів справи копії договору дарування частини квартири від 16 липня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5, відповідач подарував, належну йому 1/3 частку кватири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 своїй доньці ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності якої також підтверджується копією витягу з Державного реєстру правочинів № 11574306 від 16 липня 2012 року та копією витягу про державну реєстрацію прав від 02 серпня 2008 року.
Судом також встановлено, що відповідач ОСОБА_3 в квартирі, за адресою: АДРЕСА_1, не проживає з 2009 року, про що свідчить копія акту обстеження житлово-побутових умов від 22 травня 2013 року, яка долучена до матеріалів справи.
Отже, враховуючи той факт, що відповідач не мешкає в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 з 2009 року, суд дійшов висновку, що позовна заява ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, підлягає задоволенню, як обґрунтована.
При задоволенні позову на користь позивача з відповідача, відповідно до ч.1 ст.88 Цивільного процесуального кодексу України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 10, 11, 88, 169, 209, 213, 215, 223-227 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 319, 386 Цивільного кодексу України, ст.ст. 71, 72 Житлового Кодексу Української РСР, ст.ст. 3,7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_3, таким, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_3 користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 114,70 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданої протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької Області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя І.А.Гладка
26.09.2013