Справа № 1519/18705/2012
24 вересня 2013 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Поліщук І.О.,
при секретарі - Святецькій І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства закритого типу «Канвіт» про визнання права власності, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Акціонерного товариства закритого типу «Канвіт», за участю третьої особи ТОВ Будівельна компанія «Промбудсервіс» про визнання недійсним договору про спільну діяльність, -
13.05.2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства закритого типу «Канвіт» про визнання права власності на 374/1000 частин нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності АТЗТ «Канвіт», посилаючись на те, що 11 грудня 2006 року між нею та відповідачем було укладено договір про спільну діяльність, відповідно до умов якого, вони зобов'язалися об'єднати свої вклади та спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що полягає у реконструкції зі збільшенням нежитлових приміщень, які належать АТЗТ «Канвіт» та складаються з 374/1000 частин складів, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 2976 квадратних метрів. Згідно з п.1.2. Даного договору вкладом відповідача є вищезазначені нежитлові приміщення, оцінені сторонами у 400000 гривень, а відповідно до п.1.3.вкладом ОСОБА_1 є кошти в сумі 400000 гривень. Згідно з умовами договору за кожною із сторін розподілена її участь в даному договорі, позивачка повинна була передати відповідачу кошти, а АТЗТ «Канвіт» зобов'язувався виконати дії по здійсненню реконструкції приміщення зі збільшенням її площі. У разі виконання договору, ними була досягнута домовленість про розподіл результатів спільної діяльності, а саме відповідач, не пізніше 4 кварталу 2008 року, зобов'язувався передати в її власність ? частину нежитлового приміщення, яке мало утворитися внаслідок реконструкції. Оскільки, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, а п.п.4.2. та 4.3. Договору передбачено наслідки порушення АТЗТ «Канвіт» зобов'язання, які полягають у переданні їй у власність тієї частини майна, яка була внесена відповідачем, відповідно до п.1.2. Договору, тому вона вимушена звернутися з наступним позовом до суду. 19.06.2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, Акціонерного товариства закритого типу «Канвіт» про визнання недійсним договору по спільну діяльність, укладеного між ОСОБА_1 та АТЗТ «Канвіт» 18 грудня 2006 року, тому що даний договір порушує її права. Свій позов ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що у році між нею та АТЗТ «Канвіт» був укладений договір позики, за яким вона запозичила відповідачу гроші, а останній відмовився їх повертати у добровільному порядку. В межах розгляду справи за її позовом до ТОВ ТЗП «Канвіт» про стягнення боргу, 19.09.2008 року Малиновським районним судом накладений арешт на майно, що належить АТЗТ «Канвіт», а саме на 544/1000 складів, що розташовані в АДРЕСА_1. 29.04.2010 року Малиновським районним судом м. Одеси винесена ухвала про визнання мирової угоди між нею та АТЗТ «Канвіт», згідно якої АТЗТ «Канвіт» сплачує їй 90000 доларів США по 7500 доларів щомісячно з 29.05.2010 року по 29.04.2011 року. Свої зобов'язання відповідач не виконував, тому ухвалою суду від 15 березня 2011 року, встановлений порядок вмикання ухвали суду про визнання мирової угоди. Даною ухвалою,суд прийняв рішення про стягнення суми 714159 гривень, обернувши стягнення на нерухоме майно, яке належить АТЗТ «Канвіт», а саме на 544/1000 частин складів, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Оскільки, ОСОБА_2 вважає, що договір про спільну діяльність підписаний ОСОБА_1 та АТЗТ «Канвіт» з метою вивести нерухоме майно, а саме нежитлові приміщення - 544/1000 складів, з під арешту, щоб уникнути виконання рішення суду за її позовом, вона вимушена звернутися з даним позовом до суду.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 позовні вимоги своєї довірительки підтримав, просив суд задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві.
В судовому засіданні представник ОСОБА_2 позов своєї довірительки підтримав, пояснивши, що у його довірительки, виникли правовідносини з АТЗТ «Канвіт» ще 2007 році, коли вона 29.03.2007 року, запозичила їм грошову суму у розмірі 200 000 гривень та 30000 доларів США, що дорівнювалося 350000 гривень. Відповідач ухилявся від повернення боргу, і вона звернулася до суду з позовом. В межах розгляду справи про стягнення боргу, укладалася мирова угода, потім приймалося рішення про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме на нежитлові приміщення 544/1000 складів, за адресою: АДРЕСА_1. Дане приміщення арештовувалося судом, суд приймав рішення про задоволення її вимоги за рахунок реалізації цього майна, АТЗТ «Канвіт» про все це знав, але нічого не повідомляв, що у них у кладений договір про спільну діяльність з ОСОБА_1, де також фігурує цей об'єкт нерухомості. Всі ці обставини дають підстави вважати, що договір з ОСОБА_1 про спільну діяльність є фіктивним, тобто укладений тільки на папері, щоб не платити справжні борги, тому вона просить визнати його недійсним. Представник ОСОБА_2 вважає, що, враховуючи вищевикладене, необхідно відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності.
Представник Акціонерного Товариства Закритого Типу «Канвіт» в судовому засіданні позов ОСОБА_1 визнав та показав суду, що дійсно 18 грудня 2006 року між ними та позивачкою підписаний договір про спільну діяльність, який ними як стороною договору не виконувався, а позивачка зі свого боку всі умови договору виконала. Представник відповідача не заперечував в судовому засіданні про визнання за ОСОБА_1 права власності на 374/1000 частин нежитлових приміщень АДРЕСА_1, тому що це передбачено умовами договору про спільну діяльність. Вважає, що у суду не має підстав про визнання договору про спільну діяльність від 18.12.2006 року недійсним, тому що при його кладенні сторонами дотримані всі норми діючого законодавства.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія «Промбудсервіс», залученего судом до розгляду справи в якості третьої особи з боку ОСОБА_2, що не заявляє позовних вимог щодо предмету спору, пояснив суду, що на виконанні у Першому Малиновському відділі державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, знаходиться зведене виконавче провадження щодо стягнення з боржника АТЗТ «Канвіт» на користь ТОВ «БК «Промбудсервіс» та інших осіб 1044592,19 гривні. Враховуючи, що у боржника АТЗТ «Канвіт» не має грошових коштів на рахунках, а єдине майно на яке може бути звернене стягнення, це 374/1000 частин нежитлових приміщень АДРЕСА_1, то в разі задоволення позову ОСОБА_1 про визнання права власності на 374/1000 частин нежитлових приміщень, БК «Промбудсервіс» та інші стягувані будуть позбавлені можливості отримати хоч якісь суми в рахунок погашення боргу. Просив відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову про визнання права власності, задовольнивши вимоги ОСОБА_2 про визнання угоди недійсною.
Суд, вислухавши представника позивача, представника позивачки ОСОБА_2, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку поданим доказам, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до АТЗТ «Канвіт» не підлягають задоволенню, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, АТЗТ «Канвіт» також задоволенню не підлягає виходячи з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що Акціонерне Товариство Закритого Типу «Канвіт» та ОСОБА_1 оформили, договір про спільну діяльність, вказавши датою його оформлення 18 грудня 2006 року, згідно з яким АТЗТ «Канвіт», в особі голови правління - президента Товариства ОСОБА_4, яка діє на підставі Статуту та протоколу Загальних зборів, надалі Сторона 1, та фізична особа - ОСОБА_1, надалі Сторона 2, склали договір. У п.1.1. сторони зобов'язуються об'єднати свої вклади та спільно діяти для здійснення реконструкції зі збільшенням нерухомого майна, яке належить АТЗТ «Канвіт», та складається з 374/1000 частин складів, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 2976 кв.м. Метою реконструкції є збільшення загальної площі нежитлових приміщень на 3000 кв.м, шляхом добудови вже існуючих. За п.1.2. вкладом АТЗТ «Канвіт» є нерухоме майно, а саме 374/1000 частин складів, що належить АТЗТ «Канвіт» на підставі Свідоцтва про право власності від 14 березня 2005 року, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради, та оцінене сторонами в 400000 гривень. П.п.1.3., 1.5., 1.6. визначено, що вкладом ОСОБА_1 є кошти на реконструкцію майна у розмірі 400000 гривень. Сторона 1 свідчить, що майно передане нею у спільну власність під забороною відчуження або арештом не перебуває, права третіх осіб при підписанні угоди не порушуються. Сторони домовилися, що веденням всіх справ по здійсненню предмету договору (реконструкція зі збільшенням площі приміщення, підготовка всіх дозвільних документів, введення в експлуатацію та інше), обов'язок по досягненню мети покладається на Сторону 1. Пунктами 2.1, 2.4 встановлено, що Сторона 2 зобов'язується передати вказані у п.1.3 грошові кошти Стороні 1, у строк до 2 кварталу 2008 року; Сторона 1, зобов'язується здійснити реконструкцію зі збільшенням нежитлових приміщень відповідно до п.1.1. у строк не пізніше третього кварталу 2008 року. Договором встановлена відповідальність сторін, а саме п.4.2, 4.3.де вказується, що у разі невиконання зобов'язання Стороною 1, визначеному у п.2.4.Договору, Сторона 1 зобов'язується передати у власність Стороні 2 нежитлове приміщення вказане у п.1.2. Договору, яке є вкладом у даний Договір. У разі невиконання зобов'язання Стороною 1, Сторона, 2 в будь-якому разі залишає за собою право на отримання свого вкладу, а Сторона 1 зобов'язується по першій вимозі повернути вклад Стороні 2. Сторона 1 зобов'язується по першій вимозі Сторони 2, у разі настання наслідків передбачених п.4.2. Договору передати у власність Сторони 2, нежитлове приміщення, вказане у п.1.2. Договору.
Правова позиція сторони позивача ОСОБА_1, ґрунтується на тому, що за позивачкою повинно бути визнано право власності на нежитлові приміщення 374/1000 частин складів, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 2976 кв.м, у зв'язку з невиконанням АТЗТ «Канвіт» своїх зобов'язань за договором про спільну діяльність. Суд відмовляє в задоволенні такого позову, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.5 ст.11 ЦК цивільні права можуть вникати з рішень суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Щодо права власності, ЦК передбачає можливість його виникнення на підставі рішення суду у випадках, встановлених ст.376 ЦК, а підтвердження рішенням суду існуючого в особі права власності у випадках, встановлених ст.392 ЦК України. В інших випадках право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч.1 ст.328 ЦК).
З вищевикладеного випливає що, навіть у разі не оспорювання Договору про спільну діяльність, суд, за законом позбавлений можливості задовольнити позов ОСОБА_1 до АТЗТ «Канвіт» про визнання права власності на нерухоме майно.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Акціонерного Товариства закритого типу «Канвіт» про визнання договору про спільну діяльність недійсним, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правих наслідків, що обумовлені ним.
В судовому засіданні встановлено, та не оспорюється як представником ОСОБА_1, так і представником АТЗТ «Канвіт», що ніякої реконструкції спірного приміщення проведено не було, більш того, АТЗТ «Канвіт» ніколи не розпочинав підготовки щодо отримання всіх дозвільних документів, необхідних для реконструкції нежитлового приміщення. Сторона позивачки ОСОБА_1 надала до суду меморіальні ордери, які вважає документами, підтверджуючими внесення нею грошових коштів на розрахункові рахунки АТЗТ «Канвіт», на виконання умов договору про спільну діяльність від 18 грудня 2006 року, а саме: меморіальний ордер № 22 від 11.12.2007 року, виданого філіалом АТ «Банк Фінанси та Кредит» отримувач платежу АТЗТ «Канвіт», на чий рахунок перераховано 50,000 гривень. В графі призначення платежу вказується, що гроші переховані за частину приміщення за договором, Платежі без договорів від фіз. особи - ОСОБА_6 Меморіальний ордер №13 від 12 грудня 2007 року, отримувач платежу АТЗТ «Канвіт», перераховано 60,000 гривень, «призначення платежу» - за частину приміщення за договором, Платежі без договорів від фіз. особи ОСОБА_6 Меморіальний ордер №12 від 20 грудня 2007 року отримувач платежу АТЗТ «Канвіт», перераховано 120,000 гривень, «призначення платежу» - за частину приміщення за договором, Платежі без договорів від фіз. особи ОСОБА_6 Меморіальний ордер №1 від 30 січня 2008 року отримувач платежу АТЗТ «Канвіт», перераховано 7,000 гривень, «призначення платежу» - за частину цеху за договором б/н від 01.04.2007 року від ОСОБА_6 Меморіальний ордер №1/2 від 07 лютого 2008 року отримувач платежу АТЗТ «Канвіт», перераховано 10,000 гривень, «призначення платежу» - за частину приміщення за договором, Платежі без договорів від фіз. особи ОСОБА_6. Меморіальний ордер №19/1 від 08 лютого 2008 року отримувач платежу АТЗТ «Канвіт», перераховано 3,000 гривень, «призначення платежу» - за частину приміщення за договором б/н від 11.11.07 р. Платежі без договорів від фіз. особи ОСОБА_6 Меморіальний ордер № 51 від 12 лютого 2008 року отримувач платежу АТЗТ «Канвіт», перераховано 12,500 гривень, «призначення платежу» - за частину приміщення за договором б/н від 11.11.07 р. Платежі без договорів від фіз. особи ОСОБА_6
Відповідно до статті 1130 ЦК України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законодавству. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
Згідно зі статтею 1131 ЦК України договір про спільну діяльність укладається в письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
Згідно з наданим до суду Договором про спільну діяльність від 11.12.2006 року, Пунктами 2.1, 2.4 встановлено, що Сторона 2 зобов'язується передати вказані у п.1.3 грошові кошти Стороні 1, у строк до 2 кварталу 2008 року; Сторона 1, зобов'язується здійснити реконструкцію зі збільшенням нежитлових приміщень відповідно до п.1.1. у строк не пізніше третього кварталу 2008 року. З цих підстав суд робить висновок про те, що договір про спільну діяльність, який встановлює обов'язок вчинити певні дії, є також і реальним договором.
У п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» звертається увага суду, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статі 205-210,640 ЦК тощо). Зокрема не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача, тощо. Згідно із ст.210 та 640 ЦК України не є вчиненим також правочин у разі не здійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такий реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в позові про визнання правочину недійсним. З вищенаведеного випливає, що доки договір не пройде всі стадії свого укладення - досягнення згоди сторін (консенсусу) з усіх істотних умов договору і надання цій згоді належної форми, а у випадках з реальним договором слід додати ще і передання майна, договір не є укладеним і не породжує для сторін тих цивільних прав та обов'язків, на досягнення яких він був спрямований.
Досліджені в ході розгляду справи документи - меморіальні ордери, згідно з якими на розрахункові рахунки АТЗТ «Канвіт» переховувалися гроші від фізичної особи ОСОБА_6 не можуть прийматися судом до уваги, тому що стороною договору є фізична особа - ОСОБА_1, а не ОСОБА_6 Крім того, в деяких меморіальних ордерах зазначено, що гроші виплачуються ОСОБА_6 за договором від 01.04.2007 року та від 11.11.2007 року, а спірний договір про спільну діяльність, як стверджують представник і ОСОБА_1, і АТЗТ «Канвіт» укладений 11.12.2006 року. З цих підстав суд робить висновок про те, що гроші за банківськими документами перераховувалися іншою особою, а не позивачкою по справі - ОСОБА_1.
Висновки суду про те, що юридично договір про спільну діяльність між ОСОБА_1 та АТЗТ «Канвіт» не був укладений, ґрунтуються також і на тому, що у 2008 році ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про стягнення боргу за договором позики, а 19 вересня 2008 року з метою забезпечення позову був накладений арешт на 544/1000 складів, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. До складу 544/1000 частин складів увійшли і спірні 374/1000 частин нежитлових приміщень. Дані приміщення зазначені в договорі про спільну діяльність, як внесок у спільну діяльність, тому згідно з законодавством, що регулює спільну діяльність вже в повному обсязі не належали АТЗТ «Канвіт». Разом з тим, право спільної часткової власності між сторонами договору про спільну діяльність, як передбачено вимогами закону щодо нерухомого майна, оформлено не було, що також свідчить про не укладення договору. Крім того, при розгляді справи за позовом ОСОБА_2 до АТЗТ «Канвіт» про стягнення боргу в судовому засіданні з боку відповідача приймала участь ОСОБА_4, яка була представником АТЗТ «Канвіт» і при укладенні Договору про спільну діяльність від 11.12.2006 року з ОСОБА_1 Приймаючи участь в судових засіданнях, представник не могла не знати про накладення арешту на майно, яке за договором про спільну діяльність повинно перебувати у спільній частковій власності в тому числі і у ОСОБА_1, але нічого суду про це не заявляла, ухвалу суду про накладення арешту не оскаржувала.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що договір про спільну діяльність від 11.12.2006 року, між АТЗТ «Канвіт» та фізичною особою - ОСОБА_1 не є укладеним, а значить не може бути визнаний судом недійсним.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5-8, 10, 11, 15, 57-60, 62, 64, 195, 196, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 202-205, 210, 215, 626-628, 640, 1130, 1131 ЦК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства закритого типу «Канвіт» про визнання права власності на нежитлові приміщення - відмовити.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Акціонерного товариства закритого типу «Канвіт», за участю третьої особи - ТОВ Будівельна компанія «Промбудсервіс» про визнання недійсним договору про спільну діяльність - відмовити.
Рішення може бути оскаржене сторонами до апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги на протязі десяти днів.
Головуючий: