79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
19.02.09 Справа№ 2/123
Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С. за участю представника відповідача Літинського І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Вищого навчального закладу “Галицький інститут» (у формі Товариства з обмеженою відповідальністю), м. Львів до Управління майном спільної власності Львівської обласної ради, м. Львів про усунення перешкод в користуванні майном
Вищий навчальний заклад “Галицький інститут» (у формі Товариства з обмеженою відповідальністю), м. Львів звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Управління майном спільної власності Львівської обласної ради, м. Львів про усунення перешкод в користуванні майном.
Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 02.12.2008р. призначив розгляд справи на 18.12.2008р. Ухвалами суду розгляд справи відкладався на 20.01.2009р., 05.02.2009р., 19.02.2009р. За клопотанням сторін строк вирішення спору був продовжений.
В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та ВАТ “Львівоблсільбуд», правонаступником якого є ТзОВ “Портал-Захід», 17.09.2002р. був укладений договір оренди строком до 17.08.2009р. Відповідно до даного договору, в оренду було передано приміщення за адресою: м. Винники, вул. Теліги, 4. В подальшому з'ясувалося, що вказане приміщення перебувало на балансі ВАТ “Львівоблсільбуд», а його власником є Львівська обласна рада. Однак, не дивлячись на діючий договір оренди, умови якого зберігають свою чинність для нового власника, відповідач вживає заходів про примусовому виселенню позивача з займаних приміщень. В зв'язку з цим просить суд зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні майном за адресою м. Винники, вул. Теліги, 4, шляхом вселення у них позивача.
В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив, пояснив, що власником спірного приміщення за адресою: м. Винники, вул. Теліги, 4 є Львівська обласна рада в особі Управління майном спільної власності. Право власності зареєстровано ОКП “БТІ та ЕО», що підтверджується витягом про реєстрацію. Дізнавшись, що позивач безпідставно займає вказані приміщення, відповідач звернувся в господарський суд Львівської області з позовом про виселення позивача із займаних приміщень. Рішенням господарського суду позивача було виселено із безпідставно займаних приміщень. Вказане рішення позивачем не оскаржене та набрало законної сили. Про безпідставність займаних приміщень свідчать також неодноразові звернення позивача до відповідача про укладення договору оренди. У зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог, просить суд відмовити в їх задоволенні.
Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:
17 вересня 2002р. між позивачем та ВАТ “Львівоблсільбуд» було укладено договір оренди, відповідно до якого позивачу передавалося строкове платне користування майновий комплекс-будівлю дитячої установи за адресою м. Винники, вул. Теліги, 4, загальною площею 2502,6 м2. Термін дії договору встановлювався з 17.09.2002р. до 17.08.2009р.
Приміщення за адресою м. Винники, вул. Теліги, 4 знаходилося на балансі Львівської обласної будівельної фірми “Облсільбуд». У процесі приватизації будівельної фірми “Облсільбуд» було створено ВАТ “Облсільбуд» (правонаступник -ТзОВ “Портал-Захід»). При цьому вищевказане приміщення до статутного фонду ВАТ “Облсільбуд» не увійшло та перебувало на його балансі.
Ухвалою Львівської обласної ради №228 від 12.05.2003р. приміщення за адресою м. Винники, вул. Теліги, 4 віднесено до спільної власності територіальних громад Львівської області. На підставі вказаної ухвали ОКП “БТІ та ЕО» зареєструвало право власності, що підтверджується витягом про реєстрацію №6189870 від 12.01.2005р.
В березні 2007р. відповідач звернувся в господарський суд Львівської області із позовом про виселення позивача із безпідставно займаних приміщень. Рішенням господарського суду Львівської області від 03.05.2007р. у справі №1/297-6/86 позивача виселено із безпідставно займаних приміщень за адресою: м. Львів-Винники, вул. Теліги, 4. Рішення у вказаній справі не оскаржене та набрало законної сили.
Як видно з листа за вих. №450 від 02.06.2008р., адресованого відповідачу, та листа за вих. №289 від 20.05.2008р., адресованого Львівській обласній раді, позивач просив відтермінувати виконання наказу господарського суду Львівської області у справі №1/297-6/86 про виселення та розглянути питання про надання в оренду приміщень за адресою м. Львів-Винники, вул. Теліги, 4.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Рішенням господарського суду Львівської області від 03.05.2007р. у справі №1/297-6/86 встановлено, що позивач безпідставно займав приміщення за адресою: м. Львів-Винники, вул. Теліги, 4, та виселено останнього з цих приміщень, рішення у вказаній справі не оскаржене та набрало законної сили.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані та безпідставні, а тому в позові слід відмовити.
Оскільки спір виник з вини позивача, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на позивача відповідно до ст. 49 ГПК України.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 16, 391 ЦК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Суддя