"02" квітня 2009 р. Справа № 02/5257
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д.,
із секретарем судового засідання Ткаченко О.М., за участю представників: стягувача: не з'явився, боржника: Богуславець С.С. -за довіреністю, державної виконавчої служби: Бунденкова О.Ю. -за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси скаргу СТОВ «Княжа»на дії відділу Державної виконавчої служби Звенигородського управління юстиції Черкаської області по виконанню наказу від 12.01.2009 року у справі за позовом Акціонерного банку «Брокбізнесбанк»в особі Черкаської філії до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Княжа»про розірвання кредитного договору та стягнення 202 488 грн. 63 коп.,
До господарського суду надійшла скарга від 15.03.2009 року за підписом директора СТОВ «Княжа»М.П. Бабія на дії відділу Державної виконавчої служби Звенигородського управління юстиції Черкаської області по виконанню наказу від 12.01.2009 року, в якій скаржник просить до розгляду цієї скарги по суті заборонити відділу Державної виконавчої служби Звенигородського управління юстиції Черкаської області змінювати місце зберігання зерна в кількості 580 тонн, що належить СТОВ «Княжа»; визнати недійсним наслідки виконавчих дій ДВС, що проявляються у спробі зміни місця зберігання арештованого майна, а саме зерна в кількості 580 тонн, що належить СТОВ «Княжа»; зобов'язати ДВС не змінювати місце зберігання зерна в кількості 580 тонн, що належить СТОВ «Княжа». Вказана скарга обґрунтована тим, що 15.01.2009 відділом ДВС було описане зерно, що належить СТОВ «Княжа»в кількості 580 тонн, про що складено акт опису й арешту майна від 19.01.2009 року; 13.03.2009 за домовленістю між СТОВ «Степанки»та відділом ДВС Звенигородського управління юстиції Черкаської області вирішено передати арештоване майно на зберігання СТОВ «Степанки». Відповідно до статті 55 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець має право передати майно на зберігання іншим особам, зазначивши про це в акті опису та арешті майна, однак вказаної дії не було проведено; та повідомлено, що дії ДВС по перевезенню арештованого майна в інше місце зберігання примусять СТОВ «Княжа»нести додаткові витрати, які відповідно до статті 45 Закону України «Про виконавче провадження»стягуються з боржника на користь ДВС.
02.04.2009 року до суду надійшло клопотання представника Бабія М.П. про залучення Бабія М.П. до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, та в якому повідомляється, що Бабій М.П. звільнений з посади директора СТОВ «Княжа»і в даний час не є директором підприємства, про що існує окремий судовий спір, однак, він зазначає, що внаслідок вивезення спірного зерна зі СТОВ «Княжа»Бабій М.П., як один із засновників, понесе значні збитки по його перевезенню та не зможе розрахуватися з боргами СТОВ «Княжа»після поновлення в складі засновників. У судовому засіданні заслухано Ковальчука В.В. - представника колишнього директора СТОВ «Княжа»Бабія М.П., за довіреністю, який надав пояснення по суті скарги та просив зобов'язати державну виконавчу службу призначити відповідального за збереження майна.
02.04.2009 року до справи надійшов відзив відділу ДВС Звенигородського районного управління юстиції на скаргу, в якому ДВС просить в задоволенні скарги відмовити повністю з наступних підстав: 15.01.2009 було відкрито виконавче провадження по виконанню наказу господарського суду від 12.01.2009 року у справі № 02/5257; 19.01.2009 було виявлене майно у СТОВ “Княжа», на яке накладено арешт шляхом його опису, про що складено Акт опису й арешту майна від 19.01.2009, посадовим особам боржника було запропоновано прийняти майно на зберігання, однак, від підпису цього Акту посадові особи боржника відмовилися, і він в цей же день був надісланий боржнику поштою; 11.02.2009 директор СТОВ “Княжа» надіслав до відділу ДВС лист від 06.02.2009 № 72, в якому просив вирішити питання щодо забезпечення збереження описаного зерна в зв'язку з складною конфліктною ситуацією, пов'язаною з визнанням права на майновий комплекс СТОВ “Княжа»; 12.02.2009 року відділом ДВС було надіслано на адресу стягувача лист-пропозицію про прийняття описаного зерна на зберігання, на що 16.02.2009 року отримано відповідь з відмовою взяти зерно на зберігання та пропозицію передати зерно на зберігання в СТОВ «Степанки»; дії щодо вивезення зерна державними виконавцями не вчинялися; з метою недопущення несанкціонованого доступу до складських приміщень державним виконавцем проведено опечатування приміщень, де зберігається зерно, із застереженням про заборону здійснювати вхід без присутності державного виконавця; статтею 58 Закону України «Про виконавче провадження»право визначити особу, якій майно передається на зберігання, а отже і саме місце зберігання, надано виключно державному виконавцю; в частині 2 пункту 7 Постанови Верховного Суду України від 26.12.2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» зазначено, що суд не вправі зобов'язувати державного виконавця вчиняти дії, які згідно з Законом України «Про виконавче провадження»можуть вчинятися тільки державним виконавцем.
Представник ДВС у судовому засіданні підтримав відзив на скаргу, пояснив, що є декілька виконавчих документів, по яких проводиться стягнення коштів із СТОВ «Княжа»і вони об'єднані у одне виконавче провадження; складські приміщення із зерном опечатані із застереженням про заборону здійснювати вхід без присутності державного виконавця і це застереження знаходиться на місці станом на 01.04.2009 року; представник ДВС як керівник пояснив, що у державної виконавчої служби відсутні законні підстави перевозити зерно у СТОВ “Степанки» і це робити навіть не збиралися, тим більше, що це товариство знаходиться у іншому районі; державні виконавці вжили всіх залежних від них заходів, щоб зберегти зерно за місцем його знаходження.
Представник боржника у судовому засіданні пояснив, що СТОВ «Княжа»відмовляється від скарги і у товариства таких вимог, які вказані у скарзі, немає.
Представник стягувача у судове засідання не з'явився, поважних причин неявки суду не повідомив. Відповідно до ч. 2 ст. 121-2 ГПК України неявка стягувача у судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги, тому суд вважає можливим розглянути скаргу у відсутності представника стягувача.
Дослідивши матеріали заяви, заслухавши пояснення та доводи представників, суд приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
У скарзі від 15.03.2009 суду не вказано доказів порушення відділом державної виконавчої служби вимог Закону України “Про виконавче провадження». Як вбачається із скарги, її доводи ґрунтуються на припущеннях і не доведені доказами та спростовані поданими суду матеріалами.
Судом встановлено, що 15.01.2009 року заступником начальника відділу ДВС Звенигородського управління юстиції Черкаської області Довгань Ю.М. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду черкаської області від 12 січня 2009 року у справі № 02/5257.
Державною виконавчою службою описано і накладено арешт на зерно, яке належить СТОВ «Княжа», в кількості 580 тонн, про що складено Акт опису й арешту майна від 19 січня 2009 року. У акті вказано, що опис проведено в присутності директора та головного бухгалтера СТОВ “Княжа», описане майно прийняв на відповідальне зберігання Шевченко В.Б., який був на той час директором товариства і є таким на момент розгляду даної скарги. Він відмовився від підпису на Акті від 19.01.2009. Представником ДВС у судовому засіданні подано суду докази надіслання товариству вказаного Акта.
06.02.2009 року до ДВС надійшов лист за підписом директора СТОВ «Княжа»В.Б.Шевченка, в якому він просив вирішити питання щодо забезпечення збереження описаного майна в зв'язку з складною конфліктною ситуацією, пов'язаною з визнанням права на майновий комплекс СТОВ «Княжа» та відсутністю можливості і коштів для забезпечення збереження описаного майна. Надіслання вказаного листа на адресу ДВС підтверджує факт отримання директором Акта від 19.01.2009.
12.02.2009 року стягувачу було направлено лист за підписом заступника начальника відділу ДВС Довгань Ю.М. з пропозицією взяти на зберігання описане майно, що відповідає праву державної виконавчої служби, встановленому законом. Однак, 16.02.2009 року стягувач повідомив, що не має можливості для зберігання описаного зерна та просить розглянути питання щодо передачі арештованого майна на зберігання до СТОВ «Степанки».
Із поданих суду матеріалів та із матеріалів виконавчого провадження, які були оглянуті в судовому засіданні, вбачається, що ДВС не вчиняло будь-яких дій щодо перевезення зерна із території СТОВ “Княжа», начальником відділу ДВС було опечатано складські приміщення, які належать СТОВ «Княжа»та в яких зберігається описане зерно, із застереженням про заборону здійснювати вхід без присутності державного виконавця.
Суду не подано доказів неправомірності дій ДВС чи вчинення будь-яких дій, які полягали б у незаконному перевезенні арештованого майна в інше місце зберігання, тим більше, у СТОВ “Степанки», яке знаходиться у іншому районі.
Згідно статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд розглядає скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів. Відповідно до статті 13 Закону України «Про державну виконавчу службу»дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом.
Тобто, законом не надано суду права зобов'язувати відділ ДВС вчиняти якісь дії чи забороняти їх вчинення, чи визнавати недійсними наслідки дій відділу ДВС, про що вказано у скарзі від 15.03.2009 року.
Згідно статті 7 Закону України “Про державну виконавчу службу» працівники органу державної виконавчої служби (державні виконавці, керівні працівники, спеціалісти) зобов'язані сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України.
Відповідно до статті 11 Закону у разі вчинення державним виконавцем під час виконання службових обов'язків діяння, що має ознаки злочину чи адміністративного правопорушення, він підлягає кримінальній чи адміністративній відповідальності у порядку, встановленому законом.
За статтею 14 вказаного Закону незаконне втручання в діяльність державного виконавця по виконанню рішень та інші дії, які перешкоджають виконанню покладених на нього обов'язків, тягнуть за собою кримінальну, адміністративну чи іншу встановлену законом відповідальність.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що скарга є безпідставною і необґрунтованою, тому вона не підлягає задоволенню. Не підлягає також задоволенню клопотання про залучення третьої особи, оскільки відповідно до статті 27 ГПК України така процесуальна дія може вчинятися лише до прийняття рішення у справі.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 27, 121-2 ГПК України, суд
1. Клопотання про залучення до справи третьої особи залишити без задоволення.
2. Скаргу від 15.03.2009 року за підписом директора СТОВ «Княжа»Бабія М.П. залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.
Суддя А.Д. Пащенко